Нещодавно міністр освіти і науки Оксен Лісовий анонсував дослідження освітніх втрат в Україні. Та підкреслив: йдеться саме про втрати, а не розриви. Чому в першу чергу говоримо про освітні втрати? Та у чому різниця між двома поняттями? Розібратися у цьому нам допомогла експертка УІРО. Ми також зібрали корисну інформацію для педагогів про подолання освітніх втрат.
Що таке освітні втрати?
Про освітні втрати (educational loss, learning losses) почали активно говорити у світі під час карантинних обмежень COVID-19.
Під втратами зазвичай розуміють недосягнення окремих результатів через відсутність або обмеження доступу до навчання. Мільйони дітей по всьому світу під час карантину не мали доступу до шкіл. Потреба по-іншому організувати навчання спричинила кризи в багатьох освітніх системах світу.
В Україні освітні втрати зумовлені як пандемією, так і війною. Вимушена перерва у навчанні, знищені школи, відсутність очного навчання, значні обмеження для дистанційного. Варто також враховувати перебої з електроенергією та інтернетом — головні виклики, з якими стикнулася українська освіта, особливо з початку минулого року. Звісно, це призвело до освітніх втрат. Відмінність між очікуваними результатами навчання й реальними і становить освітні втрати. Саме тому освітні втрати потребують оперативного реагування.
Подолання освітніх втрат
Оцінюємо потреби: яким навчальним предметам, темам, умінням приділити додаткову увагу?
Інструментами можуть стати система тестування результатів навчання. А також порівняння навчальної програми країни, в якій тимчасово учень навчається, з українською. Визначивши прогалини в знаннях і вміннях, можна працювати з їх надолуженням.
Вчителі-предметники можуть самостійно оцінити прогалини у знаннях учнів. Які теми потрібно надолужити з усім класом, а які з окремими дітьми.
Одним з інструментів для виявлення навчальних прогалин є діагностичні тести на платформі ВШО. Там можна знайти роботи з української мови та математики для учнів 5 класів для виявлення прогалин за початкову школу, для 7 класів для виявлення прогалин за курс 5-6 класу, та 9-х класів для виявлення прогалин за 7-8 клас.
Також учителі можуть на початку навчального року або впродовж року запропонувати дітям підсумкові контрольні за попередній рік.
Змінюємо формат уроків. Використовуємо інструменти, що допоможуть учителю оптимізувати матеріал, а дітям легше його засвоїти.
Учні можуть вести короткі та зрозумілі їм конспекти з важливою інформацією. У них краще максимально все візуалізувати. Малювати схеми, таблиці, виділяти важливе кольором, використовувати наліпки.
Для цікавої подачі інформації вчителі можуть вмикати на уроках навчальні відео. Їх також можна знайти на платформі ВШО, каналі EdEra. Для підготовки до НМТ можна переглянути відео на каналі iLearn.
Ми вже зібрали для вас цікаві навчальні формати для уроків української мови та літератури та історії.
Розробляємо програму надолуження. Плануємо додаткові заняття для того, щоб наздогнати навчальну програму.
Такі заняття можуть бути для всього класу, невеликих груп чи окремих учнів. Тут важливо орієнтуватись на кожного учня. Адже навіть якщо діти пропустили однаковий час навчання, прогалини у них можуть бути різні.
Перш за все при створенні такої програми варто зважати на психоемоційний стан дітей. Чи здатні вони засвоювати матеріал та як полегшити їхнє навчання. Адже дитині буде складно навчатися, якщо вона перебуває у важкому емоційному чи фізичному стані.
Далі варто розставити пріоритети. Які знання та навички потрібні дитині, щоб успішно навчатися у наступному класі. Та як їй вийти на один рівень з однолітками вже зараз.
Також додаткові заняття можна проводити онлайн. А деякі завдання діти можуть виконувати дистанційно.
Збільшуємо час навчання. Важливо не просто запровадити додаткові уроки чи скоротити канікули, а ефективно використати цей час.
Багато країн для надолуження освітніх втрат після пандемії скоротили канікули, запровадили подвійні уроки чи забезпечили безкоштовні послуги онлайн-репетиторів.
Одним із варіантів надолуження також є літні школи. Їх влаштовують у таборах чи центрах дозвілля, а учні записуються туди за бажанням. Навчання там відбувається в ігровій формі. А діти мають багато фізичної активності та розваг.
Також у деяких країнах учні опановують важливі навички на позашкільних заняттях. Наприклад, на гуртках з моделювання чи малювання, діти можуть застосовувати читання та математику.
Про закордонний досвід надолуження освітніх втрат ми також писали.
Освітні розриви: чим відрізняються від втрат?
Освітніми розривами (educational gap, achievement gap) можна назвати різницю в рівні результатів навчання між різними групами школярів, зумовлену сталими факторами. Наприклад, соціально-економічним статусом, гендером, регіоном проживання.
Розриви в досягненнях констатують, коли одна група учнів (об’єднаних, наприклад, за расовою, етнічною приналежністю, статтю) перевершує іншу групу в середніх результатах навчання. Більшість розвинених країн досліджують освітні розриви та пропонують шляхи їхнього усунення через цілеспрямовану політику.
Для України, зокрема, є цінними результати Програми міжнародного оцінювання учнів PISA, проведеного в 2018 році. Вони дають можливість простежити освітні розриви. Бачимо залежність між середнім рівнем успішності учнів і їхнім соціально-економічним індексом.
Так в Україні успішність учнів, які мають низькі показники соціально-економічного статусу, гірша, ніж таких самих учнів у країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Спостерігається залежність середніх результатів навчання від території проживання. Наприклад, із математики українські учні сільської місцевості продемонстрували відставання від учнів із великих міст майже на 3 роки навчання.
Є і гендерні відмінності. Дівчата демонструють помітно вищий рівень читацької грамотності, порівняно з хлопцями. Ця тенденція спостерігається у середньому по країнах ОЕСР. А з математичної та природничо-наукової грамотності дівчата демонструють дещо нижчий рівень, порівняно з хлопцями.
Отже, розриви — це відмінність у рівні середніх результатів навчання між групами, які спостерігаються і тоді, коли учні мають звичний доступ до освіти. А втрати зумовлені обмеженим доступом до освіти.
Що робити з освітніми розривами?
Для зменшення освітніх розривів першим кроком має стати проведення освітніх вимірювань. До речі, Україна минулого року взяла участь у PISA. І результати цього дослідження допоможуть визначити динаміку освітніх розривів і визначити способи їхнього подолання.
Також держава має провести «ревізію» доступу до освіти, під час якої визначити, чи всі можливі шляхи і способи використані, та як ще держава може допомогти учням, учителям, батькам, школам.
