Як часто ви бачите, що дитина нудиться? Поки дорослі спілкуються, діти просто шаленіють від нудьги. Якщо у вас вдома також є шило-школяр, ця стаття точно для вас. У ній Ольга Кальбус, пластунка та мама двох пластунів, ділиться дієвими порадами, як знайти підхід до кожної дитини та задовольнити дитячу допитливість. Ці поради випробувані пластовою виховною системою, а сам Пласт цього року святкує 111 років.
«Особливістю дітей молодшого шкільного віку 6–11 років (у Пласті це новаки і новачки) є допитливість і бажання все знати. Дитячий спосіб пізнання світу дуже природний і активний. Він полягає в постійній дії, експерементах і дослідженнях. Дитина потребує простору і часу для Дії. Крім того, вона потребує товариства, когось, із ким можна досліджувати. Когось, із ким можна обговорити ідеї, разом спробувати їх втілити і поділитися результатами»
(Ліана Шимоняк, дитяча психологиня).
Мене звати Ольга Кальбус. З 1993 року належу до Пласту — національної скаутської організації України, а з 2018 залучена до виховної діяльності у львівському осередку. Також я мама двох пластунів.
Пластова виховна система вже 111 років формує відповідальну, сильну і креативну молодь. Ми саме зараз святкуємо день народження нашої організації. Звісно, братчикам і сестричкам (це дорослі волонтери, які займаються з новацтвом) часто буває важко дати раду з десятком дітей на заняттях, адже в кожного свій характер, свої потреби і вподобання. Але пластова методика за понад століття напрацювала принципи, які допомагають знаходити до них підхід і виховувати свідомих громадян. Сьогодні поділюся кількома з них.
Бути на рівні очей дитини
Присядьмо навпочіпки, зазирнімо дитині у вічі. Що цікавить дитину в її 126 з капелюхом? З якого кута огляду вона бачить світ? У родині це зазвичай світ дорослих. Тих, хто вищий удвічі, тих, хто більше втомлений і більше знає. Дорослі різних поколінь, як височезні секвої, нависають своїми «почекай», «потерпи» над малюком, який лише пізнає світ.
Дитина звісно, обуриться: «Я не малюк, я вже дорослий. Он у майнкрафті я збудував цілий світ, і не один!!!» Бо вона, у свої 6 чи 11 років, уже багато бачила. Війну, ковід, сльози під час перегляду новин. І вона також homo sapiens, як і її родичі, також досліджує, відчуває всі життєві перипетії власним ще таким маленьким тілом. І так, ваш син чи донька значно доросліші зараз за такого ж віку дітей 15 років тому.
«Дорослі в тому дитячому світі відіграють дуже важливу роль — роль експертів і наставників, часом захисників. Люблячий дорослий, котрий прагне допомогти дитині в її розвитку, перш за все має бути чуйним. Чуйним до потреб дитини, щоб не стати нав’язливим або, навпаки, не перекрити дитячу цікавість зайвими деталями, настановами, але бути завжди поруч, щоб дитина могла «дотягнутися» до нього в разі потреби» (Ліана Шимоняк).
Братчик чи сестричка — це концептуальний підхід до співдії з дітьми віком 6–11 років у межах Пласту. Успішні конструктивні стосунки зав’язуються саме на рівні просто більш досвідченого, але ще такого самого енергійного і сучасного дорослого… як брат чи сестра.
Включити дитину в процес
«Надмірне споживання інформаційного контенту сучасними дітьми призводить до того, що вони не мають можливості навчитися концентрувати увагу, співпрацювати і шукати спільного результату. Я неодноразово спостерігав, як 3–4 дітей, не зумівши домовитися про те, у яку саме гру вони будуть грати, просто сідають на лавках і дістають телефони — це значно простіше і також «дуже весело». А головне — не треба морочитися», — ділиться своїм досвідом братчик Денис.
