Дослідження 6 Серпня 2026

Гаджет — у 3 роки, соцмережі — у 6: що показало дослідження онлайн-безпеки дітей в Україні

# Dignity Online # Освіторія.Медіа award

У 2026 році Dignity Online провели масштабне дослідження поведінки дітей в інтернеті. Результати змушують замислитися: кожна четверта дитина в Україні отримує перший гаджет у віці до 3 років, а близько 80% школярів уже активно користуються соцмережами у віці 6–10 років.
Який саме контент діти споживають найчастіше та як він впливає на їхнє життя? Про що свідчать результати дослідження і які висновки варто зробити вчителям і батькам? Експерти Dignity Online, проєкту, що здобув відзнаку Освіторія.Медіа award 2026, діляться головними висновками дослідження та порадами для освітян і батьків.

А якщо ви знаєте або є частиною освітніх ініціатив, що змінюють країну, ми відкрили попередню форму заявки на Освіторія.Медіа award 2027! Залишайте ваші контакти — і наша команда з вами сконтактує під час нового сезону.

Менше часу для навчання, контент про наслідки війни та онлайн-казино: як інтернет-активність впливає на дітей

Майже третина школярів принаймні раз на тиждень жертвують часом на навчання через сидіння в інтернеті, незважаючи на те, що 21% школярів та 19% дошкільнят після користування мають поганий настрій. Страждає і час із близькими: 20,7% дошкільнят та 19,8% школярів проводять менше часу з родиною чи друзями.

Дошкільнятам батьки дають гаджет з різних причин: щоби вони заспокоїлися та не нудьгували (43,6%), або ж щоби перемкнути увагу дитини і вона погодилася поїсти (28,5%). Загалом частиною щоденних побутових звичок інтернет став для чверті українських дошкільнят.

Неоднозначна статистика стосується і контенту, який діти регулярно споживають. Наприклад 70,5% школярів стикалися з контентом від онлайн-казино, а 21,9% з них споживають такий контент майже щодня. Кожна сьома дитина дошкільного(!) віку бачила порнографічний контент. Третина школярів за останній рік натрапили на контент про наркотики або самоушкодження. Дівчата ж утричі частіше за хлопців натрапляють ще й на контент про схуднення.

Що стосується контенту російською мовою, то його за останній рік споживала половина опитаних. А кожна четверта дитина дошкільного віку регулярно переглядає воєнний контент.

Перший гаджет: а як в інших країнах?

У США 40% дворічних уже мають перший планшет, а у Великій Британії 65% дітей віком до 2 років уже виходять в інтернет. Тобто тренд на зниження віку доступу до інтернету простежується не лише в Україні.

Водночас вік для першого власного гаджета в Україні досить ранній. У Британії та Ірландії масове отримання першого власного смартфона відбувається у віці 10–11 років, у Німеччині його переважно отримують між початковою і середньою школою.

Тобто на фоні інших країн Європи вік українських дітей для отримання першого гаджета виглядає досить низьким. За словами засновниці та CEO громадської організації Dignity Online Анастасії Дьякової, така ситуація в Україні має кілька специфічних передумов.

Одна з них –– поширений міф про користь раннього цифрового розвитку. Батьки прагнуть дати дитині якомога кращий старт і можуть сприймати навчальні застосунки як повноцінний інструмент розвитку.

«На ринку є тисячі яскравих інтерактивних застосунків: від вивчення іноземних мов до розвитку логіки та читання. Проте тут криється пастка, про яку мало хто знає. Розвивальний ефект таких додатків триває перші 15 хвилин. Після цього користь зникає, натомість починається перезбудження нервової системи, що шкодить когнітивному розвитку дитини. Проблема в тому, що дуже мало батьків взагалі про це знають», — пояснює Анастасія Дьякова.

До цього додаються освітні реалії воєнного часу. Дистанційне навчання може відновитися раптово, тому батьки змушені купувати дітям пристрої для онлайн-уроків раніше, ніж планували.

Інша причина — використання телефону як «цифрової няні». Українські батьки роками живуть у стані хронічного стресу, поєднуючи роботу, побут, повітряні тривоги і турботу про дітей. Коли ресурсу бракує, смартфон стає найпростішим способом зайняти дитину хоча б на пів години.

«Майже 43–44% батьків фактично делегують частину своїх обов’язків телефону –– дають його, щоб заспокоїти дитину, коли їй нудно, або під час їжі. Але малюк ще не встигає розібратися у власних емоціях –– йому страшно, сумно чи просто нудно, як отримує екран. Так формується звичка приглушувати будь-які внутрішні стани швидкою стимуляцією з телефону», — зауважує експертка.

Впливає і поведінка самих дорослих. Діти копіюють батьків, які постійно тримають смартфони в руках. В українських реаліях це часто зумовлено необхідністю стежити за новинами, повітряними тривогами та залишатися на зв’язку. Однак для дитини телефон усе одно стає символом уваги й важливості.

