Чи потрібно відтерміновувати реформу старшої профільної школи і чим це може загрожувати? Як формується мережа академічних ліцеїв у громадах і чому деякі громади так довго відкладали це рішення? Сергій Колебошин ексклюзивно розповів під час конференції ГО ЕдКемп Україна у Києві для Освіторія.Медіа.
Спікер:
Сергій Колебошин,
заступник голови парламентського Комітету з питань освіти, науки та інновацій Сергій Колебошин
«Більша частина громад прийняли і повірили в реформу старшої профільної»
Питання про створення мережі академічних ліцеїв (АЛ) великою мірою стосується органів місцевого самоврядування, адже засновники шкіл — місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. І ті компроміси й механізми, які вже закладені в законодавство щодо АЛ, як і вибору можливостей для місцевих рад — понижувати чи ні ступінь закладу освіти — на даний момент є оптимальними.
Наразі статус академічного ліцею може забезпечити будь-яка громада, якщо в закладі освіти навчатимуться мінімум 2 класи з трьох профілів. З точки зору освіти це — мінімум і абсолютно низька планка. Її немає куди понижувати.
Бо коли громада будь-якою ціною намагається залишити в себе ліцей, «вишкрібаючи по крупинці» ті профілі (скоріш за все, там не буде профілів, пов’язаних з природничими науками чи інших специфічних, з яких в Україні кадрова нестача), — це не допоможе дбати про майбутнє дітей, які навчаються цій громаді.
З мого досвіду спілкування: більша частина громад прийняли і повірили в реформу старшої профільної. Вони вже зробили низку послідовних кроків, результатом яких стало створення мережі. І коли наново починається дискусія про призупинення реформування старшої профільної, — голови цих громад і освітяни запитують: «Навіщо ви це робите? Ми провели титанічну роботу зі школами, з батьками, з вчителями. Ми переконували, змінювали типи закладів. І зараз ви говорите: «Окей, а можна було цього й не робити, а просто встановити нову вивіску, що це тепер «академічний ліцей», І нехай воно вже так і працює, бо це зручно, що дитина перейшла дорогу — і вже навчається в школі».
Але зауважте, що подібна логіка добре спрацьовує лише в початковій школі. А в старшій школі вона спрацює проти дитини, бо там вже потрібно профілізуватися.
«Деякі голови громад свідомо затягували створення мережі академічних ліцеїв»
Чому зараз ми опинились у цій вкрай неприємній ситуації, коли збільшилась кількість меседжів про призупинення реформи? Бо наша освіта перманентно перебуває в електоральній пастці — між виборами та виборами. Створення мережі академічних ліцеїв відкладали до останнього, до цієї точки, в якій ми зараз. І ради, які були обрані в 2020 році, і мали можливість це зробити в 2020, в 2021, в 2022, — не зробили дій. Якою могла бути їхня логіка: «це рішення не популярне», «та це ж треба комунікувати з громадами, з батьками і вчителями». А деякі голови громад мені розповідали «не для запису», що розраховували на місцеві вибори в 2025 році — і що це питання з академічними ліцеями вже буде «не їхнім головним болем». Або ж, якщо оберуть — це буде «всього перший-другий рік нововведень, і я спокійно зроблю непопулярні рішення».
І зараз маємо ситуацію, коли термінового потрібно змінювати виходити з комунікацією до батьків, але громада не хоче. І я розумію, чому. Бо батьки скажуть: «Чому ви попередили нас так пізно?» Така комунікація мала проводитись декілька років поспіль.
Тому, коли ми чуємо голоси тих, хто каже, давайте щось призупинимо чи відтермінуємо, — забуваємо, що є купа голосів, (вони не такі гучні!), які кажуть, що це правильна конфігурація мереж, давайте її робити, не «вбивайте» її. Бо якщо сусідні громади її «вб’ють», то й наші мешканці почнуть говорити про «відкати назад», — просто, щоб нічого далі не робити.
