Освітні технології ще недавно здавалися беззаперечним символом прогресу школи. Ноутбук для кожного учня, цифрові платформи, персоналізоване навчання, штучний інтелект, що допомагає у навчанні — усе це обіцяло зробити освіту ефективнішою, сучаснішою та доступнішою. Проте в американській публічній дискусії дедалі частіше звучить інше питання: а що, якщо масштабна цифровізація не покращує навчання — або навіть шкодить йому?
Впродовж 2025–2026 років одразу кілька публікацій Bloomberg розглянули цю проблему з різних боків — педагогічного, економічного та суспільного. Разом вони дають агрументів для роздумів щодо ролі технологій у школі.
Експеримент із поколінням учнів: погляд Bloomberg
11 лютого 2026 року редакційна колегія Bloomberg Opinion опублікувала статтю «Діти годинами просиджують перед екранами в школі. І для чого?», у якій поставила під сумнів ефективність масового використання освітніх технологій у школах США.
Автори звертають увагу на масштаб інвестицій: у 2024 році американські школи витратили близько 30 млрд дол на освітні технології. Ця сума приблизно вдесятеро більша, аніж витрати на підручники. Очікується, що ці витрати лише зростатимуть.
Однак, як зазначає редакція Bloomberg, результати навчання не демонструють відповідного прогресу. Ба більше — нові дані свідчать, що покоління Z стало першим за десятиліття поколінням із нижчими когнітивними показниками, ніж у їхніх батьків, попри більшу кількість років навчання.
Діти, які часто використовують комп’ютери для практики та вправ, слабше читають онлайн. Скріншот зі статті Bloomberg.
Одним із можливих пояснень автори називають радикальну зміну самого середовища навчання: значна частина уроків перемістилася в гаджети. Сьогодні майже 90% американських шкіл видають учням цифрові пристрої, а молодші школярі можуть проводити до чотирьох годин на день за ноутбуками.
Чи корисне навчання цифровим навичкам
Редакційна колегія проводить важливе розмежування між цифровою грамотністю та освітніми технологіями. Навчання програмуванню або роботі з комп’ютером — необхідна навичка. І тут — найбільша увага старшим класам школи. Але коли традиційні предмети просто переносяться у цифровий формат, користь стає сумнівною.
Автори посилаються на дослідження, які показують:
читання з паперу сприяє глибшому запам’ятовуванню, ніж читання з екрана;
письмо від руки активує більше когнітивних процесів;
екранне навчання часто є поверхневішим;
«Розглянемо біологію цього процесу. Під час читання слова на сторінці мозок відображає фізичне місце цього слова, посилюючи запам’ятовування та поглиблюючи запам’ятовування. Під час прокручування екрана цей процес, здається, працює не так добре: через кілька хвилин мозок хоче почати гортати сторінку вертикально вниз, а не вгору. Таким чином, навчання, яке в результаті відбувається, може бути набагато поверхневішим. Компроміси між набором тексту та письмом від руки схожі: залучаючи більше частин мозку, останній підсилює процес навчання», — пишуть автори статті.
надмірний час перед пристроями пов’язаний із тривожністю та погіршенням соціальних навичок.
Особливо критично редактори оцінюють ідею, що штучний інтелект може спростити навчання. На їхню думку, саме інтелектуальне зусилля — повторення, помилки, запам’ятовування — і є механізмом навчання, тому інструменти, які прибирають складність, можуть зменшувати глибину знань.
Висновок звучить так: технології не повинні бути стандартом у класі, доки їхню ефективність не доведено. Інакше ціле покоління учнів стає учасником освітнього експерименту, дорогого освітнього експерименту.
Цю розмову Bloomberg почав раніше: позиція Майкла Блумберга
Тема надмірної цифровізації з’явилася у Bloomberg не вперше. Ще 19 березня 2025 року засновник Bloomberg LP Майкл Р. Блумберг опублікував колонку «Діти проводять забагато часу в класі за ноутбуками».
У ній він аналізує двадцятирічну політику оснащення шкіл ноутбуками, яка мала підготувати дітей до цифрового майбутнього. Результат, на його думку, виявився суперечливим: попри повсюдне використання пристроїв, результати з базових навичок — читання та математики — залишаються низькими, а соціальні компетентності слабшають.
