Як мотивувати учнів з освітніми втратами? Адже коли дитина має значні прогалини в навчанні, вона зазвичай втрачає зацікавленість на уроках: не все зрозуміло, немає шансу влучно відповісти або допомогти команді під час групових завдань. То що робити вчителю? У матеріалі ми зібрали для вас аж п’ять інструментів з доведеною ефективністю. Опануйте майстерність маленьких перемог, застосовуйте теорію градієнта цілей і допоможіть учням уявити себе успішними.
1
Сила маленьких перемог
Найважливіше питання, над яким учителю треба замислитися щодо учня з освітніми втратами: «Коли він востаннє перемагав?» Деякі школярі зазнали стількох невдач, що це здається неминучим, тож навіщо взагалі намагатися? Боротися із цим страхом можна лише одним способом: дати альтернативні можливості відчути себе успішним. Хоча є спокуса просто сказати: «Ти можеш це зробити!», такі фрази позбавлені сенсу. Учню потрібні фактичні докази успіху, щоб допомогти йому повірити, що в майбутньому він може досягти бажаного. Цю силу самоефективності (переконання, що можемо подолати виклик, що підвищує особистий контроль над поведінкою) багато разів досліджували. Зокрема, дослідники Педагогічної школи Університету Північної Кароліни (США) оцінювали самоефективність добровольців у різних ситуаціях. Виявилося, що найкраще на її підвищення впливає досвід майстерності, тобто пам’ять про попередню ефективну діяльність.
Маленькі перемоги можуть заохотити учня до навчання. Наприклад, один з педагогів англійської мови, у якого був учень, що мав проблеми з читанням, письмом та спілкуванням, створив просте завдання в Google Forms. Це завдання учні могли виконувати скільки завгодно разів, доки не відповідали на кожне питання правильно. Тоді вони отримували найкращу оцінку (аналог наших 12 балів). Хлопчик з освітніми втратами спробував більше разів, ніж решта учнів, але врешті-решт усе вдалося. На питання, чому він так наполегливо продовжував спроби, він відповів: «Мені ніколи не вдається досягти найвищого бала в школі». За цей семестр він значно покращив результати з англійської мови. Багатьом учням просто потрібна така перемога, щоб вирішити знову взятися за навчання.
Тож перший тип завдань, які підвищують самомотивацію: доступні для учня (у зоні найближчого розвитку) і такі, які можна виконувати, доки не досягнеш успіху.
Другий тип: дати учням завдання на взаєморецензування та підкреслення будь-якого позитивного аспекту роботи партнера. Навіть якщо це теми на повторення (з того матеріалу, який школяр пам’ятає) або якщо похвалити можна, скажімо, охайність записів чи окремий правильний підрахунок. Спонукання учнів зосередитися саме на сильних сторонах робіт однолітків дуже позитивно впливало на залученість та мотивацію.
2
Застосовуйте теорію градієнта цілей у класі
Багатьох непрофесійних бігунів на середині дистанції охоплює страх не дійти до кінця, можливо, навіть безнадія, але щойно фінішна пряма з’являється на горизонті, мотивація рухатися вперед значно зростає. Це основа так званої теорії градієнта мети, яка стверджує: що ближче ми до мети, то сильніша в нас мотивація прагнути її. Як довела в недавньому дослідженні команда американських фахівців Університету Юти, Техаського технологічного університету та Університету Майамі, досяжність цілі підвищує мотивацію й дисциплінованість та зменшує відчуття втоми.
У класі теорія градієнта цілей може бути потужним елементом навчання. Хоча постановка цілей є важливою, однією з проблем для учня, який має труднощі в навчанні, є те, що академічна мета може здаватися настільки далекою, що вона втрачає для нього цінність. Учитель може це подолати, розробляючи багаторівневі цілі, тобто розбити досягнення результату на менші кроки. Наприклад, якщо загальна мета уроку літератури — проаналізувати, як розвиток персонажів впливає на тему тексту, це можна розбити на кроки: визначення теми, головних героїв, статичних і динамічних персонажів, пояснення авторських методів характеристики тощо. Це допоможе всім учням досягти мікроцілей, які приведуть їх до успіху в досягненні загальної мети.
Ввести поділ просто: можна, скажімо, розділити на частини робочий аркуш із практичними завданнями і запропонувати учням закінчити один розділ, принести його вам, а потім отримати наступний. Це дає вчителю простір для негайного зворотного зв’язку з учнями. Навіть якщо не аналізувати роботи, педагог бачить, хто наскільки просувається в матеріалі.
