Триває оновлення освітніх галузей НУШ: ми вже писали про онлайн-курси для вчителів мистецтва, технологій та природничих наук. Нині ж з’явилися ще аж чотири нові онлайн-курси для вчителів інформатики, математики, фізичної культури та англійської мови. Онлайн-курси базуються на практичному досвіді впровадження НУШ у базовій школі та містять конкретні розробки, алгоритми та інструменти для зручності вчителів. Як не налякати школярів програмуванням? Як знизити математичну тривожність у тих, хто має освітні прогалини? Як зробити, щоб на уроки фізичної культури підлітки бігли так само, як на заняття у фітнес-клуб? Та як підготувати уроки англійської, якщо в класі є учень, який щойно повернувся з Британії, і той, у кого лише початковий рівень? Розповідають співавторки курсів.
Онлайн-курси створено Освіторією в межах Багаторічної програми стійкості 2024–2026 (MYRP). Вони фінансуються Education Cannot Wait (ECW), Глобальним фондом ООН, що підтримує розвиток освіти в надзвичайних ситуаціях і тривалих кризах.
«Учитель стає дизайнером освітнього процесу»
Оксана Пасічник, учителька інформатики ліцею «Сихівський» Львівської міської ради, співрозробниця державних стандартів освіти, модельних навчальних програм для НУШ
Новий курс інформатики покликаний стати опорою для конструювання освітнього процесу: щоб кожен учитель міг обрати свій підхід, темп, інструменти, зберігаючи при цьому фокус на результатах навчання і розвитку учнів. Ми намагалися розставити орієнтири на всьому шляху вчителя: від укладання власної навчальної програми, планування оцінювання до підтримки різноманіття освітніх траєкторій. Я вдячна креативності Оксани Коваленко, яка поділилася власним досвідом того, як зробити складну тему програмування цікавою і доступною.
Раніше інформатика часто сприймалась як урок про цифрові інструменти і навички роботи з ними. Сьогодні ж чітко видно інший акцент: формування особистості, здатної розв’язувати проблеми, мислити критично, навчатися протягом життя. Тож ітиметься й про те, як на уроках інформатики знайти місце для розвитку ключових компетентностей і наскрізних умінь, як успішно реалізувати міжпредметну інтеграцію.
Інформатика сьогодні — це комплексне поєднання чотирьох категорій:
- теоретичних знань про принципи роботи з інформацією, даними, моделями;
- практичних умінь створення інформаційних продуктів різних видів, зокрема й програмних проєктів;
- технічних навичок роботи в цифровому середовищі;
- етичної, безпечної та відповідальної взаємодії в цифровому світі.
Так ми розвиваємо особистість, здатну не просто користуватися технологіями, а використовувати їх для вирішення проблем, самореалізації та суспільного добробуту. Інформатика — це один із ключових інструментів підготовки учнів до життя в сучасному світі. Наприклад, саме на цих уроках якнайповніше розвивається обчислювальне мислення — здатність формулювати задачі, розкладати їх на простіші частини та знаходити ефективні способи розв’язання, структурувати дані, виявляти закономірності й моделювати процеси.
Ще одним ключовим поняттям інформатичної освіти є цифрове громадянство. Це здатність усвідомлено діяти в цифровому середовищі: критично оцінювати інформацію, дотримуватися норм етичної взаємодії, поважати авторське право та відповідально ставитися до власної цифрової присутності.
Цифрова грамотність сьогодні нерозривно пов’язана з відповідальністю. Учні мають розуміти наслідки своїх дій у цифровому середовищі, поважати інших і вміти захищати власні дані. Не менш важливо розвивати вміння працювати з інформацією: шукати, перевіряти, критично аналізувати і робити обґрунтовані висновки. Ключовим стає не опановування конкретних сервісів, а формування здатності швидко освоювати нові інструменти, критично оцінювати їх доцільність і безпечно їх використовувати. Адже цифрові інструменти, середовища і навіть способи взаємодії з інформацією змінюються значно швидше, ніж ми встигаємо оновлювати навчальні програми. Тож учні мають усвідомити плинність цифрових умінь і необхідність безперервного навчання.
