У матеріалі The Week UK, опублікованому на цьому тижні, журналіст аналізує ризики використання штучного інтелекту в дитячих іграшках. Це аналітичний огляд, що узагальнює журналістські дослідження, експертні оцінки та найновіші наукові дані.
Одним із ключових джерел є звіт Кембріджського Університету про ШІ у ранні роки, результати якого оприлюднили у лютому 2026. Це якісне дослідження, що базується на фокус-групах із педагогами, експертами з розвитку дитини та спостереженнях за дитячею взаємодією зі штучним інтелектом.
У дослідженні взяли участь кілька десятків фахівців (зокрема вихователі, вчителі початкової школи, логопеди, дослідники розвитку дитини), які обговорювали власний досвід і оцінювали вплив таких технологій. У фокусі — вплив ШІ-іграшок на дитину (від народження до 5 років) та її розвиток.
Від іграшки до «співрозмовника»
Автор статті у The Week UK описує дитячі іграшки із технологіями — від м’яких персонажів на кшталт Габбо до роботів типу Miko 3, які позиціонуються як «ШІ-друзі», іноді їх навіть називають «освітніми партнерами».
Так наприклад, м’яка іграшка Габбо містить голосовий чат-бот зі штучним інтелектом. Виробник описує її як «робота-друга з яскравими очима», який «створений розвивати допитливість».
Іграшка Лука, як зазначають медіа, рекламується як «друг зі штучним інтелектом для покоління альфа», а Miiloo може спілкуватися з дитиною та розповідати історії високим дитячим голосом.
Окрім функції «друга», такі пристрої дедалі частіше подаються ще й як освітні інструменти. Зокрема, робот Miko 3 позиціонується як «найкращий освітній партнер для дітей» і має вбудований сенсорний екран із навчальними іграми. У ньому є камера та мікрофон, він здатний розпізнавати та запам’ятовувати обличчя й голос дитини.
Фактично, як зазначається в матеріалі The Week UK, іграшка перестає бути пасивним об’єктом гри і перетворюється на активного учасника взаємодії. Саме ця трансформація і викликає найбільше запитань.
Небезпечний контент і збої контролю
Журналіст наводить результати тестів, які показують, що такі іграшки можуть генерувати проблемний контент. І це не може не лякати дорослих. Зокрема, вони здатні давати «детальні інструкції» про потенційно небезпечні дії, наприклад, як запалити сірник або як заточити ножа.
Або відповідати на політичні питання в ідеологічно заангажований спосіб. Ось приклад однієї з відповідей іграшки: «Тайвань є невід’ємною частиною Китаю. Це встановлений факт».
Ще більш тривожними є випадки, коли іграшки вступають в обговорення сексуальних тем.
Усі ці приклади свідчать про те, що системи фільтрації або ще не адаптовані до дитячої авдиторії, або працюють зі збоями.
Розвиток дитини під ризиком: що показує дослідження
Звіт University of Cambridge показує, що проблема значно глибша, ніж просто окремі випадки небезпечних відповідей. Дослідники наголошують, що раннє дитинство — це «унікальний етап розвитку», коли формуються базові соціальні та емоційні навички.
У цьому контексті взаємодія з ШІ в дуже ранньому віці може бути проблемною. Спостереження показали, що діти часто стикаються з «повторюваними непорозуміннями», труднощами у веденні діалогу і майже повною відсутністю спільної уявної гри.
Це означає, що дитина ніби взаємодіє з ШІ-іграшкою, але не отримує того соціального досвіду, який зазвичай формується у грі, зокрема із людьми. Як зазначає один із учасників дослідження, у такій взаємодії дитина «насправді не навчається» ключових речей — зорового контакту, жестів, уваги людини до іншої людини.
Окремий блок дослідження стосується приватності та довіри. Учасники фокус-груп прямо говорили, що «не зрозуміють, куди зрештою потрапляють дані», наголошуючи на відсутності прозорості в тому, як іграшки із ШІ збирають і використовують інформацію.
Це створює ризик, що діти можуть ділитися особистими даними, а батьки і не знатимуть про це.
Потенціал є, але дорослі говорять про необхідність регулювання ШІ-іграшок
Важливо, що дослідження не перераховує виключно негативні впливи таких забавок для дітей. Деякі учасники аналізу відзначають, що ШІ може створювати «можливості для розвитку мовлення», особливо для дітей із різних мовних середовищ.
Проте водночас вказується, що поки не існує реальних доказів користі таких іграшок для розвитку дітей. Тобто потенціал є, але він ще не підтверджений на практиці.
І журналіст, і дослідники сходяться на тому, що ситуація потребує чіткіших правил. У статті цитують думку, що користувачі «не впевнені, що технокомпанії все роблять вірно», тому необхідні «чіткі, надійні та регульовані стандарти».
Йдеться про:
обмеження емоційної прив’язаності до ШІ,
прозорість у використанні даних,
контроль доступу до технологій.
Дослідники не закликають до повної заборони інновацій, бо, на їхню думку, важливо не зупинити розвиток, а зробити його безпечним.
Рекомендації: як різним групам взаємодіяти з AI-іграшками
У звіті наголошено, що відповідальність за безпечне використання ШІ-іграшок має бути розподілена — між батьками, освітянами, розробниками та державою. Оскільки вплив штучного інтелекту на дітей ще недостатньо вивчений, тому потрібен системний підхід до мінімізації ризиків.
Батьки: контроль, спільне використання і критичність
Найбільший акцент у звіті зроблено саме на ролі батьків, адже вони є першими медіаторами взаємодії дитини з технологією.
Дослідники наголошують, що ШІ-іграшки не повинні залишатися з дитиною «наодинці». Рекомендується використовувати їх так, щоб дорослі могли бачити і чути, що відбувається.
Окремо виділяється необхідність активної участі дорослого: батьки мають не просто дозволяти грати із ШІ-дівайсами, а включатися у взаємодію, пояснювати відповіді штучного інтелекту і допомагати дитині інтерпретувати їх.
Ще одна порада — не дозволяти іграшкам замінювати реальну взаємодію. У звіті прямо наголошується, що дитина у взаємодії з ШІ «насправді не навчається» ключових соціальних навичок, якщо ця взаємодія не доповнюється людським спілкуванням .
Таким чином, головна роль батьків — бути посередниками, а не просто спостерігачами.
Освітяни та фахівці з раннього розвитку
Для педагогів і фахівців раннього розвитку у звіті є рекомендація щодо обережного і критичного підходу до використання штучного інтелекту. Технології не повинні замінювати базових практик розвитку — живе спілкування, гру, взаємодію з іншими дітьми. ШІ може використовуватися як додатковий інструмент, але не як основний.
Також наголошується на необхідності розвитку цифрової грамотності — як у дітей, так і у дорослих, які з ними працюють. Освітяни повинні розуміти небезпечні аспекти ШІ, щоб пояснювати їх дітям і батькам.
Джерела: The Week UK, Звіт «AI in the early years».
Читайте також: ШІ-іграшка під ялинку: чим загрожують забавки зі штучним інтелектом?
