Розмови з підлітками про стосунки, здоров’я та секс можуть здаватися батькам складними чи незручними. Адже ці теми досі оповиті упередженнями, страхами та замовчуванням. Проте дорослі часто забувають: статеве виховання — це насамперед про зміни тіла в підлітковому віці та його сприйняття, здоров’я та безпеку, культуру стосунків та цінності. Як говорити з підлітками без страшилок? Що точно не варто казати дітям? Склали чекліст із головними табу для батьків.
Варто від початку розуміти: сексосвіта — це не розповіді про те, як проходить статевий акт, а точне і доступне інформування дітей про те, як влаштовані люди. Без стереотипів, упереджень та поширених «страшилок». Саме сексуальна освіта формує етику й культуру сексуального життя в майбутньому, дає можливість захиститися від сексуального насильства, психологічних травм чи іншої шкоди здоров’ю. Тож перед розмовою з підлітками важливо відкинути власний сором і визнати, що дорослішання — це природний фізіологічний процес, що присутній у житті кожної людини. Вже згодом — структурно підготуватися до діалогу з дитиною.
Ідеальне рішення — забезпечити дітей ресурсами, де простою мовою пояснюють, як якісна сексуальна освіта сприяє здоров’ю, формує розуміння репродуктивної анатомії та фізіології, безпеці та розумінню себе і свого тіла. Таким безпечним простором стане сторінка просвітницького проєкту «Пубертат» — ком’юніті, що забезпечує підлітків неформальною сексуальною освітою, допомагаючи легко та безпечно пройти через період дорослішання. Важливою перевагою є те, що співавторами проєкту стали українські підлітки, які особливо розуміють виклики, що постають перед кожним та кожною. Це про шлях підлітка, в якому немає місця моралізаторству, приховуванню та сорому. Тут руйнують міфи, спростовують застарілі твердження та стереотипи, пов’язані із сексуальною освітою.
У матеріалі пропонуємо батькам чекліст, як точно не варто говорити з підлітками про секс.
НЕ закладати основи сексуальної освіти лише з підліткового віку
Розмови з дитиною про сексуальну освіту не повинні бути раптовими, а тим паче відбуватися вже під час періоду статевого дозрівання. Це тривалий етап підготовки та зміни фокуса цих розмов з віком дитини. Розуміння сексуального життєвого циклу бере початок з розуміння особливостей власного тіла. Це те, про що варто говорити вже з трьох років, адже дитині важливо пояснити основні правила безпеки та гігієни, різницю між статевими органами, звернути увагу на її репродуктивну анатомію та фізіологію, що надалі стане підґрунтям для розмови про те, як насправді народжують нових людей.
НЕ використовувати евфемізми
Тож, зважаючи на перший пункт, жодних «квіточок», «стеблинок», «краників», «півників», «вареників» не повинно звучати під час розмови з дитиною. Статеві органи — це така сама частина тіла, як лікоть чи коліно, що не потребує пом’якшувальних або маскувальних слів. Важливо використовувати правильні назви: статевий член або пеніс у хлопчика, вульва та піхва — у дівчинки. Це те, що сприятиме розумінню власної приватності та фізичної недоторканності. Так, початкові розмови мають включати пояснення правил спідньої білизни, мета яких — допомогти дитині ідентифікувати небажані дотики.
НЕ говорити на тему сексу лише в контексті продовження роду
Сексуальність — це не лише продовження роду, а й мова спілкування між людьми. Зрештою, далеко не всі люди потребують сексуальних стосунків для продовження роду. Секс може приносити задоволення, бути способом виразити свою любов та близькість до партнера(-ки), сприяти формуванню та підтримці емоційного зв’язку, зменшувати рівень стресу. Тож не забувайте говорити про задоволення як складову сексуального й романтичного життя, адже кожній людині важливо не лише боятися небажаних наслідків, а й розуміти, що їй підходить, а що — ні.
НЕ вдаватися до емоційної реакції
Теми, які висвітлює сексуальна освіта, дійсно є нейтральними, тож не варто надавати цьому певного емоційного забарвлення. Надмірно емоційна реакція може викликати в підлітка сором, небажання говорити й недовіру. Пояснювати без прикрашання чи знецінювання, без вираженого негативного чи позитивного відтінку. Водночас звертайте увагу на емоції підлітків, не намагайтеся охопити всі теми однією розмовою, почніть з маленьких запитань чи коментарів і поступово переходьте до глибших підтем і діалогу. Також не варто починати розмову, коли дорослі чи підліток стомлені, напружені або засмучені, адже вона, імовірно, не дасть результатів.
НЕ говорити про сексуальність як щось страшне або заборонене
Зосередження на страшному й небажаному, як-от незапланована вагітність чи інфекція, напевне відверне вашу дитину від подальших розмов. Обмеження й читання моралі також можуть викликати негативні асоціації з усім, що пов’язано із сексуальністю. Зокрема, настанови про «секс лише після шлюбу», «сакральність цноти» чи «шкідливість» кількох сексуальних партнерів(-ок) тощо. Першочергово батьки мають забезпечити підлітка знаннями не з метою викликати страх, а з точки зору виховання відповідального ставлення до власного здоров’я і насамперед турботи про себе.