«Сьогодні гаджет з інтернетом в Україні став також засобом безпеки. Якщо почалася тривога і дитина перебуває в укритті, батькам життєво необхідно мати з нею зв’язок. Але через прагнення контролювати ситуацію дорослі можуть дуже рано реєструвати дітей у Telegram чи Instagram –– часто без належних налаштувань безпеки», — пояснює Анастасія Дьякова.

Є і соціальний тиск: якщо телефони вже мають усі однокласники, дитина боїться випасти з колективу.

Як рахували результати дослідження?

Для обчислення результатів проаналізували 1076 анкет батьків дошкільнят (вони відповідали від імені дітей) та 5737 анкет школярів. А відбирали дітей шкільного віку через випадково обрані заклади освіти. Дослідження Dignity Online провели спільно з агенцією Sense Research, адаптувавши міжнародну методологію EU Kids Online до українського контексту. Спочатку дослідники планували опитати близько 1000 батьків дошкільнят та 2000 школярів. Однак завдяки підтримці Міністерства освіти і науки України та активній участі шкіл вдалося зібрати значно більше відповідей. Після завершення опитування майже 900 анкет не допустили до фінального аналізу через логічні суперечності або ознаки неуважного заповнення.

За словами Анастасії Дьякової, фінальний обсяг вибірки дозволяє не лише побачити загальну картину, а й аналізувати ситуацію в окремих вікових і регіональних групах. Результати можна вважати репрезентативними для дітей віком від 0 до 17 років, які проживають на підконтрольній українському уряду території.

Анастасія Дьякова на врученні нагороди від Освіторія.Медіа award 2026 на фестивалі «Вчителі майбутнього» у Львові

Три висновки, які варто зробити вчителям і батькам: поради від Dignity Online

1. Онлайн-безпека має стати такою ж базовою, як безпека офлайн

Дорослі вчать дітей як переходити дорогу, як поводитися під час повітряної тривоги та не розмовляти з незнайомцями. Однак в інтернеті діти часто залишаються без такого самого системного захисту. Там вони можуть стикнутися з насильницьким контентом, шахрайством, ворожими інформаційними операціями, сексуалізованими повідомленнями або агресією з боку інших дітей.

«Захистити дитину в інтернеті — сьогодні така ж базова потреба, як сховати її в укриття під час тривоги. І починати розмову про це потрібно ще до того, як перший девайс опиниться в руках дитини», — наголошує Анастасія Дьякова.

Замість абстрактних залякувань експертка радить навчати дітей конкретних правил: не передавати паролі, не надсилати фото та відео незнайомцям, перевіряти, з ким вони спілкуються, і звертатися до дорослих, якщо щось викликає страх або дискомфорт.

2. Безконтрольне користування соцмережами в молодшому віці не має ставати нормою

Реєстрація в соціальних мережах у 6–10 років означає, що діти отримують доступ до платформ, механізми та контент яких розраховані не на їхній вік.

«Коли першокласники безконтрольно проводять години в YouTube і TikTok, це не варто сприймати як норму. Якщо ми не можемо повністю обмежити доступ, то маємо хоча б відтермінувати вік знайомства із соцмережами та постійно говорити з дитиною про правила безпеки», — зазначає Анастасія Дьякова.

За даними дослідження, через гаджети в багатьох дітей порушуються режим дня і сон. Тому цифрові правила мають діяти для всієї родини, а не лише для дітей. Наприклад, варто домовитися не користуватися телефонами під час їжі, не брати їх у спальню та відкладати пристрої за певний час до сну. Важливо, щоб цих правил дотримувалися також дорослі.

3. Заборон недостатньо — потрібні довіра і знання про цифровий світ дитини

За даними Dignity Online, 54% підлітків стикалися з кібербулінгом. Анастасія Дьякова пов’язує це, зокрема, із загальним рівнем стресу та агресії, спричинених війною.

«Діти переносять у цифровий простір біль і напруження, які бачать навколо. Школам і батькам не можна заплющувати на це очі, адже онлайн-цькування дуже швидко може перерости в реальні конфлікти у класі», — переконана експертка.

Самих технічних обмежень недостатньо: до 73% дітей знають, як обходити вікові заборони. Тому головне завдання дорослих — побудувати такі стосунки, у яких дитина не боятиметься розповісти про неприємний або небезпечний досвід. Для цього батькам і вчителям варто цікавитися цифровим життям дітей без висміювання та знецінення: знати, які платформи вони використовують, у які ігри грають, які тренди обговорюють та з ким спілкуються.

Матеріал створено в межах комунікаційної кампанії проєктів-переможців Освіторія.Медіа Award 2026. Знаєте освітню ініціативу, яка змінює країну, або ви є частиною такої команди? Залишайте контакти в попередній формі Освіторія.Медіа Award 2027 — ми зв’яжемося з вами на старті нового сезону.