Він — дорослий дядько, у якого своїх двоє підлітків, працює в IT-компанії і свій вільний час щотижнево виділяє на ПОВАГУ. Повагу до 12 дітей, яких щасливі батьки віддали в «Пласт». Братчик Денис не є сертифікованим вихователем-методистом тих 12 енерджайзерів. Він прийняв правила Чесної Гри, приєднався до цінностей організації і з 2015 року займається з дітьми віком 6–11 років, організовує для них табори, мандрівки і різні заходи.
«Хлопці, які до мене приходять у віці 6–9 років, ще хочуть бавитися, але, на жаль, вони не вміють бавитися в гурті, вони просто не знають, як це робити, — продовжує Денис. — Тому складно для мене та інших моїх друзів навчити хлопців працювати в команді, часом поступатися і, що найважче, домовлятися, пропонувати свої ідеї і не перетягувати ковдру на себе. Для цього ми на щотижневих заняттях маємо спеціальні ігри на висловлення своїх думок, співпрацю, формування команди».
Конкурувати з гаджетами нелегко, потрібно мати що запропонувати дитині натомість: щось яскраве, емоційне, відповідальне, що потребуватиме її максимального залучення.
Наприклад, у рамках 111 річниці Пласту ми запустили продаж наборів для майстрування вдома. У чому суть: виховники разом зі своїми гуртками закуповують матеріали в постачальників, формують набори і продають. У такий спосіб діти роблять спільний проєкт, розділяють між собою обов’язки, відповідальність, самостійно заробляють кошти для своїх літніх таборів.
Ви також можете придбати набір для майстрування на нашому сайті. Разом зі своєю дитиною ви створите повітряного змія, свічку або виріб макраме. А ваш внесок допоже нам організувати 150 таборів для 5000 дітей цього літа: https://bit.ly/3KQkiIJ
Забороняти = провокувати спротив
Дітям у такому віці цінно, щоб їх не обмежували у вільному прояві своєї енергії. Для них важливо, щоб їх чули і поважали. Щоб вони брали участь в ухваленні рішень.
«Найважливіше — це дати новакам відчути себе хоч на йоту дорослими, тими, кому довіряють, і довести справу до кінця. Якщо не виходить, ми спільно цілою командою допомагаємо. Це також важливий аспект побудови стосунків. Коли з нашої малої групи (до 12 осіб) ми формуємо «банду» у позитивному сенсі цього слова. У такому мінісуспільстві немає булінгу чи нездорової конкуренції. Формується підтримка.
Для прикладу, щоб придумати назву нашого рою (так називається група 8–12 новаків), ми вигадали конкурс для представлення назви, малювали логотипи, влаштовували голосування. Кожен із хлопців аргументував свою ідею назви та лого» (Денис).
А що ми довіряємо робити своїм дітям вдома? Яке місце має думка дитини у нашій сімейній раді? Хто ухвалює рішення, як одягнутися до школи, чи спакований наплічник, чим зайнятися на вихідних?
Давати право помилятися
Можливо, ваша дитина приручила вовка в майнкрафті через те, що ми обмежуємо дитяче право на помилку? У тому віртуальному світі вона має можливість творити, помилятися і не бути покараною, ображеною, приниженою.
Підготуймо разом зі своїм малим дорослим вимірювальну склянку для собачого корму, нехай син чи донька все робить самостійно, але будьмо поруч як підтримка, виважена порада. Спільно виправляймо помилки, принесімо віника чи потримаймо шуфлю, якщо корм розсипався. Важливо формувати у дитині радість від справи, за яку вона хоче взятися, але часто боїться різких реакцій своїх близьких дорослих.
«Дорослий має бути «стабільним». Відчуття впевненості і спокою дорослого дає дитині відчуття безпеки. Навіть якщо трапилася халепа, спокійна і виважена реакція дорослого допоможе дитині найшвидше опанувати себе, а також стане прикладом для неї, як поводитися і діяти в ситуаціях такого штибу» (Ліана Шимоняк).
Залучати до доброго діла
«Дитина надто енергійна? Віддайте її на спорт». Ой як часто я чую цю рекомендацію. Навіть від психолога школи. Але чи одержу я той результат, якого прагну — аби моя дитина стала добрим громадянином? Зарано у 6–9 років про таке думати? Е, ні! Як на мене — саме час!
