Фонд Rescue Now запустив проєкт Litokryl — простір психологічної підтримки дітей, які пережили втрату, окупацію, депортацію та будь-які травматичні події, пов’язані з війною, повідомили Освіторія.Медіа представники фонду. Litokryl Online у дистанційному форматі дозволяє дітям у будь-якій точці України отримати онлайн безкоштовну професійну психологічну допомогу.
Сьогодні на одного психолога в українській школі в середньому припадає понад 400 учнів, а в селах фахівців немає майже у 60% шкіл. Але попит на допомогу зростає: за даними Save the Children, 73% українських дітей живуть у стані постійного страху, а 90% мають емоційні чи поведінкові труднощі.
Як зрозуміти, що дитина живе з тривогою або ПТСР
Психологиня Litokryl Карина Франкевич пояснює: «Тривожність і посттравматичний стресовий розлад можуть проявлятися дуже по-різному, залежно від віку дитини. У дошкільнят це може бути регрес — повернення до ранішої поведінки, страх розлуки чи «програвання» травматичних подій у грі. Молодші школярі часто відчувають сором, демонструють агресію або замикаються в собі, мають труднощі з навчанням. Підлітки можуть уникати спілкування, впадати в депресивні стани, вдаватися до ризикованої поведінки. Але головне — це зміни. Зміни в поведінці, емоціях, звичках, реакціях. Якщо дитина «інша, ніж була» — це вже сигнал».
Тривожність може проявлятися так:
- Емоційно: постійне відчуття страху чи неспокою, дратівливість, часті зміни настрою, сором, плаксивість.
- Поведінково: уникнення певних ситуацій (не хоче йти до школи, постійно тримається за дорослого), агресія або апатія, проблеми з концентрацією, труднощі з виконанням завдань.
- Фізично: соматичні симптоми (головний біль, нудота) без медичних причин, порушення сну, прискорене серцебиття, пітливість, тремтіння в стресових ситуація.
- Когнітивно: надмірне переживання про майбутнє, повторювані негативні думки про себе чи світ, труднощі з прийняттям рішень через страх помилки.
Можливі ознаки ПТСР:
- Нав’язливі спогади, кошмари, «перегравання» травми в грі.
- Кошмари, пов’язані з травмою.
- Уникнення тем, місць або людей, пов’язаних із травмою, втрата інтересу до улюблених занять.
- Гіпертривожність, напруга, проблеми з концентрацією, спалахи гніву або замикаючість.
- Регрес (повернення до дитячої поведінки), почуття провини чи сорому («Це я в усьому винен»).
Важливо знати
Тривожність зазвичай пов’язана з широким спектром ситуацій і не завжди має конкретний тригер (об’єкту тривоги може не існувати), тоді як ПТСР чітко прив’язаний до конкретної травматичної події. Якщо є підозра на ПТСР, важливо звернутися до фахівця для діагностики. В обох випадках дитина потребує підтримки — від батьків, учителів або психолога.
Що може зробити вчитель — навіть у моменті
Навіть якщо поряд немає психолога, ви — дорослий, який може бути опорою. Ось простий алгоритм дій, який допоможе заспокоїти дитину в критичний момент:
- Забезпечте безпеку. Попросіть клас трохи зачекати, сядьте з дитиною в спокійному місці. Переконайтеся, що дитина перебуває в спокійному, тихому місці, де немає тригерів (наприклад, гучних звуків чи натовпу). Говоріть з нею м’яко й повільно, уникаючи тиску чи різких рухів.
- Визнайте її стан. Дайте дитині зрозуміти, що її почуття нормальні. Скажіть: «Я бачу, що тобі страшно — це нормально, я поруч. Ти в безпеці». Не применшуйте емоції («Не бійся, через це не варто хвилюватись») і не змушуйте дитину «взяти себе в руки».
- Запропонуйте вправи для заспокоєння.
- Не тисніть. Якщо дитина хоче говорити, слухайте уважно, не перебиваючи. Але не змушуйте її розповідати, якщо вона не готова. Використовуйте відкриті запитання: «Чи хочеш розповісти, що сталося?» або «Як я можу тобі допомогти?»
- Відволікання. Запропонуйте дитині зайнятися чимось приємним і знайомим: малювання, читання, гра. Це може допомогти відволіктися від тривожних думок. Для молодших дітей можна використовувати іграшки чи казки, щоб перенаправити увагу.
- Уникнення тригерів. Якщо ви знаєте, що викликає тривогу (наприклад, гучні звуки чи згадки про певні події), намагайтеся мінімізувати вплив цих факторів. Не змушуйте дитину стикатися з тригером, якщо вона не готова.
- Залучення фахівця. Якщо тривожний стан чи симптоми ПТСР повторюються або посилюються, поговоріть із батьками та порекомендуйте звернутися до психолога чи психотерапевта. У школі можна залучити шкільного психолога для оцінки стану дитини.
Важливо уникати фізичного контакту (обіймів, доторків), якщо дитина цього не хоче, особливо при ПТСР, адже це може бути тригером. Будьте послідовними: регулярна підтримка та передбачуваність дій дорослого допомагають дитині відчувати контроль ситуації.
Що робити, якщо школа не має психолога
В Україні на одного шкільного психолога в середньому припадає понад 400 учнів. У селах у 60% шкіл фахівця немає взагалі. І часто саме в цих школах — діти, які пережили окупацію, втрату, обстріли. Онлайн-формат стає єдиним безпечним і реалістичним способом допомоги.
Чому працює онлайн-формат
- Безпечне середовище. Дитина вдома, поруч знайомі речі, і це знижує напругу.
- Гнучкість. Можна обрати зручний час, не витрачати ресурсів на дорогу.
- Технологічна близькість. Онлайн — звичний формат для дітей і підлітків.
- Ширший вибір фахівців. Навіть у маленькому селі можна працювати з досвідченим дитячим психотерапевтом онлайн.
Проєкт Litokryl Online — це безкоштовна психологічна підтримка для дітей і підлітків в будь-якій точці України.
Тут працюють фахівці з досвідом у сфері травми та кризових станів. Терапія — як індивідуальна, так і групова. Заняття проходять із використанням інтерактиву, арт-терапії, ігор — усе в безпечному форматі онлайн.
«Діти, які пережили жахи війни, бояться навіть заговорити про це. Онлайн-терапія дозволяє їм відкриватися поступово, у знайомому середовищі, з дому. Тут їх не примушують говорити — їх просто слухають», — розповідає психологиня Litokryl.
Психологи працюють не лише з дитиною, а й з батьками — адже саме родина створює простір для відновлення.
Кожен учитель, кожен дорослий поруч із дитиною може стати тією людиною, яка запитає: «Як ти?» І не образиться на мовчання, а запропонує підтримку.
Це — вже підтримка та перший крок до відновлення.
Джерела: Фонд Rescue Now.
