Як розвивати креативність учнів та зацікавлювати сучасним, класичним, народним мистецтвом? Як зробити урок технологій мрією майбутніх інженерів, робототехніків, підприємців? Саме про це оновлені освітні галузі НУШ для 5–6-х класів. А безкоштовні онлайн-курси «НУШ у час змін: 5–6 класи» від Освіторії допоможуть вчителям викладати ці оновлені галузі та подружити школу з повсякденним життям. У матеріалі методисти онлайн-курсів розповідають, що нового чекає на вчителів.
Подружити школу з повсякденним життям
На уроках та на сторінках підручників — більше реального життя, більше дитячого світу з його пригодами та маленькими відкриттями, більше кухонної хімії, ремонтної фізики та іншої практики. Саме про це комплексна політика «Освіта для життя», яку торік розпочало впроваджувати Міністерство освіти і науки України. Такий сучасний підхід, який розділяє більшість прогресивних країн, приносить одразу дві користі. По-перше, учні витрачають більше зусиль, легше зосереджуються та покращують навчальні успіхи, якщо матеріал їх цікавить, відповідає їхнім інтересам та потребам. А по-друге, саме навчання через практику дає змогу розвивати навички 21-го століття, без яких після завершення навчання людині неможливо буде конкурувати на ринку праці за часів ШІ. Тому МОН планує оновити підходи в усіх освітніх галузях. Але пілотування та підготовку до масштабування розпочали з мистецької, природничої та технологічної галузей.
Нові підходи й нові модельні програми вже втілюються у 62 школах країни. Учителям 5–6-х класів, які викладають саме ці предмети, певно, найцікавіше дізнатися про вибір модельної програми та покроковий алгоритм її адаптації до навчальної програми, а також про особливості оцінювання, підтримку інтегрованих занять. А ще, звісно ж, про саму сутність оновлення: інструменти, кейси, приклади з уроків. Усе це можна зробити безкоштовно, онлайн, у зручний час на платформі О.Університет. Після навчання та фінального тестування вчителі зможуть отримати сертифікат на 15 годин підвищення кваліфікації.
Онлайн-курси створено Освіторією в межах Багаторічної програми стійкості 2024–2026 (MYRP). Вони фінансуються Education Cannot Wait (ECW), Глобальним фондом ООН, що підтримує розвиток освіти в надзвичайних ситуаціях і тривалих кризах.
Технологічна освітня галузь: хто готує дизайнерів, інженерів, робототехніків
Про шкільний предмет «Технології» учні та їхні батьки звикли думати як про варіацію предмета «Праця». На таких уроках зазвичай вчили підшивати сукні та лагодити стільці. Та все це в далекому минулому. Вчителі, що працюють за оновленими програмами, дають учням змогу відчути себе інженерами, дизайнерами, підприємцями. На уроках їх очікують сучасні інструменти, новітні матеріали, а головне — пошуки рішення, а не копіювання взірця.
Наприклад, замість виготовлення стандартної підставки учні шукають спосіб створити органайзер, який би не лише тримав смартфон, а й підсилював його звук завдяки формі та матеріалам. У такий спосіб діти вчаться розв’язувати технічні протиріччя та реальні життєві запити. Вони проходять увесь шлях винахідника: від дослідження проблеми та створення перших макетів-прототипів до виготовлення і фінального тестування виробу, тобто повний цикл проєктно-технологічної діяльності.
Оксана Абрамова,
завідувачка кафедри технологічної та професійної освіти Центральноукраїнського державного університету імені В. Винниченка, кандидатка педагогічних наук, доцентка, співавторка Державного стандарту початкової, базової середньої та старшої профільної освіти
Учень більше не пасивний виконавець інструкцій, він винахідник. Такий підхід якнайкраще готує дітей до життя в мінливому світі, адже паралельно розвиває ключові компетентності та наскрізні вміння, так звані м’які навички, зокрема, лідерство, командну роботу, підприємливість, вміння домовлятися.
Завдяки наступності програм початкової та базової школи дитина переходить від простих практичних дій до складнішої дослідницької та інженерної діяльності. Такий собі надійний місток між дитячою цікавістю та професійним майбутнім.
У початковій школі діти опановують базові вміння та вчаться працювати з матеріалами й інструментами за зразком, діяти за інструкцією, дотримуватися правил безпеки. На рівні 3–4-х класів школярі вже починають самостійно обирати теми та матеріали для роботи. На цьому етапі важливо впроваджувати єдину термінологію (наприклад, «технологічна операція», «проєкт», «конструктивний елемент»), щоб ці поняття були знайомими в п’ятому класі. Коли ж учні переходять до базової середньої школи, на зміну простим маніпуляціям приходить повноцінна проєктно-технологічна діяльність. Також ускладнюється інструментарій та методи обробки (механізована обробка, електрифіковані прилади).
За словами експертки, підлітки поступово занурюються в питання екологічності, цифровізації та сталого розвитку. Вони вчаться бачити проблеми, які можна розв’язати за допомогою технологій, чи то буде організація простору, чи створення екорішень. Учні можуть приносити реальну користь школі чи громаді через соціальні проєкти, а це розвиває громадянську відповідальність. Також вони втілюють такі підприємницькі проєкти, як створення інноваційного продукту чи надання послуги. Така діяльність формує підприємливість, ініціативність, бізнес-мислення і вчить критично оцінювати ризики.
