Як змінилися українські педагоги за останні роки, очима міжнародних освітніх експертів? Що зараз на часі в наших школах та як в цьому може допомогти іноземний досвід? Які висновки можна зробити на основі успішних освітніх реформ у багатьох державах? Як зробити штучний інтелект опорою для ефективної роботи майбутніх фахівців? Ці та інші теми обговорювали міжнародні експерти на форумі Пілотне впровадження профільної освіти: академічні ліцеї. Записали для вас ключові тези Андреаса Шляйхера, директора департаменту освіти та навичок OECD, про реформу старшої профільної школи в Україні.
Реформа профільної старшої школи через матрицю Ейзенхауера
Андреас Шляйхер, директор департаменту освіти та навичок ОЕСР
Коли ми вперше зустрічалися з передпілотними школами у жовтні 2023 року, я бачив багато скептично налаштованих людей. Вони запитували: «Чому учням треба навчатися 12 років? Навіщо ми будемо забирати час з математики чи з фізики для того, щоб впроваджувати якісь інші предмети? Навіщо ми будемо змінювати розклад, який вже ідеальний?» Але нині все змінилося.
Реформа вимагає нового поєднання простору, часу, взаємодії між людьми. Міжнародні партнери і місцеві організації багато працювали разом для того, щоб зрозуміти, як змінити цю всю організацію. Аналіз освітянських планів зручно розглядати через матрицю Ейзенхауера.
Матриця Ейзенхауера — це метод пріоритезації завдань, який дозволяє розділяти їх за ступенем терміновості та важливості.
Швидкі перемоги (прості у виконанні, але дають значний вплив): прогнозування попиту на навички, навчальна програма, перетворення шкіл на осередки соціальної взаємодії, система навчання, упровадження технологій.
Найлегші цілі (прості у виконанні, незначний вплив): стимули, підзвітність, ефективність.
Обов’язкові елементи (складні у виконанні, дають значний вплив): важливо узгодити ресурси з потребами, аби витрачати ресурси найефективнішим способом, розвивати спроможність шкіл, організувати працю, що сприяє професійній автономії в культурі співпраці.
Професійна автономність працює лише, якщо школи співпрацюють. Учителі розуміють, що самі не можуть боротися з усіма викликами. І уряд розуміє, що важливо плекати ось цю культуру співпраці. Вона дуже впливає на рівень задоволення своєю роботою вчителів. Ми в ОЕСР створили партнерство між школами з різних країн для того, щоб співпрацювати. Нова модель роботи — це створення хабів, де група міжнародних шкіл будуть пропонувати підтримку пілотним школам в Україні.
«Чорні дірки» для грошей — витрати на те, що складне у виконанні та має незначний вплив.
Реформа важлива, щоб мрії учнів збігалися з їхніми бажаннями стосовно майбутнього життя. Чого ж хочуть підлітки? Проаналізовано плани учнів (у тому числі українських) стосовно майбутніх професій. Понад 50 % у різних країнах хочуть працювати в офісі. Але лише третина з них отримає таку роботу. Насправді Україні потрібні люди, які працюють в технічній сфері. І дуже мало учнів мають бажання це робити. Лише 5 % дівчат в Україні хочуть займатися інформаційними та комунікаційними технологіями.
У школах діти найбільше часу приділяють математиці, читанню, письму, але ви ж не використовуєте математику щодня. А що ж потрібно людям найбільше, регулярно? Вміння автономно працювати, самоорганізація, навички співпраці.
Як зробити ШІ опорою для учнів?
Як зробити так, щоб штучний інтелект став учням опорою, а не милицею, від якої вони залежатимуть? ШІ здатен зробити щось швидше, якісніше, але це не гарантує жодних знань. Наприклад, у Токіo японським учням надали ChatGPT, щоб вони розв’язували з його допомогою математичні задачі. Так, вони дуже швидко навчилися працювати, але коли потім перевірили їхні навички мислення в математиці, наслідки були гіршими, ніж в інших учнів. Інший приклад — експеримент у США: діти використовували ChatGPT для написання есе, але потім, коли у них запитали: «А про що ви писали?» 80 % з них не пам’ятали навіть цього. Тобто вони просто скористалися мисленням ШІ та не напружували власний інтелект.