Блумберг наголошує на фундаментальній меті освіти — розвитку критичного мислення, а не лише доступу до інформації. Якщо дитина може знайти відповідь у пошуковику або попросити чат-бота написати текст, це не означає, що вона навчилася мислити.
«Лише 28% восьмикласників добре володіють математикою та 30% читанням. Для дванадцятикласників цифри так само невтішні ( 24% з математики та 37% з читання, згідно з останніми доступними результатами). Американські учні також ще більше відстають від своїх однолітків в інших країнах», — зауважує Майкл Блумберг, посилаючись на Результати національного рівня досягнень у США.
Особливо важливою є його позиція як технологічного підприємця: навіть людина, яка створила цифрову компанію, не вважає комп’ютери універсальним розв’язанням освітніх проблем.
Він окремо виділяє силу живої взаємодії між учителем і учнем — моменту, який технології не здатні відтворити. Дослідження, на які посилається автор, показують: ноутбуки полегшують відволікання, а повернення до концентрації після цифрових перерв може забирати до 20 хвилин.
Його висновок не містить рекоментацій проти технологій, він радше про баланс: цифрові інструменти мають доповнювати традиційні методи, а не витісняти книги, письмо та живе спілкування.
Інша сторона питання: як школи витрачають технологічні мільярди
10 жовтня 2025 року журналістка Аріанна Протеро в статті на Education Week розглянула проблему з економічного ракурсу у статті «Школи витрачають 30 мільярдів доларів на технології. Як вони можуть інвестувати в них розумніше?».
Її матеріал показує: навіть якщо технології залишаються частиною освіти, спосіб їх впровадження часто є неефективним.
Після пандемії багато американських шкіл закупили пристрої для кожного учня, і це спричинило нову проблему — швидке накопичення електронних відходів і постійні витрати на оновлення техніки.
Експерти пропонують змінити підхід до закупівель:
обирати енергоефективні пристрої;
інвестувати у довговічну техніку;
ремонтувати шаджети замість замінювати їх;
використовувати програми повторного використання;
оцінювати екологічний вплив технологій.
Один із шкільних округів США завдяки таким підходам заощадив близько 90 млн доларів. Водночас подвоєння терміну служби пристроїв може зекономити системі освіти країни мільярди.
Ключова думка матеріалу — технології не є разовою покупкою, а довгостроковою інфраструктурою, яка потребує стратегічного мислення.
Ключові висновки щодо цифровізації навчального процнсу у США
Усі три рублікації сходяться в одному: цифровізація освіти більше не сприймається як автоматичне благо.
Замість питання «як швидше впровадити технології» дедалі частіше звучить інше: «які саме технології справді допомагають у навчанні?»
Bloomberg фактично описує зміну освітнього мислення — від технологічного оптимізму до критичного переосмислення.
Чому це важливо для України
Хоча всі матеріали описують американський досвід, порушені питання напряму стосуються і України.
Українська освіта зараз переживає масштабну цифрову трансформацію: онлайн-платформи, електронні підручники, дистанційне навчання, інтеграція штучного інтелекту в освітній процес і програми. Для країни, яка одночасно модернізує систему освіти та працює в умовах війни, технології стали необхідністю.
Саме тому американська дискусія є цінною не як приклад для копіювання, а як попередження.
Вона показує:
технології не замінюють педагогіку;
доступ до інформації не дорівнює навчанню;
цифрові інструменти можуть як підсилювати, так і послаблювати освітній процес;
ефективність інновацій потрібно вимірювати, а не припускати.
Головний урок цих публікацій полягає в простій, але складній думці: майбутнє освіти визначається не кількістю шифрових пристроїв у класі, а якістю взаємодії між учнем, учителем і знанням.
І, можливо, найважливіше питання сьогодні звучить не «скільки технологій потрібно школі», а «яке саме навчання ми хочемо посилити за їхньою допомогою».
Джерела: Bloomberg, Education Week.
Читайте також: Bett 2026 — про зміну парадигми ШІ в освіті: тренди, інновації та прогнози.