Тому в Пласті дитячу енергію ми спрямовуємо в корисні проєкти, нині — у волонтерство. Це важливий елемент пластової програми: «добре діло», вміння допомогти іншим приносити користь людям поруч і суспільству в цілому.
Романа — молода жінка, яка не має своїх дітей і розуміє, що від її внеску в цінності новаків залежить, якою буде наша держава через 15–20 років. Із дівчатами молодшого шкільного віку вона займається уже 5 років і досягла рівня керівниці об’єднання кількох малих дівчачих груп під назвою «гніздо» (30–40 дітей).
«Моє завдання — не лише пояснити, що таке добра справа, а й мотивувати до дії. Ні, я не обіцяю їм цукерок чи часу на гаджетах за це, а показую їм приклад. Спочатку ми разом ідемо і робимо її. А тоді дівчата мають можливість запропонувати свою ідею та реалізувати її спільно. Для прикладу, благодійний ярмарок чи посадити квіти на клумбі біля будинку, де ми займаємося. Ми спільно виготовляли енергетичні батончики для захисників, волонтерили в лікарні, збирали книги для дітей з маленьких громад. На одному із занять ми створили Щоденник добрих справ і відображали там свої виконані. А кожну наступну зустріч (у нас це називається сходини) ми розпочинали із «кола добродійки», де по черзі ділилися, що доброго зробили за тиждень» (Романа).
Розвивати критичне мислення
Сестричка Дзвінка, пластунка і мама чотирьох дітей, займається з дівчатами та хлопцями дошкільного і молодшого шкільного віку. Вона ділиться, що навичка критичного мислення має бути базовою під час впровадження будь-якої розвиткової дитячої програми. Має спрацьовувати причинно-наслідковий зв’язок «If… Then»: «Якщо я зроблю це, то буде це».
«Насамперед це стосується безпеки дитини. Почнемо з найпростішого: каганець гарячий, тому у свічку пальці не пхаємо. Із перших же занять ми з моїм новацтвом користуємося легендами чи переказами із повчальними сенсами. Зрештою, з будь-якої історії можна витягнути сенс і проаналізувати його. Для прикладу, дорогою до школи можна спостерігати за світом, роздивлятися логістику громадського транспорту, використання ПДР перехожими, прислухатися до культури мови» (Дзвінка).
Є улюблена історія у Пласті про опікуна організації — святого Юрія: лицар перемагає злого змія і рятує ціле селище від чудовиська-терориста. Це одна з перших легенд, яку ми спільно аналізуємо з моїми новаками. Шестирічні-семирічні хлопчаки чітко вирізняють добрі і злі вчинки, відтворюють події, пропонують вирішення ситуацій. Тут важливо відокремлювати вчинки від людини. Аби в подальшому ми змогли допомогти дитині вживати «ти вчинив погано» замість «ти поганий».
Запропонуймо дитині вигадати завершення історії, використовуючи нові обставини чи вводячи нових героїв. Дозвольмо їй пофантазувати, нехай вголос говорить свої вигадки. І навіть якщо це виглядає як дурниця, пам’ятаймо: по-перше, це тренування мовленнєвого апарату, по-друге, розвивається фантазія, а по-третє (найважливіше) дитина довіряє вам, відкриваючи внутрішній світ. Тож мрійте та аналізуйте разом.
Світ наших малюків значно швидший за той, в якому зростали наші покоління. Інформаційна ера змушує пришвидшувати всі процеси. Ми, батьки, розуміємо цей виклик. І за нами вибір, чи буде наша дитина щасливою. А доки їй 6–11 років, ми їй потрібні. Просто бути поруч. Любити. Довіряти. Поважати.
Подяка за експертні консультації Дзвениславі Васишак, Романі Доман, Ліані та Денисові Шимоняк, досвідченим пластунам, які мають успішний досвід виховання молодих поколінь хлопців і дівчат віком 6–11 років на основі цінностей Пласту.