Але є й позитивні приклади. Наприклад, в Індонезії учні користувалися ШІ для вивчення мов. Звичайно, що не можна вивчити іноземну мову, якщо вчитель буде вам розказувати про граматику. Потрібен співрозмовник. Для цього в школах Індонезії використали ШІ, який розмовляв sз дітьми на різні теми. За 5 тижнів такої діяльності учні почали краще писати англійською, краще аргументувати свою думку. Особливо поліпшилися навички в тих, хто вже мав середній або високий рівень володіння мовою. Тобто штучний інтелект — це не магічна паличка. Це просто те, що пришвидшує, підсилює процеси. А як його використовувати, вибір шкіл.
ШІ здатен персоналізувати ваше навчання, зробити його більш інтерактивним. Може також розширювати навички і можливості вчителів як дизайнерів інноваційних навчальних середовищ. Але він також здатен перетворювати вчителів на рабів стандартних планів уроків та посилювати їхню упередженість.
ШІ не замінює педагогів. Саме у вчителі мають професійні знання, які є найбільш впливовим чинником на результати учнів. Країнам варто інвестувати саме в це, тому що спроможність учителів не можна замінити. Вона є ключовою в межах реформи.
Не треба боятися того, що штучний інтелект почне мислити як людина, адже такого не буде. Треба боятися, того щоб ми не думали як машини.
Школи мають бути чимось більшим, ніж просто академічні установи. Це ті місця, які плекають нашу силу, стійкість та здатність стикатися з різним майбутнім.
Ми розуміємо, що школа не має бути світом для учнів. Світ має бути школою для учнів.
Учителі як драйвери реформи
Енріке Аласіно, старший спеціаліст з питань освіти Світового банку
Учителі — це не просто частина реформи. Це її творці, драйвери. Реформа має відбутися в кожному класі та для кожного учня. Доказ того, що зміни відбуваються не на папері, це контроль над тим, що відбувається у кожній конкретній школі. Через програму LEARN Світовий банк підтримує ці зміни та співпрацює з Міністерством освіти і науки України, щоб посилити спроможність системи та забезпечити кращі освітні результати для кожного учня. Реформа старшої профільної школи має підтримку Світового банку у 800 млн доларів. Це один із найбільших проектів для Світового банку в світі.
Що показує досвід успішних реформ у Польщі, Бразилії, Естонії, В’єтнаму, Чілі
- Акцент має бути на навчальному процесі. Всі ресурси в освітньому процесі мають бути скеровані на те, щоб відбувався навчальний процес. Скажімо, у Польщі орієнтувалися на міжнародні дослідження знань та вмінь учнів та неперервній оцінці процесу навчання. Відтак, треба повертатися до державної підсумкової атестації наприкінці початкової та базової школи.
«Підвищення доступності та стійкості освіти в умовах кризи в Україні (LEARN)» — це програма, яку впроваджує МОН та Мінфін та підтримує Світовий банк. Вона охоплює приблизно мільйон учнів та вчителів та допомагає впроваджувати НУШ. Зокрема, кошти йдуть на безпекові умови в школах, створення інклюзивного середовища, закупівля шкільних автобусів, випуск підручників, підвищення кваліфікації вчителів. Поступ у досягненні цілей вимірюється тим, скільки вчителів викладають за стандартами НУШ та скільки учнів охоплено більш якісною освітою. Не можна сказати, що реформа впроваджена, доки всі школи не працюватимуть за вимогами НУШ.
- Бути гнучкими, але захищати основи реформи. Воєнні часи, демографічний тиск, фінансовий тиск — усе це змушує коригувати плани. Але не треба йти на компроміси, якщо це стосується пріоритетів, не треба змінювати шлях. Нині пріоритетом в Україні є створення мережі академічних ліцеїв.
- Реформа потребує чимало змін, але не можна одночасно намагатися робити все, тому що нічого не спрацює. Отже, всі плани треба поставити в правильну послідовність. Дорожня карта впровадження НУШ — це план, як реформа буде здійснюватися у найближчі п’ять років. Зараз є чимало викликів, але пріоритет у тому, що стосується навчання, тому найперше слід займатися ліквідацією освітніх втрат. Треба вимірювати знання та навички, щоб зрозуміти, де ж основні проблеми, де освітні втрати, які учні найбільше постраждали та як їм допомогти.
