У спецпроєкті «Освітня валізка» українські родини розповідають про враження та досвід навчання в іншій країні, з якими вони повернуться додому. Сьогодні даємо слово київській юристці Тетяні Донець. У неї з чоловіком Юрієм дві донечки. Старша нещодавно закінчила навчання в університеті. А молодша, Ганна, за програмою You for you тимчасово безкоштовно навчається в американській high school (старшій школі) у штаті Нью-Йорк.
Боялися травмувати, ще до зустрічі
Хоча Сполучені Штати Америки прихистили з 24 лютого 2022 року понад 80 тис. українців, саме в штаті Нью-Йорк наших співвітчизників дуже мало. Зазвичай люди їдуть до Південно-Атлантичних або Тихоокеанських штатів. У старшій школі, як з’ясувалося, Ганна стала першою дівчиною з України.
Пані Тетяну вразило, як швидко донечку оформили до школи. Перелік того, які документи потрібні, заклад освіти надав заздалегідь. І ще до того, як прилетіти на місце, родина вже надіслала необхідне. На них уже чекали у школі.
У перші ж дні перебування в країні тинейджерка пройшла тестування з математики, щоб школа могла перевірити рівень її знань. А за три дні призначили співбесіду. За кілька годин до цього мамі зателефонували зі школи й розпитали, про що краще не розмовляти з Ганною. Оскільки учениця з країни, де триває війна, вчителів непокоїло, чи є певні теми для неї, які можуть спровокувати тривогу, ввести у стрес.
— Це вразило мене! — зізнається пані Тетяна. — Вони ще навіть не бачили дитину, а вже турбувалися про її психологічний стан, думали, як поводитись, щоб вона не постраждала! Та й на співбесіді розмовляли дуже доброзичливо, з повагою.
Школярку багато розпитували не про те, як вона навчається, а про її плани та бажання, що б вона хотіла зробити за навчальний рік, що їй подобається, як у сім’ї спілкується, як поводиться з друзями, як жила раніше. Була атмосфера невимушеної бесіди, тож дівчина не соромилася, легко було питати про нюанси шкільного життя. На всі питання радо відповідали.
В Україні дівчина перейшла б до 10-го класу, а ось у США її, після порівняння шкільних програм, направили до передостаннього 11-го класу. У Ганни вже була непогана англійська розмовна мова, вона й раніше хотіла трохи повчитися в американській школі, тож не розгубилася. Дівчині вдалося легко адаптуватися до нового шкільного життя.
Юні науковці, засукуйте рукави
Якщо на базовому рівні освіти більшість предметів — обов’язкові, то в старших класах (9–12-ті класи, з 14 до 18 років) американські учні обирають дисципліни, спеціалізуються на тому, що до душі. Не хочеш вчити фізику чи біологію — можеш не вчити. Є лише три обов’язкові предмети: історія США, англійська мова та алгебра. Опанувати протягом року доведеться небагато наук: усього 5–7. Але варіантів, серед яких можна обирати, чимало — близько 30 в різних школах. Із кожного предмета є кілька рівнів, один з яких теж обирають підлітки. Якщо тобі, приміром, хімія подобається і ти збираєшся вступати на медичний факультет, можеш взяти найвищий рівень. А якщо просто цікаво і прагнеш у побуті розуміти, чому сода та оцет шкварчать під час змішування, то береш базовий рівень. Немає однаковості та усередненості.
Оскільки Ганна з іншої країни і має адаптуватися, підвищувати мовний рівень, їй запропонували обрати лише два предмети. Доньці подобався блок «Природничі науки». Їй запропонували не додавати собі стресу та обрати не теоретичний курс, не якийсь глибокий рівень для університету, а просто потрібне для життя, що розвиватиме прикладні навички. Вона обрала технологічний дизайн.
На цьому курсі юним науковцям довелося засукати рукави та попрацювати. Наприклад, підлітки робили систему поливу в шкільній теплиці. Матеріали та інструменти їм дали. Ішлося не про типову систему, а про розробку технологічного сучасного пристрою, щоб полив був рівномірний та вчасний. Підлітки раділи тому, що «винахід» вийшов вдалим. Також виготовляли шпаківні та інші корисні речі й прилади.
