Частина студентів університетів у найбагатших країнах світу читає й рахує на рівні десятирічної дитини, а викладачі змушені повторювати на першому курсі матеріал середньої школи. Таких висновків доходить The Economist у статті Students are doing worse than you think («Студенти навчаються гірше, ніж ви думаєте»).
Публікація швидко стала предметом обговорення серед університетських викладачів, освітніх експертів і політиків. В Україні на неї відреагував голова Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак, який побачив у висновках журналу чимало паралелей із українською освітою.
Університети дедалі частіше починають зі шкільної програми
Відправною точкою статті став відкритий лист понад 1800 викладачів математики та природничих наук системи University of California. Вони повідомили, що першокурсники дедалі частіше приходять до університетів без базових знань, необхідних для навчання.
Найяскравіший приклад — Каліфорнійський університет у Берклі. За даними авторів, 20–30% студентів, які вступають на початковий курс математичного аналізу, демонструють «severe preparation deficits» («серйозні прогалини в підготовці»). Через це викладачам доводиться «reteach middle-school mathematics» — фактично заново викладати математику середньої школи.
Схожа ситуація й у кампусі Сан-Дієго. За п’ять років кількість першокурсників, які потребують навчання математики нижче рівня старшої школи, зросла майже у 30 разів.
Проблема не обмежується точними науками. У Гарварді викладачі гуманітарних дисциплін повідомляють, що змушені скорочувати обсяг обов’язкових текстів, адже дедалі більше студентів не готові працювати зі складною прозою.
Це підтверджують не лише професори, а й міжнародні дослідження
The Economist наголошує, що тривожні сигнали підтверджуються даними Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), яка проводить міжнародне дослідження PIAAC.
Результати свідчать: серед студентів віком до 35 років у розвинених країнах близько 8% мають рівень читацької грамотності, не вищий за той, який очікується від десятирічної дитини. Приблизно така сама частка демонструє аналогічний рівень математичної грамотності.
При цьому ситуація швидко погіршується. Як зазначає журнал, «The share of very poor performers in literacy has more than doubled» — частка студентів із дуже низьким рівнем читацької грамотності за останнє десятиліття більш ніж подвоїлася.
Особливо складною автори називають ситуацію у США. Там уже кожен сьомий студент третинної освіти має читацьку грамотність на рівні початкової школи або навіть нижче, а майже кожен п’ятий демонструє дуже слабкі математичні навички.
Пандемія, цифрові звички й штучний інтелект: як формується проблема
Автори статті застерігають від пошуку одного винуватця. На їхню думку, нинішня ситуація є результатом кількох процесів, які наклалися один на одного.
Першим ударом стала пандемія COVID-19, яка «вибила» мільйони дітей із нормального навчального процесу. Водночас спад результатів розпочався ще до пандемії.
Серед інших причин журнал називає зміну читацьких звичок і вплив цифрового середовища. Наприклад, у США частка дев’ятирічних дітей, які читають для власного задоволення, за останні десятиліття різко скоротилася.
Окремий розділ присвячений генеративному штучному інтелекту. На думку авторів, ChatGPT не створив кризу, але зробив її набагато помітнішою. Якщо раніше слабкі знання можна було приховати за сумлінною роботою, то тепер дедалі більше студентів передають інтелектуальну працю алгоритмам.
Саме тому автори роблять доволі різкий висновок: «That is not pragmatism; it is surrender» («Це не прагматизм — це капітуляція»), коментуючи ідею відмовитися від розвитку базових навичок, покладаючись на можливості штучного інтелекту.
Ще одна причина — інфляція оцінок
The Economist звертає увагу ще на одну проблему — поступове зниження академічних вимог.
Після пандемії більшість американських університетів відмовилися від обов’язкових вступних тестів SAT та ACT. Натомість більше значення отримали шкільні оцінки й вступні есе, які сьогодні дедалі простіше створювати за допомогою генеративного ШІ.
Водночас і самі університети дедалі частіше демонструють так звану інфляцію оцінок. У Єльському університеті частка найвищих оцінок за останнє десятиліття зросла з 67% до 79%. У Великій Британії дипломи найвищого класу з відзнакою за тридцять років стали майже у чотири рази поширенішими.
Причини не лише адміністративні, а й психологічні: викладач, який ставить низькі оцінки, дедалі частіше ризикує отримати скарги студентів і негативні відгуки.
Автори також згадують поширення педагогічних практик на кшталт «неоцінювання» чи «контрактного навчання», коли головним критерієм стає виконання завдань, а не їхня якість.
Реакція: викладачі погоджуються, але сперечаються про причини
Стаття швидко стала предметом обговорення серед університетських викладачів.
На LinkedIn її активно поширювали професори й керівники закладів вищої освіти, які зазначали, що описані The Economist проблеми давно відчувають у своїй щоденній роботі.
Найбільш жваві дискусії точилися на Reddit. Більшість учасників погоджувалися, що академічна підготовка студентів справді погіршується, однак не всі були згодні з акцентом на штучному інтелекті. На думку багатьох викладачів, ChatGPT не став причиною кризи — він лише зробив уже існуючі проблеми очевидними.
Чому ця дискусія важлива для України
Український контекст у цій дискусії окреслив Сергій Бабак. Аналізуючи іншу, але дуже близьку за змістом статтю The Economist — Class struggle, — він зазначив, що українцям не варто сприймати проблему як суто американську.
На його думку, якщо для більшості країн головним випробуванням стала пандемія, то Україна пережила ще й повномасштабну війну: роки дистанційного навчання, повітряні тривоги, викладання у підвалах і бомбосховищах, вимушену міграцію мільйонів дітей, втрату стабільного доступу до освіти та хронічний стрес.
«Ми поки що навіть не маємо повної картини того, наскільки просіли базові навички цілого покоління школярів. Не тому, що все добре, а тому, що нам банально бракує систематичних вимірювань на кшталт PISA чи PIAAC», — наголошує він.
Голова парламентського освітнього комітету фактично вибудовує той самий ланцюг причин, що й The Economist: освітні втрати у школі, зміни у вступі до університетів, інфляція оцінок і масове використання генеративного ШІ.
На його думку, українські університети також можуть опинитися перед спокусою компенсувати слабшу підготовку вступників не додатковою підтримкою, а поступовим зниженням вимог до оцінювання. Це особливо небезпечно в умовах, коли країна потребує висококваліфікованих інженерів, медиків, педагогів та аналітиків.
«AI у навчанні — можливий, як один із інструментів. AI як ширма для відсутності навичок — ні. Підтримка студента, який прийшов до університету з травматичним і перерваним шкільним досвідом, — так, диплом без реальної компетентності — категорично ні», — підсумовує він.
Джерела: The Economist, LinkedIn, Reddit, Telegram Сергій Бабака.
Читайте також: «Школа майбутнього готуватиме людей, якими не треба управляти»: Річард Гервер.
