Чи читаєте ви з дитиною книжку перед сном? Наскільки непорушною є ця традиція? Та як вважаєте, чи справді англійські діти читають краще, ніж українські? Катя Сіль, авторка дитячих історій і мама двох дітей, ділиться своїми спостереженнями за англійськими батьками. І дає покрокову інструкцію для українських батьків.
Дозволю собі написати тут страшне: англійські діти читають краще, ніж українські. І перш ніж у мене полетять ваші коментарі, наведу кілька аргументів.
Аргумент перший, заснований на доказах: такими є результати міжнародного дослідження навички читання PIRLS 2021. PIRLS — це аналог PISA, але якщо PISA вимірює різні компетентності підлітків — математичну, читацьку, природничу і навіть креативну, то PIRLS — це лише про читання. Ні, не так: про читання та розуміння прочитаного. Нині це найбільше міжнародно визнане моніторингове дослідження навички читання та розуміння для дітей початкової-середньої школи. Перевіряють у ньому не швидкість чи виразність читання, а саме рівень усвідомленості читання: чи розуміє дитина прочитане, чи може відтворити його, чи може аналізувати текст у цілому та його частини, чи вміє зробити висновки, інтерпретувати ідеї та узагальнювати прочитане.
У 2021 році дослідження охопило 400 тисяч 10-річних школярів із 57 країн світу. Так от, у цьому світовому «рейтингу читак» англійські діти посіли четверте місце. У Топ-10 також опинилися Сінгапур (перше місце), Фінляндія, Польща (шосте місце) Швеція, Болгарія. Україна поки не бере участі у PIRLS, тож ми достеменно не знаємо на рівні країни, чи і як добре українські діти вміють працювати з різними текстами.
А що ми знаємо про читацьку компетентність українських дітей?
Знаємо, що за результатами PISA 2018 26 % українських 15-річних школярів не досягли базового рівня сформованості читацької компетентності. Як пояснила мені тоді міжнародна експертка з команди проведення PISA, це означає, що ці 26 % підлітків є функціонально неграмотними: тобто вони можуть прочитати слова у реченнях, проте не можуть усього того, що потрібне для усвідомлення: аналізувати, синтезувати, інтерпретувати, зіставляти інформацію та робити висновки.
Нещодавно Державна служба якості освіти та проєкт SURGe провели дослідження якості освіти у школах в умовах воєнного часу. Учні 6-х та 8-х класів пройшли тестування з української мови та математики. Тестові завдання цього дослідження враховували три когнітивні виміри: знання, застосування та міркування. За його результатами найскладнішими завданнями для учнів 6-х класів з української мови були ті, де треба було проявити сформовану компетентність читання з розумінням: прочитати текст і визначити його мету змогли 11 % дітей. Тут лише додам, що читання і робота з текстом — це наскрізна навичка, що впливає на успішність у всіх предметах: якщо дитина не може прочитати і зрозуміти прочитане, то складно буде розв’язати задачу з математики чи фізики, не вдасться опрацювати науковий текст з біології чи історії.
То чому англійські діти читають краще?
І тут мій другий аргумент: він базується на суб’єктивних і дуже обмежених у вибірці спостереженнях за англійськими батьками, поки ми мешкали в Англії. Проте цей аргумент промовистіший за дані досліджень. Так от: англійські батьки читають дітям на ніч книжки. Ось так просто, як в анекдоті про англійський газон, який поливають та косять — і так 300 років поспіль. Із читанням на ніч те саме: bedtime story — це священний щоденний родинний ритуал, який практикують батьки щонайменше останні років 70 (насправді значно довше, але там додається соціально-економічний фактор).
До промоції щоденного читання з дітьми перед сном активно залучена школа: молодші школярі в Англії переважно не мають домашнього завдання. Тож учителька мого 7-річного сина повторювала батькам: у вас є єдине домашнє завдання щодня — читати з дітьми перед сном і обговорювати прочитане. При цьому наголошувала: хай це буде 15 хвилин, але щодня без винятків. Хоча ні, виняток буває, і про нього добре знають діти: коли до дитини в гості приходять друзі на ночівлю:) Я помітила, що ритуал читання настільки непорушний, що батьки часто про нього говорять: обговорюючи графіки дитячих свят чи плани на вечір. І ні, я не кажу, що ми, українські батьки, не читаємо дітям книжки. Ми читаємо, але «книжка на ніч із батьками» для багатьох українських дітей усе ж не стала щоденною рутиною. Тоді як «посидіти в телефоні» — стало, причому як для дітей, так і для дорослих.