«Реформувати мережу шкіл слід було починати з ремонту доріг»
Тут важливо, щоб попередню мою тезу не витлумачили так, що, мовляв, одні громади щось зробили, а інші бездіяльні. Реформи дуже важко адмініструвалися, з великою кількістю помилок. З моєї точки зору — для того, щоб приходити в громаду і казати про початок реформування мережі — слід було починати з пропозицій ремонту дороги. Чому дорога всі роки не була пріоритетом? Адже існують певні пріоритети дорожніх ремонтів — і в переліку будь-які дороги, окрім тих, якими мали проводитись підвезення до академічного ліцею. Але тільки в 2026 році на це почали звертати увагу. Чому не підійшли більш гнучко та системно до програми «Шкільний автобус»? Транспорту не лише не вистачає — він закуповуються і розподіляється в дуже «кривий» спосіб. І зараз громад каже: «Ми готові починати, але в нас немає автобусу. Дайте нам транспорт!»
Питання адміністрування цієї реформи це в великою мірою запит і до Міністерства освіти і науки. Коли громади кажуть: «Ми не зробили, тому що ВИ не зробили свою роботу» — я частково з цим погоджуюсь. Ані батьки, ані діти не мають бути заручниками невдалого адміністрування.
Наразі є законодавчі ініціативи про те, щоб учні, які вчаться ще в 11-річній системі, мали можливість довчитись у 10-11 класах у своїх закладах освіти. І ось тут хочу зауважити: зараз немає жодних законодавчих заборон набирати 10 клас тим чи іншим закладом освіти. Набирайте! Так, у 2027 році виникнуть проблеми, коли цей конкретний заклад понизить ступінь і не зможе видавати атестати. Тому важливо зрозуміти у вересні, скільки таких «проблемних» закладів освіти у нас буде. І конкретно їм піти назустріч й саме «під них» прийняти закон. Це було б логічно. І це навіть не питання реформи нової української школи, а питання нормального супроводу переходу реформи старої української школи в нову українську школу. Це питання про дітей, які вчаться по програмах «не нової» української школи. І вже точно це не про призупинення реформи. Тож до цієї ідеї я лояльний.
«Так це ж ви нам заборонили робити ліцей» — це цитата з реального прикладу бесіди. І такі розмови несподівано випливають під час особистого спілкування з очільниками громад. І тоді у мене найперше питання: «Ви засновник, то хто саме вам заборонив?» Адже з’ясовується, що є 40 учнів, і стримує почати робити мережу «позиція обласного департаменту, бо вони сказали, що «міністерство не пропустить».
Що не пропустить? Ви засновник. У вас є два класи, є три профілі і 24 дитини на паралелі. Тобто, проблема тут лише з тим, щоб уважно читати закони. А закон точно вищий за «позицію» обласного департаменту, який хоче «красиво звітувати перед міністерством». Тому, будь ласка, читайте закони.
Ще один реальний приклад: «Що нам робити? У громаді кажуть закривати ліцей» — «Відкриваємо мапу, дивимось на перспективну мережу. Скільки є учнів?» — «38». — «Дзвони голові громади й кажи про те, що цей ліцей будуть залишати».
Підходьмо адекватно до створення мережі АЛ! Бо, наприклад, у містах узагалі жоден закон не потрібен, щоб зробити класну мережу академічних ліцеїв. У нас є обласні центри, які зробили на високому рівні мережу й прокомунікували її, а є обласні центри й навіть столиця Київ, які цю мережу не затвердили. Що заважає зробити це? Немає ситуації з нестачею дітей, як у сільських громадах. Більше того — великі міста можуть зробити відокремлену мережу. І з цим навіть «ненависники» реформи не сперечаються. Отже, в складі ліцею можна мати і гімназію 5-9 клас, і навіть початкову школу, в якій вчитимуться діти з 1 по 12 клас. Все, що треба — забезпечити ці 3 профілі.
