А ви помічали, що з вуст деяких людей українська мова звучить як сухий канцелярит? Але ж вона в нас розмаїта, співоча, дзвінка! Разом з експертом «Освіторії» Ігорем Хворостяним зібрали 11 факторів, які псують вашу солов’їну. Удосконалюйтесь, навчайтесь та зберігайте спокій у найбуремніші часи. І говоріть українською не лише в Міжнародний день рідної мови, який святкуємо 21 лютого.
Фактор №1
Говорите правильно, але невиразно й бідно
Так вже повелося, що солов’їність української мови в нас звикли вимірювати її «правильністю». Почасти запеклий пуризм і граматичний нацизм можуть нашкодити людині, яка хоче спілкуватись українською, або й геть відбити бажання. Щось схоже відбувається з дітьми: якщо кожну найменшу помилку виправляти — мотивація на нулі. Друзі, окрім правильності, є чимало характеристик мови, що впливають на її сприйняття іншими — швидкість, плинність, розмаїтість, виразність.
Увиразнюємо мову
В українській мові є багато класних слів, які не широко застосовують, і колись поруч із ними ставили позначки «застарілий». Але дарма, адже це черговий вибрик радянської політичної кон’юнктури. Такі слова додадуть колориту мовленню будь-якої людини і допоможуть збагатити скарбничку синонімів.
Для прикладу:
«Пірничок», «пірничка», «пошивочка» — саме цими питомими українськими словами ви можете називати наволочку.
Досі кажете «молочка», «молочні продукти»? Нудьга. Ми ж маємо колоритне слово, про існування якого нагадує письменниця Оксана Забужко: «набіл».
Михайло Коцюбинський писав: «В останні часи вона почувала себе такою втомленою, байдужою до всього, немов вона і світ були два бігуни, які ніколи не стрінуться». Здогадуєтесь, що означає слово «бігун»? Це полюс Землі.
А письменник і мовознавець Борис Антоненко-Давидович наводив круті назви мастей карт, які мало хто пам’ятає. Замість російських «треф» кажемо «жир», «піки» заміняємо на «вино». Ну невже не прекрасно було б читати на театральних афішах «Винова краля» замість «Пікова дама»? Ну а «бубни» перейменовуймо на «дзвінку». Це дуже красиво.
Фактор №2
Зловживаєте англіцизмами й айтішними термінами
Ще Рильський казав: «Без іноземних слів у культурній мові не обійтись. Але варто вживати їх тільки тоді, коли вони справді доконче потрібні — і, це вже безумовно, у властивому їм значенні». Я згоден! Будь-яке засилля мові не пасує. Це аж ніяк не добре, коли людина вживає нові слова чи професійний сленг по 3–4 в одному реченні. Адже, як мовить один гарний фразеологізм, «Що занадто — того свині не їдять» (ідеальний відповідник до «Що занадто — то не здраво»). «Фіксити трабли із селф-менеджментом» — яскравий тому приклад.
Але це не означає, що ми маємо викорінити всі запозичені слова зі свого мовлення. Наприклад, іншомовні слова «балет» і «політика» не мають аналогів українською. Та якщо у вашому мовленні кожне третє слово — англіцизм, це не звучить природно.
І навпаки, якщо вчителька доречно використає слово «кринж» — здобуде як мінімум 20 прихильників та зможе надалі мотивувати учнів більш складними словами й поняттями.
Фактор №3
Зловживаєте канцеляризмами. Це тихі вбивці мови
На перший погляд, така лексика звучить «по-українськи», але по-чесному — вбиває мову й робить її сухою.
Для прикладу:
«Впродовж довгого часу ми наполегливо намагаємось…», «В даний час ведеться активна робота над проєктом під чуйним керівництвом…», «не можна не відзначити» та безліч інших.
Мова не повинна звучати як канцелярська тарабарщина, і щоб сказати красиво — говоріть просто.
Фактор №4
Наголошуєте неправильно, особливо підступні слова
Шліфуймо точність мовлення! Серед помилок, які впливають на точність, — звичка ставити неправильні наголоси в часто вживаних словах. Мене особисто дратують «мережА», «разОм». Просто запам’ятайте, що правильно говорити «мерЕжа», «рАзом».
Після того як почали правильно наголошувати мерЕжу, прослідкуйте, щоб ви говорили не «підключитися до мережі чи вайфаю», а «під’єднатися».
У чергах часто чую: «Мені укрАїнський хліб, пожалуста». Вуха в’януть і стає зле! Адже ми живемо в державі УкраЇна, і хліб в нас украЇнський, а ми самі — украЇнці і, боже борони, не укрАїнці. Люди часом намагаються знайти виправдання в тому, що вони російськомовні, але намагаються говорити українською. Проте і в російській мові наголоси — не на користь їхньої теорії про «укрАїнців», адже: «украИнцы», «украИнский».
Перевірте, чи правильно ви говорите слово «одинАдцять»? Запам’ятайте, що всі числівники від 11 до 19 мають наголос на «нАдцять».
Більшість віддієслівних іменників на «ання» мають наголос на «а». На жаль, дуже часто чую «чИтання». Будь ласка, наголошуйте це слово на «а»! Цікаво, ми дочекаємось від депутатів викорінення звички говорити «у другому/першому чИтанні»? ЧитАнні, шановні, читАнні, — і в першому, і в другому:)
А як у вас із наголошенням дієслів «вестИ», «везтИ»? Просто хочу переконатися, що от саме ви, читачу, не говорите «вЕсти» чи «вЕзти».
У множині іменники часто мають наголос на закінченні: братИ, островИ, огіркИ, шляхИ. Але якщо поєднуємо їх із числівниками два, три, чотири — наголос переїжджає, і тоді правильно сказати: «три шлЯхи».