Робототехнічні системи стають тим особливим містком, що оживляє кресленик чи схему і дозволяє учням конструювати «розумні» моделі. Це можуть бути вентилятори, що автоматично вмикаються від тепла, або мости, які самостійно підіймаються, коли до них наближається судно. Навіть якщо в школі немає спеціальних наборів, учителі можуть використовувати віртуальні симулятори або ж створювати справжні механізми з картону та фанери, додаючи до них лише базові двигуни й датчики. Це дає дітям змогу побачити реальний результат своєї праці та відчути, що їхні ідеї здатні змінювати світ на краще, формуючи досвід самозарадності та впевненості у власних силах.
Мистецька освітня галузь: «Мистецтво у воєнних реаліях набуває особливого сенсу»
Певно, будь-який учитель мріє побачити своїх випускників людьми, які готові до зустрічі з мистецтвом у різних форматах, жанрах, цінують рідну культуру та дбають про неї, здатні нестандартно поглянути на звичні речі в будь-якій сфері життя. Шлях до такого результату складається з уроків, що не залишають дитину байдужою, допомагають розкрити творчий потенціал, дають нові навички глядача, слухача, митця, поціновувача мистецтва.
Оксана Комаровська,
завідувачка відділу мистецької освіти Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України, докторка педагогічних наук, професорка
Креативність — ключова навичка 21-го століття. Якщо творчість — це процес народження художніх образів і результат такого процесу, то креативність — це те внутрішнє, що зумовлює творчі пошуки, внутрішня мотивація творити, стан пошуку. Як розвинути цю здатність в учнів? Зацікавлювати новизною, навчати пізнавати світ «на дотик», долучати до експериментів, цікавих проєктів, застосовувати доцільні ігрові форми, квести, імерсійні ефекти.
У художньому просторі постійно з’являються нові твори, а твори попередніх епох переосмислюються, набувають сучасних підтекстів. До того ж на творчість впливають технологічні відкриття. Діти є свідками таких процесів та зазвичай відчувають усе дуже тонко. Отже й ми, учителі, маємо реагувати і впроваджувати новітні технології спілкування з мистецтвом.
Але все нове так чи інакше багато в чому виникає через діалог: підтримка і консервування традицій, їхній розвиток або ж навіть заперечення. А народне мистецтво незмінно залишається фундаментом національних цінностей. Сучасні форми мистецтва іноді мають вигляд зовсім несхожий на справжні мистецькі твори. Тож дуже важливо формувати в учнів критичне мислення, а для цього — уміння відокремлювати художнє від антихудожнього. Тому, мабуть, найважливіше — розуміння педагогами уподобань сучасних підлітків. Ідеться не про те, як спрощувати або контролювати, а про те, щоб не відставати від потреб дітей і обережно керувати естетичним розвитком, спонукаючи до самовираження.
За словами експертки, мистецтво в наших теперішніх воєнних реаліях набуває особливого сенсу. Воно виступає засобом культурної дипломатії. І діти мають бути готовими виступати її носіями. Навчити їх свідомо обирати, бути здатними до національної ідентифікації — одне з нагальних завдань. І через практичну діяльність це можна успішно зробити. А ще за часів хронічного стресу уроки мистецтва можуть зцілювати через практики арттерапії: вони здатні допомогти відновити емоційний баланс, націлити на оптимістичне сприйняття майбутнього.
Природнича освітня галузь: STEM-підхід повертає цілісність
Як оновлення предметів природничої галузі має вплинути на випускника школи? Замість учня, який пам’ятає назви законів фізики та пару формул і частину таблиці Менделєєва, це має бути людина з власним досвідом досліджень, цікавих дослідів та подоланих життєвих викликів, поданих в умовах кабінетів у формі компетентнісно орієнтованих завдань.
Руслан Шаламов,
співавтор Державного стандарту початкової, базової середньої та старшої профільної освіти, учитель біології Харківського наукового ліцею «Обдарованість», кандидат біологічних наук, заслужений вчитель України, переможець Global Teacher Prize Ukraine 2025
Природнича галузь дуже інтегративна. Такі предмети, як біологія, фізика, хімія, географія, особливо складно розглядати у відриві один від одного. Як виокремити: якщо листок рослини вбирає воду — це слід вивчати біології, а якщо вона випаровується — це вже тема для фізики? Подивіться на сучасні галузі: біофізика, біохімія, біотехнологія, біогеографія, нанотехнології, провідні напрямки медицини — усі вони виросли зі споріднення знайомих школярам предметів. STEM-підхід дозволяє інтегрувати всі предмети природничої і математичної освітньої галузей для демонстрації дотичності шкільної освіти до реального життя. Коли йдеться про старшу профільну освіту, без інтегрованих курсів взагалі не обійтися, щоби реалізувати державний стандарт. Вони необхідні для неприродничих галузей, а також щоб інтегрувати предмети всередині галузі відповідно до профілів, що утворені на основі фізики, хімії, біології чи географії.
Експерт нагадує, що розвиток предметних та загальних компетентностей адекватно можна перевірити лише компетентнісно орієнтованими завданнями. Вони відображають не те, як учні здатні відтворити інформацію, застосувати знання для розв’язання типових завдань, а те, чи здатні вони впоратися з життєвими ситуаціями. Отже, на вчителів природничих наук у курсі очікує чимало корисного про те, як проводити інтегровані заняття, створювати компетентнісно орієнтовані завдання та працювати в STEМ-підході.