НЕ використовувати гендерні стереотипи
Принципи, що дівчина має бути «чистою і незайманою», надмірно емоційною, а чоловік «хижаком», «хлопчики не плачуть» — те, що спотворює сприйняття ролей обох статей. Стереотипи за ознакою статі зумовлюють низку перешкод та переваг як для чоловіків, так і для жінок у різних сферах життя. Скажімо, «переваги» бути жінкою або прояви так званого доброзичливого сексизму водночас є частиною системи гендерної нерівності. А, наприклад, «право чоловіка за замовчуванням ухвалювати важливі рішення» є проявом влади та відповідальності за ці рішення. Однак статевий акт — це взаємодія двох рівноправних партнерів, тому бажання обох однаково важливі. Необхідно дати дитині розуміння, що її/його «ні» має значення. Кількість її/його партнерів — особиста справа. Натомість контрацепція — спільна, адже партнери однаково відповідальні в цьому питанні, тому не потрібно нехтувати своїм здоров’ям заради задоволення партнера. Важливо розповідати не про різницю сексуальної освіти та прав для жінок і чоловіків, а протистояти пов’язаним гендерним стереотипам.
НЕ порушувати особисті кордони дитини
Важливо, щоб перелічені вище аспекти здорової комунікації з підлітком були не лише словами, а й підкріплювалися діями. Якщо ви чуєте відмову дитини — не примушуйте її. Ви обговорюєте, а не диктуєте. Також ви не засуджуєте інтереси дитини і не маніпулюєте тим, що «довіра вища за все». Поширеною помилкою, яка стає бар’єром у спілкуванні з підлітками на інтимні теми, є вторгнення батьків в особистий простір дітей: заходити без стуку чи дозволу до кімнати, перевіряти телефон або кишені. Ви маєте дати дитині розуміння, що покладаєтеся на її розсудливість, довіряєте і завжди готові допомогти, якщо щось станеться. Якщо дитина не хоче продовжувати розмову — не наполягайте.
НЕ обмежувати в доступі до знань
В умовах сьогодення ми чуємо про секс усюди: по телебаченню, в рекламі, в інтернеті. Однак про комплексну сексуальну освіту досі не прийнято відкрито говорити навіть у школі. Натомість підлітковий вік — це період розвитку, що характеризується постійним пошуком інформації, особливо щодо ролі дорослих. І враховуючи відсутність доступної для підлітків інформації, тинейджери звертаються до ЗМІ чи соцмереж. Багато підлітків та молодих людей щодня отримують науково необґрунтовану, суперечливу і хибну інформацію про стосунки, сексуальність, здоров’я, самоідентифікацію. Це може призвести до серйозних ризиків для їхнього здоров’я, благополуччя та гідності. Як наслідок, поганий стан ментального, сексуального та репродуктивного здоров’я є сьогодні реальністю для багатьох молодих людей. Тому існує нагальна потреба в проведенні масштабної ефективної роботи з надання формальної та неформальної комплексної сексуальної освіти. Вона надає молодим людям інструменти, необхідні для ведення здорового способу життя та налагодження стосунків, а також допомагає їм ухвалювати найважливіші рішення щодо їхнього сексуального та репродуктивного здоров’я. Інвестуючи в здоров’я та освіту підлітків і молоді, суспільства сприяють залученню їх до участі в суспільному житті, забезпечують їхнє благополуччя і допомагають їм повною мірою реалізувати свій потенціал.
Важливо не забороняти, а забезпечити щонайменше критичним мисленням, аби діти/підлітки могли оцінити наслідки своїх дій, вміли ухвалювати виважені рішення та раціонально осмислювати все, що бачать. Адже теми, що цікавлять у контексті дорослішання, далеко не завжди стереотипно сексуальні: це і права, і гігієна, і особисті кордони, і емоції, і питання гендерної ідентичності. Відкрите та інклюзивне обговорення цих тем допомагає створити здоровий фундамент для розвитку молоді і формування їхньої свідомості.
ТАКОЖ ЦІКАВО:
Водночас варто забезпечити ресурси, де в інтерактивному форматі пояснюють, як належна сексосвіта знижує ризики незапланованих вагітностей та захворювань, покращує стосунки та комунікацію, бореться зі стереотипами й дискримінацією, сприяє психосоціальному розвитку, зменшує насильство та сексуальне домагання. Так, проєкт неформальної сексосвіти «Пубертат» задає тренд на те, щоб говорити з підлітками не штучною мовою, що лише поверхнево прикрашена всілякими «кул», а справжньою — мовою їхніх переживань, розуміння якої так потребують підлітки.
Матеріал підготовлено UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення у рамках проєкту з неформальної сексуальної освіти підлітків «Пубертат», який реалізовується агенцією isd group.