Щоб розвинути цифрову компетентність учнів, педагог має цілеспрямовано проєктувати навчальні ситуації, у яких ці вміння стають необхідними. Не просто добирати інструменти чи завдання, а продумувати досвід учнів: які рішення приймають, яку інформацію аналізують і як взаємодіють. Коли учні працюють з відкритими задачами, створюють власні продукти, співпрацюють і рефлексують, цифрові інструменти стають для них природним засобом досягнення мети. У такому підході роль учителя також змінюється: він виступає дизайнером освітнього процесу.
«Є перевірені й дієві способи подолання освітніх втрат»
Ольга Чашечникова, завідувачка кафедри математики, фізики та методик їх навчання, професорка СумДПУ імені А.С. Макаренка, учителька-методистка
Одним з актуальних для вчительства викликів нині є подолання освітніх втрат. Які поради можна дати, узагальнюючи досвід роботи вчителів математики, власний досвід роботи в минулі роки в гімназії № 1 міста Cуми та актуальні дослідження? На першому етапі відбувається діагностика (використання стандартизованих тестів або діагностичних робіт, використання платформ ВШО, just class та інших). А також спрямований на виявлення прогалин аналіз їх виконання учнями.
Ефективними для подолання освітніх втрат є:
- коригування та адаптація програм, акцент на ключових питаннях;
- об’єднання споріднених тем у тематичні блоки;
- циклічне навчання;
- поєднання диференційованих груп учнів (бажано по 4–6 учнів, кращою є парна кількість — для можливості працювати в парах) та гетерогенних груп для можливості впровадження підходу «рівний-рівному» (краще підготовлений учень консультує того, кому ще важко працювати з темою, пояснює тему тому, у кого є труднощі);
- додаткові години для консультацій;
- використання методики перевернутого класу.
Інтенсифікація навчання школярів відбувається через:
- посилення інтересу учнів та мотивацію їх до активного навчання (використання «мотиваційних задач» з реального життя для посилення інтересу до вивчення конкретної теми, внутрішньопредметні та міжпредметні зв’язки);
- доцільну алгоритмізацію та впровадження її засобів (пам’ятки, опорні конспекти, чеклісти);
- візуалізацію (урізноманітнення засобів наочності).
Корисно використовувати математичні тренажери, а також залучати виважену гейміфікацію (для автоматизації обчислювальних навичок, формування графічних навичок). Створення ситуації успіху для кожного учня значно підвищує його вмотивованість у навчанні.
«Використовуємо новітні підходи: фітнес-технології, фітнес-трекери, інтеграцію руху, координації та навчання»
Наталія Сороколіт, професорка кафедри теорії та методики фізичної культури ЛДУФК ім. І. Боберського, співавторка стандартів освітньої галузі для початкової та старшої профільної школи
Ставлення до фізичної культури та спорту останніми роками суттєво змінюється. З одного боку, позитивне ставлення зумовлене віянням нових тенденцій. Учні більше, ніж раніше, цікавляться темами здорового способу життя та психічного благополуччя. З другого боку, освітня реформа «Нова українська школа» спонукає учителів запроваджувати новітні підходи, віддавати перевагу компетентнісному, орієнтованому на практику навчанню. Школа може або підсилити інтерес до фізичної культури, або, навпаки, сформувати байдужість. Якщо уроки фізичної культури є сучасними, варіативними, орієнтованими на потреби учнів, включають елементи гри, вибору, самовираження та використання цифрових інструментів — тоді інтерес підвищується. Тому надзвичайно важливо, щоб педагоги презентували учням новітні види спорту та рухової активності.
Використання новітніх підходів, наприклад, фітнес-технологій, фітнес-трекерів, інтеграції руху, координації та навчання, гейміфікації робить уроки більш відповідними до сучасного світу. Щоб учителі могли цікаво, сучасно і якісно проводити уроки фізичної культури, необхідно систематично оновлювати матеріально-технічну базу школи та інвентар, необхідний для вивчення новітніх варіативних модулів модельної навчальної програми.
