Переможець премії Global Teacher Prize Ukraine 2017 Паул Пшенічка став першим вчителем, який увійшов до рейтингу «100 найвпливовіших українців» за версією видання «Фокус». Ми законспектували лекцію пана Паула про його основні методи роботи. Її викладач прочитав під час Форуму інноваційної освіти.
«Школа має знати, що цікавить дітей»
Нещодавно почув таку думку, що нових учнів мають навчати вчителі XXI століття, а не такі, як я. Я ж не просто з XX століття, а з першої його половини. Однак не здаюся. Мої колишні учні працюють керівниками великих проектів у різних країнах світу, а нинішні посідають престижні місця на міжнародних змаганнях з фізики. Головне — вміти самому думати і працювати по-новому. І вчити цьому учнів.
Освіта — це завжди незакінчений процес, як недобудований міст у майбутнє. Однак дітей треба вчити доводити справи до кінця, щоб досягти певного результату. А ще їх потрібно навчити сприймати інформацію і структурувати її, їх потрібно навчити думати. Більше не потрібно нічого. Найголовніше — розвивати особистість дитини, її здібності, інтереси.
У сучасних українських реаліях мусимо враховувати одну особливість: останні два роки діти масово перестали вчитися. Вони не бачать сенсу працювати на заняттях у школі у випускних класах, коли вже займаються з репетиторами.
Одна учениця з випускного класу, наприклад, заявила мені, що фізика їй не потрібна, хоча в неї були добрі знання з цього предмета. Бо вона буде кухарем в Іспанії і для цього посилено вивчає іспанську мову. Учнів, які думають так само, багато. І це тривожний симптом. Треба думати, як вирішити цю проблему.
Є сенс подумати в цьому ключі про зміни в системі оцінювання. Я не люблю оцінки не лише тому, що оцінювання займає багато часу. А й через те, що оцінка псує стосунки між учнями і вчителями, батьками і дітьми, батьками і вчителями.
«Учні повинні вміти вирішувати проблеми самостійно»
Щоб зацікавити учнів я використовую проектно-орієнтований метод. Діти самі розробляють свої перші простенькі проекти і працюють над ними в школі. Самі шукають рішення, як їх реалізувати. Мій предмет, фізика, — це складна наука. Щоб її освоїти, в учня мають бути добре розвинені логіка й аналітика.
Проект і шкільна задача — принципово різні речі. Відповідь до задачі можна знайти в підручнику чи інтернеті. А проект відповіді не має. Щоб його реалізувати, треба зробити купу спроб, і, можливо, лише тоді знайдеться правильне рішення.
Так працювали над своїми проектами і дослідженнями великі вчені Едісон, Фарадей. За допомогою такого способу навчання виростає зовсім інша людина. Вона знає, як вирішувати проблеми, як зробити перший крок у бізнесі, як не розгубитися, коли стався якийсь «прокол».
До речі, я прихильник того, щоб якомога більше залучати дівчат до серйозної науки. Наше суспільство сприймає жінок більше на кухні, ніж у науці. А такої дискримінації бути не повинно. Дівчата часом краще метикують у складних дослідженнях, ніж хлопці.
