Про те, що Казимир Малевич — один з найвідоміших авангардистів у світі, засновник супрематизму, один з батьків кубофутуризму, відомий теоретик мистецтва, знають майже в усьому світі.
Що він український художник польського походження, народжений у Києві та глибоко занурений в українське народне мистецтво, яке мало значний вплив на його авангардну творчість, теж відомо вже чи не кожному українцю. І навіть у більшості світових музеїв підпис до робіт митця змінили.
Але є ще дещо, що залишається поза масовою увагою.
5 маловідомих фактів про Малевича
- Вражений магією української вишивки, митець і сам не тільки вишивав, а й створював ескізи, за якими українські майстрині народного промислу в селі Вербівка на Київщині виготовляли шалики, хустки, скатертини, подушки. Їх потім продавали в Києві та за кордоном.
Придумуючи ескізи для модних сумок і одягу, Малевич намалював «Супрематичну композицію». Пізніше, років через десять, вербівські винаходи він введе в живопис і почнеться супрематичний період у творчості Малевича.
- 1930 року, коли художник вдруге сидів у в’язниці, він звернув увагу на круглі склянки: тендітне скло легко ламалося, обпікаючи руки гарячим чаєм.Тоді йому і спала на думку ідея створити склянку-багатогранник, крихкість якої значно зменшується з додаванням кутів. Звільнившись, Казимир Северинович поділився своєю ідеєю зі скульпторкою Вірою Мухіною, відомою авторкою монумента «Робітник та колгоспниця». Підключивши знайомих, Мухіна змогла запустити масове виробництво гранованих склянок. Про це розповів Олексій Веселовський, правнук Віри Мухіної.
- Казимир Малевич – єдиний художник, який показав трагічне становище українських селян під час злочинної насильницької колективізації та Голодомору. На малюнку олівцем «Де серп і молот, там смерть і голод» (цитата з популярної у 1920-30-х роках народної пісні), зображені три фігури, риси обличчя в яких замінені на серп і молот, хрест, труну.
Багато із «селянських» картин містять у собі завуальовані повідомлення, як наприклад, відсутність облич, рук. На картині «Поневолена Україна» зображені безрукі та безликі постаті, які звинувачували владу у винищенні селянства.
«Людина, що біжить» – образ, присвячений Голодомору 1933 року.
Майже всі картини цього періоду були неправильно датовані. Як пояснює мистецтвознавиця Олександра Шатських, полотна спеціально були датовані більш раннім часом, оскільки є картинами протесту.
- Казимир Малевич писав вірші. Перший знайдений вірш датується 1906 роком. Найбільше в його архіві саме громадянської лірики. За словами Івонни Малевич, внучатої племінниці художника, яка займається популяризацією спадщини батька супрематизму, на Голодомор 30-х років ХХ століття Малевич відреагував не лише «Другою селянською серією», а й поезією.
- Малевич дуже добре співав і мав красивий бас. Під акомпанемент бандури міг заспівати. Улюбленими були пісні «Гуде вітер вельми в полі», «При дорозі хрест високий, кров’ю обілляний» і крамольна в ті часи «Ще не вмерла України ні слава, ні воля».
11 вересня в український прокат вийшла біографічна стрічка «Малевич» про художника, що змінив світ мистецтва.
Фільм слідкує за творчим шляхом генія і показує, яким був автор «Чорного квадрата».
Режисеркою фільму є Дар’я Онищенко, відома глядачам за картиною «Забуті».
Стрічка охоплює ключові події в житті Казимира Малевича, які дають уявлення про епоху, в якій він жив, і пристрасті, що вирували навколо творчості митця. А їх було чимало: заздрість конкурентів, велике кохання, біль за селян, що потерпали від Голодомору, і ненависть до порядків, що їх насаджували більшовики.
Головну роль у фільмі зіграв Віталій Ажнов («Гуцулка Ксеня») , відомий ролями глибоких персонажів у виставах «Калігула», «Марія Стюарт» і «Макбет» у театрі імені Івана Франка.
Також важливі ролі втілили:
- Ірма Вітовська-Ванца («Мої думки тихі»),
- Христина Федорак («Перевізниця»),
- Марина Кошкіна («Із зав’язаними очима», «Забуті»),
- Костянтин Темляк («БожеВільні»),
- Дарія Творонович («Валерія виходить заміж»),
- Олександр Рудинський («Камінь, папір, ножиці», що отримав BAFTA).
Одного з персонажів втілив Олексій Горбунов («Дике поле»), який рідко погоджується зніматися в кіно та прискіпливо обирає режисерів, з якими працюватиме.
«Для мене було дуже важливо зберегти історичну правдивість. Разом з акторами ми шукали ту межу, яка дозволить зробити героїв цікавими, непередбачуваними, а з іншого боку відповідатиме їх біографіям і наповнить фільм глибиною. Ми довго працювали над створенням образів, вивчали архіви, консультувалися з істориками, аби кожен персонаж був цілісним, щирим і вписувався в епоху», — розповідає режисерка Дар’я Онищенко.
Музику до фільму створив Милош Єліч з «Океану Ельзи». Також до саундтреку увійшла улюблена пісня Казимира Малевича «Гуде вітер вельми в полі» у виконанні Shumei. Її історія нерозривно пов’язана з Тарасом Шевченком і тривалий час виконувалася на згадку про нього.
Джерела: газета День, сайт Музею Голодомору, газета Факти, сайт Пархомівського музею, сайт 1+1, Facebook-сторінка Малевич / Malevych.
