Чи зникне математика в епоху штучного інтелекту? Блог доктора Генрі Бредфорда у The Guardian
Несподівані прориви в галузі штучного інтелекту змушують математиків замислитися над глобальними питаннями. Чи процвітатиме математика в епоху штучного інтелекту, чи зникне — залежить від того, що саме суспільство цінує в людському інтелекті, — пише доктор Генрі Бредфорд у The Guardian.
— Останні математичні прориви, яких досягнув штучний інтелект, здебільшого полягають у вмілому поєднанні вже відомих ідей, а не у створенні справді нової теорії. Як і багато інших математиків, останніми тижнями я багато про це думаю, — ділиться в експертному блозі доктор Генрі Бредфорд. — Особливо з огляду на те, що ключову проблему в моїй власній галузі — теорії груп, а саме питання існування несофічних груп, — цього місяця розв’язала модель Astra від OpenAI. Її доказ значною мірою ґрунтується на дещо нетиповому трактуванні теорем моїх колег Габора Куна та Андреаса Тома.
Ще кілька місяців тому сама думка про те, що ШІ здатен на такий математичний прорив, здалася б мені неймовірною. Тому зараз було б необачно робити ставку на те, що в найближчі роки штучний інтелект не досягне надлюдського рівня в усіх сферах математичного мислення. І це змушує поставити важливіше запитання: а в чому взагалі мета математичних досліджень? Чи справді вона лише в тому, щоб доводити нові теореми — завдання, у якому майбутні системи ШІ можуть значно перевершувати людей?
Видатний американський математик Білл Терстон вважав, що ні. У своєму есе 1994 року «Про доведення та прогрес у математиці» він писав, що математики «відкривають для себе… що насправді вони зазвичай прагнуть не якоїсь збірки “відповідей” — вони прагнуть розуміння». Інакше кажучи, математика — це не просто набір доведених теорем. Це ідеї, які живуть у людських головах, а нові теореми стають своєрідними орієнтирами нашого руху до глибшого розуміння — і способами передавати це розуміння іншим.
Це особливо важливо в епоху стрімкого розвитку ШІ. Він неминуче підштовхне нас до дискусії про те, якою є цінність математики, створеної людьми. Якщо штучний інтелект зможе писати наукові статті швидше й дешевше за людей, керівництво університетів, які й без того потерпають від фінансових труднощів, неминуче зіткнеться зі спокусою вирішити, що математики їм більше не потрібні.
На думку Терстона, це було б помилкою.
Адже цінність роботи математиків полягає не стільки в кількості написаних ними статей, скільки в їхньому внеску у збереження, розвиток і передачу математичних знань між людьми. Тож питання про те, чи процвітатиме математика в епоху ШІ, чи зрештою зникне, — це не лише питання про технічні можливості майбутніх машин.
Це колективне рішення суспільства: що саме в людському інтелекті ми вважаємо цінним і хочемо зберегти.