Для більш просунутих варіантів можна покластися на штучний інтелект. Наприклад, використати інструмент на основі ШІ, створений за допомогою Playlabs, який згенерує для вчителя чернетку навчальної прогресії з будь-якого стандарту. Можна розбити результат на кілька крихітних проміжних, які учні мають досягти протягом уроку. Їх варто записати у формі «Я вмію…(наприклад, визначати тему оповідання, поділяти персонажів на статичних і динамічних, досліджувати, як їхні вчинки впливають на конфлікт)». До кожного вміння вчитель ставить посилання на ресурси, що дають змогу опанувати цю навичку. Якщо в учня немає бажання читати не дуже зрозумілу через освітні втрати тему, він бачить першим кроком щось знайоме і може поцікавитися ним глибше. Якщо педагог пояснює, що попереднє вміння дає змогу опанувати наступне за складністю, це підвищує віру в свої сили та дає змогу просунутися далі.
3
Допоможіть учням уявити себе успішними
Останнім часом над візуалізацією часто посміюються. Так, пасивне спостерігання за картою бажань зазвичай не приносить бажаної поїздки на Гаваї чи підвищення по роботі. Але в навчанні візуалізація працює, і цьому є докази. Фахівці Маастрихтського університету вивчали вплив того, як уявляння цілі та успіху впливає на досягнення самої цілі. У тих, хто має передчуття перемоги, значно вища вмотивованість і кращі результати. Це використовують у роботі спортивні тренери. Тож чому б не спробувати вчителям?
Наприклад, така вправа: попросити учнів уявити, що вони отримали свій тест зі 100% правильними результатами. Як вони почуватимуться, які рухи вони можуть зробити, що вони скажуть? Мета — змусити їх уявити це якомога чіткіше. Багатьом дітям, які не зацікавлені в навчанні, важко уявити собі успіх. Ця вправа допомагає їм зробити успіх більш досяжним та реальним, що спонукає докладати набагато більше зусиль для його наближення.
4
Хай учні пояснять, навіщо їм це
Те, що практичність знань, їхній зв’язок з інтересами учня підвищують його залученість та наполегливість, вже чули майже всі. Численні дослідження доводять це. Але в реальному житті в учителя часто немає часу, щоби індивідуально досліджувати кожного учня та вибудовувати ці паралелі. Зробіть навпаки: хай учні самі доведуть актуальність тієї чи тієї теми для їхнього життя і планів на майбутнє. Цікавий варіант: на початку кожного розділу після його загального представлення дати учням 10 хвилин написати про очікування і те, як цей матеріал може бути пов’язаний з їхнім життям.
Щоби завдання не перетворилося на відписку загальними словами для годиться, можна додати жартівливої форми. Наприклад, переконувати учнів, що їм ці навички не потрібні, а ті мають переконати вчителя у зворотному (письмово). Хай кожен доведе, що не випадково опинився на уроці.
Те, що це працює, перевірили фахівці кафедри психології американського Університету Вісконсин-Медісон. Вони вивчали, чи підвищать мотивацію та академічні успіхи учнів заняття, що заохочують їх пов’язувати навчальні матеріали зі своїм життям. З’ясувалося, що найкраще це працює якраз для учнів, які почали заняття з найменшою впевненістю у своїх здібностях. Що краще школяр усвідомлював зв’язок теми з власними інтересами, то більшим надалі був його інтерес до шкільного предмета загалом.
Якщо ж ідеться про учнів, що мають труднощі в навчанні, краще підійде індивідуальна розмова. Адже таких школярів небагато в класі. Допоможіть визначитися, як певний матеріал та навички можуть стати їм у пригоді в житті.
5
Навчайте самомотивації
Коли вчитель готує завдання, неймовірно корисно пояснити учням, як вони можуть використовувати ці стратегії самостійно для регулювання власної мотивації. Замість того щоб просто розбивати ціль на частини, поясніть, чому ви це робите і як учні можуть робити те саме в інших аспектах свого життя. Допомога учням у розвитку їхньої мотиваційної здатності, зокрема завдання, що допомагають самостійно визначати цінність цілей, з’ясовувати зв’язки між поточною діяльністю та майбутнім, може мати позитивний вплив як у класі, так і поза ним.