До учнів варто донести, що фізична культура — це не «відпочинок», а предмет, який формує життєво важливі здібності й риси. Позитивно впливає на стан здоров’я, розвиває фізичні якості — швидкісні й швидкісно-силові здібності, силу, витривалість, гнучкість та координацію. Окрім цього, навчає учнів дисциплінованості, вміння працювати в команді та гартує характер. Важливо систематично працювати з батьками учнів. Адже якщо вони сприймають предмет як «другорядний», це формує відповідне ставлення в учнів.
Важливий компонент — співпраця з медичними працівниками. Щоб учителі могли якісно реалізовувати інклюзивний підхід на уроці фізичної культури, потрібно щоб учні вчасно проходили якісний періодичний медичний огляд та отримували рекомендації від медичних працівників.
«Я відмовилася від підходу «один урок для всіх»
Яна Козаченко, сертифікована мовна тренерка Кембриджського університету (CELTA, DELTA/ M2, M3), очільниця робочої групи мовно-літературної галузі (іноземні мови) у рамках реалізації політики «Освіта для життя» від МОН
Курс народився з питання: «Що насправді потрібно сучасній дитині від уроку іноземної мови?». Очевидно, не лише граматика чи словниковий запас. Реальний досвід спілкування, відчуття, що мова — це інструмент пізнання світу.
Іноземна мова у 5–6-х класах має бути живою, контекстною і пов’язаною з тим, що учні вже знають і відчувають. Стосовно контекстності: ми живемо і навчаємося в умовах війни. Чимало учнів пережили вимушені переїзди, тривалі перерви в навчанні, психологічне навантаження. Освітні втрати — це не абстрактна статистика, а конкретні прогалини в знаннях, знижена мотивація і втрата відчуття безпеки в класі. Курс мав це врахувати і дати вчителям дієві інструменти для реагування.
Найцікавішим викликом стало втримати баланс між вимогами програми і чинним станом речей у класі, де в одному ряду сидять дитина з дислексією, та, яка повернулася з-за кордону й вільно розмовляє англійською, і та, яка не відкривала підручник з минулого семестру. Завдання із зірочкою: дати вчителям інструментарій, який справді працює в умовах неоднорідного класу. Я мала спроєктувати навчання так, щоб воно було доступним для рівня А1, але не нудним для тих, хто вже наближається до B1, зробити так, щоб завдання не «підлаштовували» дитину під стандарт, а натомість будувалися навколо її мовних потреб та інтересів. Тому я від початку відмовилася від підходу «один урок для всіх» і заклала в курс принцип диференціації як базовий, а не додатковий елемент. Це вимагало значно більше ресурсу на етапі розробки, але дало набагато гнучкіший та дієвіший результат.
Одним із ключових рішень у курсі стало системне використання ігрових форматів, проєктних завдань і рольових активностей. Це не данина освітнім трендам і не спроба «розважати» дітей. Це усвідомлена педагогічна позиція, підкріплена роками практики та сертифікованою підготовкою.
Дитина 10–12 років засвоює мову не через механічне заучування, а через дію і взаємодію. Коли учениця грає роль журналістки, яка бере інтерв’ю в Клеопатри, вона не «відповідає на запитання вправи 5б», натомість реально формулює думку, шукає слова, вибудовує логіку. Коли підліток підписує таймлайн ключових історичних подій іноземною мовою, він одночасно систематизує знання з історії та відпрацьовує минулий час у важливому контексті. Ось що таке справжня міжпредметна інтеграція та англійська в дії.
У курсі я розповідаю про формати, які поєднують іноземну мову з природничою галуззю (опис вулканів і кліматичних змін), з мистецтвом (опис картини, створення коміксу), з математикою (читання діаграм, формулювання задач іноземною мовою). Це — дієвий спосіб показати учням, що мова потрібна не лише на уроці мови, вона — інструмент мислення та пізнання світу.