Завдання з літератури: спогади про війну
Практичність — яскрава ознака того, як подають в американських школах будь-які предмети. На математиці розраховують родинний бюджет або обчислюють площу газону. Якщо дається якесь поняття, учень має вміти ним самостійно користуватися. Найяскравіший приклад — література. Жанри, поетичні форми не намагаються визначити, не пропонують підліткам захоплюватися класикою. Старшокласникам дають завдання написати їх. Ніхто не лякається: це ж тільки для геніїв! Учнів готують, щоб вони мали змогу користуватися різними засобами мистецтва. Саме так навчали в Європі за часів Відродження: юні художники, письменники, музиканти копіювали античні взірці та пробували сили в різних стилях, жанрах, формах мистецтва. На таких заняттях заданою є лише форма, а ось зміст, тему обирають учні. І взагалі мають повну свободу творчого самовираження.
Усе це так невимушено, без критики, що Ганнуся не побоялася навіть римувати англійською. Коли опановували мемуари, юна українка написала спогади про війну, про те, що пережила 24 лютого та згодом.
А ось біографії письменників практично не вивчають і дати не просять запам’ятати. Так само це не потрібно на уроках історії. Основне завдання — аналіз. Наприклад, є три тексти: про китайських емігрантів, про права жінок, про корінних мешканців Америки. На основі всього цього слід зробити зведену таблицю, де виокремити політичну, економічну та соціальну складові. Інколи школярам пропонують на базі фактів зробити висновки, дати прогнози та аргументувати.
Домашніх завдань не багато. У деяких школах навіть один-два рази на тиждень у розкладі виділено години на самопідготовку. Вони відведені на те, щоб зробити найбільш серйозні та довготривалі проєкти. Це зручно, особливо коли такі домашні завдання — групові, аже за межами школи не завжди є змога зібратися разом. А таких спільних робіт в американських старшокласників чимало — тут дуже цінують team work. Кожна дитина має навчитися організувати команду, захопити ідеєю, очолювати або підпорядковуватися, знаходити свою нішу під час спільної діяльності. Також чимало уваги приділяють вмінню дискутувати та відстоювати власну точку зору.
Безплатний чирлідинг, оркестр та фрукти
Дівчинці з України призначили безплатні обіди в школі. Типове меню в американській їдальні закладу освіти таке: щодня дають молоко або сік, фрукт, свіжий або приготований на пару овоч (скажімо, морква, селера, цукіні, кольрабі) та основні страви. Гаряча їжа незвична для нас: піца, тако, буріто. Школи поставили перед собою амбітне завдання: дитина має отримати третину білка на добу. Шкільні обіди повністю покривають потребу в основних вітамінах, магнії та залізі. В учнів не має бути авітамінозу та анемії, як би діти не харчувалися вдома. Кілька штатів (наприклад, Каліфорнія) навіть фінансують безплатні обіди для всіх без винятку учнів державних шкіл.
Велику перерву підлітки витрачають не лише на обід, а зазвичай ще займаються спортом, командними іграми. У школах величезний вибір безкоштовних спортивних гуртків. Для різних видів спорту передбачені всі зручності: велика спортивна зала, є хокейний майданчик, футбольне та бейсбольне поля. Можна навіть опановувати просто в школі… гірські лижі. Ганна обрала чирлідинг, бо в Україні залюбки ходила на танці.
Мистецтво у Штатах також доступне. Наприклад, існують спеціальні дитячі музеї, де все пояснено на рівні школяра. А ще там є простір та умови для ігор. Таких закладів по країні понад 200. У більшості дорослих музеїв є дні, коли учень може відвідати експозицію безкоштовно.
Учні, як і більшість сучасних тинейджерів з інших країн, дуже цікавляться музикою. У старших класах можна обрати як один із предметів на вибір гру на певному музичному інструменті. Ідеться не про музичну школу, а про звичайні шкільні заняття з мистецтва. На них настільки ґрунтовно знайомлять з інструментами, що потім діти разом грають у шкільному оркестрі.