Схожа історія із займенниками. Наприклад, займенники «могО», «твогО», «свогО» мають наголос на закінченні (так само, як іменники в множині). Але якщо їх поєднати з прийменниками «до», «від» та подібними — наголос теж мігрує: «могО брата», але «до мОго брата»; «свогО друга», але «до свОго друга».
Фактор №5
Ви акаєте
Коли людина стверджує, що вона від народження українськомовна, але постійно акає — не вірю. Адже фонетику не обдуриш! Згадайте, як говорить Юлія Тимошенко: «гАварила», «кАментувати кАлег», «на кАрдонах», «пАяснити». Отож не забувайте працювати і з вимовою українських слів, якщо хочете, щоб ваша українська звучала направду гармонійно.
З іншого боку, якщо ви почали глибоко вивчати українську мову, але боїтеся говорити через акцент — дарма! Акцент — ознака хоробрості. Не помиляється тільки той, хто нічого не робить.
Фактор №6
Не прополюєте лексичні бур’янці
Плеоназм — термін, що позначає дублювання елементів змісту. У народі ще кажуть «тавтологія», але небезпека в тому, що люди будь-який повтор називають цим словом. А плеоназми — це більше про невиправдане повторення.
Кілька прикладів:
У пісні Олександра Пономарьова чуємо рядки: «Ти на долонях рук своїх мене побачила». Але ж «долонь ніг» не буває!
Канцеляритні плеоназми теж дуже прижились у мові, на жаль: «у вересні місяці», «у лютому місяці». Самої назви місяця достатньо, вас усі зрозуміють:)
Скажіть «па-па» й фразам «підніматися вгору сходами», «спуститися вниз».
Фактор №7
У вас складні стосунки з паронімами
Ви часом не плутаєте значення слів «гривна» і «гривня»? Гривна — металева прикраса у формі обруча, якій місце на шиї жінки, а гривня нехай лежить у вашому гаманці.
Така само історія з відчуттями і почуттями. Відчуття — те, як наш мозок сприймає властивості предметів, а почуття — це про емоції та душевний стан.
Дружним може бути колектив, ваша родина, ну а дружнім — ставлення чи тон.
«Комунікативний» вживаємо, коли йдеться про спілкування з допомогою мови (комунікативні навички, засоби). «Комунікаційний» стосується шляхів сполучення, ліній зв’язку, транспорту (комунікаційна мережа).
Підступними можуть бути й слова з міжмовної омонімії. Наприклад, «криси» в українській — це не про шкідника з довгим хвостом, а про поля капелюха.
Фактор №8
Маєте звичку неправильно поєднувати слова
У цьому й наступному пункті розберемо дошкульні помилки в синтаксисі. Для початку перевірте, чи правильно ви поєднуєте слово «навчати» з іншими словами. Отже, навчати можна когось або чогось: навчати музики, математики, української мови. Але аж ніяк не музиці-математиці. Так само, як дякують комусь, а не когось. Ну і старий, як світ, приклад — взяти участь в Олімпійських іграх, а от приймати — гостей, присягу, допомогу.
Фактор №9
Уживаєте конструкції, типові для російської мови
Ідеться про активні дієприкметники теперішнього часу — працюючий, роблячий, кажучий. Українській мові конструкції з «учий», «ючий», «ачий», «ячий» не притаманні. У нас є плакуча верба, а ось плачучих дівчат шукайте в іншій мові! Просто зараз поміркуйте, як коректно сказати українською «бегущая строка»? Невже переклали як «бігучий/біжучий рядок»? Ан ні. Кажіть красиво: «рухомий рядок». І про «біжучу» з крану воду теж назавжди забудьте, натомість маємо «проточну воду».
Як же боротись із цими лихими дієприкметниками та іншими покручами з російської? Можна замінити на підрядні — та, що; ті, що. Або ж добирати яскраві еквіваленти. Наприклад, не «моюще средство», а «мийний засіб». Не «діюче законодавство», а «чинне законодавство». А ось вулкан не «чинний», а «активний».
Фактор №10
Ви не знаєте, де і як використовувати суржик
Одразу скажу, що суржик може бути крутим стилістичним чи художнім засобом, наприклад, для характеристики персонажа. Колоритний суржик можна почути й у фільмі «Стоп-Земля», і в серіалі «Кайдаші». Але використання суржику в публічній сфері не буде доброю ідеєю.
Якщо помічаєте слова-шкідники в мові — напишіть слово правильно на наліпці й розмістіть на холодильнику чи в іншому місці, де воно часто траплятиметься на очі. Гарантую: запам’ятаєте швидко.
Фактор №11
Ви не помічаєте, як перестрибуєте з української на російську
У соціолінгвістиці є поняття мовної стійкості. Її потрібно в собі виробляти й тренувати повсякчас. Але це не нове явище. Ще Олена Пчілка писала в щоденниках про те, що малою вона з близьким колом однолітків говорила українською, а коли зустрічала російськомовних — зі співчуття та поблажливості переходила на російську. Мовляв, як же їх тоді зрозуміють.
Але потім Олена Пчілка пише, що це була велика помилка. «Це тая нібито добрість, делікатність до чужих з руки дитини української; а тим часом дитина чужа ніколи не хоче доказати такої ж делікатності до дитини нашої… Так починається з літ малих, так ведеться й далі, і, наостанку, мова українська лишається з тією делікатністю на боці, а згодом і зовсім з ужитку виходить…»
Тож мовна стійкість — це про усвідомлені зусилля, яких людина докладає, аби не перестрибувати на іншу мову.
