Ви певно читали про скандальні вечірки, на які хлопці запрошували дівчат, підсипали їм у напої психотропні речовини, далі вчиняли насильство та викладали ці відео у мережу. Зараз організатори вечірок 19-річні Андрій Ярина та Ярослав Домбровський перебувають під вартою до 1 квітня. Чому ці підлітки так цинічно ставляться до жінок? Звідки взялося жорстоке «Сама винна» та що таке віктімблеймінг? Як виховувати повагу до особистих кордонів у школі? До слова, громадські організації вже зареєстрували петицію про запровадження обов’язкового курсу статевого виховання у школах. Про все це «Освіторія» поспілкувалася з докторкою філософії у галузі психології, судовою експерткою Анною Козловою.
Звідки береться жорстоке «Сама винна»?
Звідки у цих стрімерів така впевненість, що соромно має бути не їм, а тим, над ким вони знущалися?
Мій професійний досвід свідчить: кривдники зазвичай намагаються перекласти провину на постраждалого. Жодна особа не хоче визнавати провину, особливо якщо це пов’язано з кримінальними справами. Скажімо, ґвалтівники кажуть: «У неї спідниця була коротка, вона сама винна». Треба пояснювати суспільству: провина завжди буде лежати на тому, хто вчиняє злочин. У жодному випадку вона не може бути на тому, хто постраждав. Є відповідальність за законом, яку мають понести особи за вчинене правопорушення.
Чому й досі побутує упередження «винна, бо знала на що йшла», хоча вибір провести час на вечірці — зовсім не те саме, що погодитися на знущання?
Такі коментарі — прояв віктімблеймінгу (звинувачення жертв), що поки що є непоодиноким явищем у нашому суспільстві. Замість засудження злочинця певні люди намагаються знайти йому виправдання під час обговорення злочину. Але суспільство має формувати нульовий рівень толерантності до насильницьких дій.
Щодо «самі знали». Сумніваюся, що дівчатам пропонували: «Приходьте на вечірку, ми вас напоїмо, зґвалтуємо, знімемо це на відео та викладемо в мережу». Але якщо у людини не розвинене критичне мислення, вона не намагається поставити себе на місце того, хто постраждав, усвідомити всі нюанси. Коли не перебуваєш у ситуації, легше оцінювати її через призму власних упереджень.
Що можуть зробити батьки та вчителі, щоб сучасні діти не вдавалися до звинувачення жертви?
Чи схильна людина до віктімблеймінгу, залежить від її освіченості, знань щодо законодавчого компоненту, норм права, моралі, поведінки. Що більше я знаю про свої права — що є неприпустимою, непристойною поведінкою, тим більше формую для себе безпечну поведінку. Наприклад, якщо для мене неприйнятною є нецензурна лексика, я відгороджуюся від людини, що регулярно її при мені вживає. Але немає якихось універсальних правил, треба на кожну ситуацію дивитися індивідуально.
Віктімблеймінг може бути прищеплений ще у дитинстві. Батьки, недосвідчені, заклопотані, кажуть дитині: «Сама винна. Хлопчик тебе вдарив, а навіщо ти дражнила? Забрали іграшку? А навіщо було приносити її до дитсадка?».
А наскільки зараз в Україні поширений віктімблеймінг?
Люди з такими поглядами, звісно, зустрічаються. Але зверніть увагу: першими на ситуацію прореагували саме користувачі соцмереж, у яких стріми викликала протест та широкий розголос. Для переважної більшості наших людей така поведінка є неприпустимою, потворною, карною. Попри випробування воєнного часу люди не залишаються байдужими, реагують. Вони не бажають, щоб у нашій державі така поведінка вважалася нормальною.
Чого не врахували російські агесори
Як виховувати школярів, щоб запобігти таким випадкам?
Через законодавчі норми. Законодавство — це норми поведінки у певній державі. Нам держава гарантує безпеку у певних моментах. Скажімо, що ніхто не може зловживати нашим безпорадним станом, вчиняти будь-який вид насильства. Якщо ти порушуєш норми, маєш за це нести відповідальність. Сучасний світ категорично проти насильства у будь-яких формах і проявах. Як на мене, ще мало уваги приділяється вивченню прав та обов’язків. Діти мають усвідомити, що окрім прав, мають ще й обов’язки.