Що в американській школі найбільше вразило
- Без шкільної форми та дрес-коду. Їх просто немає. Ганна вчиться в благополучній школі у пристойному районі, але зовнішній вигляд учнів шокував би українського вчителя. Вважається за норму прийти до школи в піжамі та капцях або, навпаки, у клубному одязі та яскравій перуці. Зазвичай у США діє правило: можна бути вільним у всьому, доки це не шкодить іншим. Якщо в українських приватних школах піжамні дні — це спосіб розважити дітей, то в американських їх вигадали, аби хоч якось обмежити свободу одягу та запропонувати носити домашнє вбрання лише в ці дні. Звісно, є й такі школи, які вводять певні правила (наприклад, не можна приходити напівоголеними, бо це відволікає однокласників від навчання).
- Без дистанції з учителями. В американських старших школах не завжди можна вгадати, хто — педагог, а хто — учень. Тут заведено розмовляти на рівних, жартувати, сперечатися, навіть перебивати одне одного. Підлітки зазвичай звертаються до педагога на ім’я або за ініціалами. Вчителів запрошують додому на дні народження. Педагоги багато усміхаються. Одне з головних завдань, як вважають тут, — створити для дітей доброзичливу атмосферу, без примусу та напруження. Вони зовсім не схожі на здебільшого заклопотаних, зморених українських учителів. Ставлення до учнів підкреслено позитивне, і це не виглядає чимось напускним чи фальшивим.
- Без інфантилізму. У США у підлітків — культ дорослішання. І йдеться про повну соціалізацію, а не про якісь дитячі спроби додати собі віку косметикою чи сигаретою. Старшокласники вже мають права та їздять на машинах, намагаються попрацювати й планують після 18 жити окремо. Тут не почуєш, щоб 20-річного студента мама називала дитиною.
- Без умовлянь вчитися. Деякі українські підлітки думають, що можна не вчитися, але батьки допоможуть зі вступом або все одно буде змога вступити на контракт у якийсь маленький університет на не дуже популярний факультет. А в США якщо немає знань, ти нікуди не вступиш. Підлітки тут люблять веселитися, але всі намагаються вчитися, їх не треба додатково мотивувати. Усі сидять за підручниками. Усвідомлюють: якщо не буде вищої освіти, надалі закрита можливість працювати на цікавій роботі, що приносить нормальні гроші.
- Без поділу на ботанів та хуліганів. У рідній школі Ганнусі старшокласники поділялися на фізично слабких «ботанів», «оторв», які прогулюють та розважаються, спортсменів-качків або «фітоняшок». А в Штатах підліткам вдається все це поєднувати. Аби добре вчитися, не треба нехтувати фізичною формою та розвагами, вечірками, спілкуванням із друзями, бо домашні завдання тут півночі ніхто не робить. З другого боку, найкращим учнем не вважатимуть того, у кого немає успіхів у спорті та соціальній діяльності (наприклад, волонтерстві). Особливо це важливо для всіх, хто збирається в пристойні заклади вищої освіти. Недостатньо бути, як то кажуть, білим хлопцем з гарним атестатом. Якщо навчання в університеті коштує, приміром, 70 тис. доларів на рік, батьки цього не потягнуть. Але якщо ти набрав додаткові бали за заняття мистецтвом, спортом, за соціальну активність, то завдяки великій стипендії реальна оплата навчання може скоротитися до 18 тис. на рік. І це вже значно прийнятніша для родини сума. У США є поняття «нерд», яке перекладають як «зануда, заучка». Утім, це інше, адже це не зневажливе визначення, а самоназва, якою пишаються. Мовляв, я нерд, мені начхати на всі умовності. Такими є герої американського серіалу «Теорія великого вибуху»: дивакуваті талановиті вчені з нестандартною поведінкою та своєрідною харизмою.
За чим в українській школі найбільше сумує
Ганні бракує друзів. І не лише тих, хто залишився в Україні. Для українців типовим є зійтися з людиною на основі спільних цінностей, відчуття близькості, глибоко пізнавати одне одного. Для нас завести справжнього друга і в 50 років не дивно, а тим паче — у 16. У США стосунки перевіряються часом, а школа — не найкраще місце для пошуку друзів. Тут немає стандартних класів: на різних предметах поруч можуть сидіти різні однолітки з усієї паралелі. Подруга — це коли зростали по сусідству, разом ходили до початкової школи, запрошували одна одну на дні народження, разом проводили дозвілля. Хоча однокласники доброзичливо ставляться до доньки, завести такого справжнього друга в старших класах не дуже реально. Дається взнаки різниця культур.