То що читають англійські батьки своїм дітям?
Отут найцікавіше! Бо якщо йдеться про молодшу школу (6–8 років), то це книжки-картинки. Якщо простими словами: це книжка, де більше малюнків, ніж тексту. Ще простіше: це сторінка-картинка і на ній 1–2 речення для дітей, які щойно навчилися читати. І 3–5 речень для тих, хто розчитується. У такій книжці-картинці 24–36 сторінок. Тобто дитина може прочитати й обговорити її з батьками за один вечір. А тепер уявіть 7-річну дитину: вже вміє читати, але читання ще дається із зусиллями. Але щовечора ця дитина читає з мамою чи татом одну коротеньку художню історію або просту нон-фікшн книжку-картинку. Читає так, що одна за одною гортає сторінки. І за вечір прочитує цілу книжку! Уявили відчуття успіху, тріумфу і усвідомлення власної сили цієї дитини? Так от, завдання книжки-картинки саме таке: закарбувати в дитині цей момент успіху в читанні і підсилити її внутрішнє «я можу». А якщо сюди додати ще й обговорення цікавих фактів із книжки з батьками або допомогу дорослого, який пояснить складне слово, спільні спогади про схожу пригоду, як у книжці, то читання на ніч перетворюється на те, що згодом стане найтеплішими спогадами про дитинство.
То що робити українським батькам?
- Просто сьогодні почніть нову сімейну традицію: читати з дитиною перед сном. Хоча б 15 хвилин. Навіть якщо вашій дитині 9 чи 10 років! Спробуйте — побачите, вам сподобається.
- Внесіть у свій календар справ ось ті 15–20 хвилин на читання з дитиною. Посуньте в графіку перегляд серіалу чи вечірнє тренування. Докладіть зусиль, щоб виробити цю звичку: тут головне слово «щодня».
- Читання з дитиною не повинно бути справою лише мами — не позбавляйте татусів такого задоволення. Якщо діти регулярно проводять час із бабусями-дідусями, розкажіть їм про непорушність традиції читання на ніч.
- Створіть окрему полицю вдома із книжками-картинками: щоб щовечора дитина могла обрати ту, яку хоче. Не пропонуйте довгі книжки-товстунці, поки дитина не стане впевненим читачем. Краще менше прочитати, але більше обговорити: «Про що книжка? Чому герой зробив так? Що означає ось це складне незрозуміле слово? Що автор мав на увазі, коли розповів ось про це? Який висновок можна зробити з історії? Чи траплялося таке з тобою? Пригадай, ми влітку бачили подібне…» Нам-бо йдеться не про великий обсяг прочитаного, а про усвідомлення того, що дитина прочитала.
- Знаю: книжки-картинки дорогі, їх не накупишся. Тому запишіться в найближчу бібліотеку разом із дитиною. Або обмінюйтесь книжками-картинками у класі, із сусідами чи у тематичних Facebook-групах.
- Нова сімейна традиція, як і будь-що нове, може викликати спротив дитини. Особливо якщо вже є труднощі чи неприємні асоціації із читанням. Тим паче хапайте цікаву книжку-картинку і починайте з того, що самі прочитаєте її дитині. Наступний крок: читати по черзі. Поступово дитина побачить, що читання на ніч — це цікаво, приємно, нескладно, і охоче читатиме вже вам.
- Книжки-картинки цікаві й підліткам, та що там — навіть дорослим! Спробуйте і посмакуйте: там, де історія розказана стисло, є простір для ваших власних роздумів, трактувань, альтернативних історій. Бо, зрештою, більше ніж усвідомлене читання нашим дітям потрібна лише цілковита увага і спільний час із батьками.