Другий важливий момент — психологічний розвиток: емпатія, вміння ставити себе на місце іншої людини. Чи хотів би я, щоб зі мною вчиняли, як я вчиняю? Чи буде це для мене прийнятним? Чи буде приємно? Звісно, за такого підходу насильство має бути виключеним, його ніхто не буде нормалізувати, адже ніхто не хоче отримувати його у свій бік. Наприклад, домашні агресори часто кажуть: «Вона сварила, доводила мене, напрошувалася, тому я вдарив». Але такої б думки не було, якби вони змалечку звикли аналізувати: що вони самі відчувають, коли сперечаються, критикують, хіба хочуть бійки?
Що каже Закон про особисті кордони людини?
Кримінальний кодекс України чітко визначає поняття «уразливий стан». Це нетиповий для особистості стан, зумовлений фізичними чи психічними властивостями, зовнішніми обставинами, коли людина не здатна визначити, що відповідає її справжнім інтересам. Наприклад, вживання алкоголю для постраждалої особи є уразливим станом. Вона не може приймати рішення з усвідомленням наслідків.
Навряд чи дівчата на вечірках погоджувалися на поширення у мережі інтернету приватного контенту. Згода на такі речі, як і згода на сексуальні стосунки, має бути повноцінною, тобто людина має чітко усвідомлювати, на що вона погоджується. Ніякі деталі не мають бути упущеними.
Можливо, старшокласникам корисно отримати більше інформації про побудову особистих стосунків?
По-перше, слід формувати безпечну поведінку. Але це не лише питання про те, як захистити себе, як реагувати на небезпеку. Це двосторонній процес: я знаю, як поводитися, щоб інші почувалися зі мною у безпеці.
Друге — комунікативна компетентність та формування моделі здорових стосунків: із чого вони складаються, як формується, як їх розвивати, як не переходити межі особистих кордонів. Зокрема, якщо щось не подобається в поведінці людини, вміти казати саме про це, а не засуджувати людину в цілому.
Виправдання кривдників про те, що все робилося заради захисту сімейних цінностей, нагадують російські наративи. Наприклад: «будемо бомбити, доки не полюбите нас». Наскільки для українців виправдання насильства є неприйнятним?
Давайте розглянемо на прикладі стосунків. Здоровим стосункам притаманні взаємоповага, довіра, взаєморозуміння. Якщо ж раптом у них один із партнерів починає вдаватися до насильства, інший не буде сприймати це як норму.
Якщо масштабувати на всю країну, російські агресори не врахували, наскільки насильство є неприйнятним для нас. У нас немає підмінювання понять, тож ясно: підкорюючись волі іншої людини, ти не стаєш їй другом. Це не твій вибір, не твоя воля — товаришувати з тим, кого не обирав. Українці звикли вільно висловлювати свої думки, проговорювати особисті кордони. Нині вони до останнього захищають домівки. Не можна таких людей прогнути, нереально підкорити.
Довідково: Як просувається справа стрімерів?
Стрімерів звинувачують у поширенні порнографічного контенту, що передбачає за ч. 3 ст. 301 УК від 3 до 5 років позбавлення волі. Організатори алкострімів, на яких вони споювали дівчат та знущалися над ними у прямому ефірі (демонстрували напівоголеними, вчиняли різні розпусні дії), досі пишуть у соцмережах, що не робили нічого кримінального та взагалі аморального. Мовляв, пити нікого не змушували.
Знайшлися користувачі соцмережі, хто засуджує постраждалих дівчат: мовляв, знали, куди йшли. Є чимало незаконного відеоконтенту, на якому жінки за гроші, які сплачують глядачі, виконують будь-які бажання. Такі критики ніби не помічають величезної різниці: ці стрімери нікого не наймали, не попереджали про плани та взагалі запрошували на нібито… благодійні вечори на допомогу ЗСУ. До слова, Прокуратура не знайшла підтверджень жодних подібних благодійних внесків. Днями виявили ті самі запрошення, які кривдники розсилали дівчатам: у них обіцяли чудові вечори з вікторинами.
Така впевненість у правоті та безкарності спричинила масштабне обурення. Випадку дав оцінку навіть Президент України Володимир Зеленський, наголосивши, що насильству в Україні місця не буде.
