Можливості 3 Вересня 2026

Массачусетський технологічний інститут переймає український досвід та запускає безкоштовний курс у Києві

Массачусетський технологічний інститут (MIT) уже понад десять років очолює рейтинг QS World University Rankings. Проте нині MIT переймає український досвід освіти під час війни. У чому американські фахівці вважають нас на п’ять років попереду? Що у звичках українців шокує мешканців США? Та який унікальний проєкт MIT запускає спільно з Національним університетом «Київський авіаційний інститут»? Про все це розповіла проректорка з питань вступу та онлайн-освіти «Київського авіаційного інституту» Радміла Сегол.

Радміла Сегол

проректорка з питань вступу та онлайн-освіти
«Київського авіаційного інституту»

«В українців немає ПТСР»

— Пані Радміло, ви нещодавно повернулися зі стажування у місті Кембридж, сателіті Бостона. Провели там семестр у МІТ. Що було корисного для вас та яким досвідом України ви ділилися з американськими колегами?

Справді, я брала участь у програмі освітнього обміну для науковців Global MIT At-Risk Fellows. На програму потрапили четверо представників з України. Я відвідувала заняття, цікавилася їхніми освітніми технологіями, знайомилася з науковими працями. У MIT немає класичних лекцій (вони лишилися тільки для фундаментальних предметів) — там переважає проблемно-орієнтоване навчання. Студентам дають купу матеріалів додому, а на занятті вони сідають малою групою з викладачем і розбирають конкретний кейс. Не прочитав тему — на пару можна не приходити, бо нічого не зрозумієш. Я вважаю, що робота з конкретними кейсами та життєвими викликами – це саме такий досвід, який маємо зараз впровадити в Україні. Нам варто повчитися тому, як МІТ запроваджує нові курси, як намагається встигати за тим, що відбувається в індустрії, як співпрацює з бізнесом. Можливо, наші колеги з інших університетів теж будуть масштабувати цей досвід.

Що ж до американців, їх зацікавила організація навчання в надзвичайних умовах. Я проводила воркшопи й майстер-класи про те, як ми в Україні в умовах війни будуємо онлайн-освіту, працюємо під час повітряних тривог, блекаутів та перебоїв зі зв’язком. Для нас це повсякденність, а для американців — унікальний кейс. Вони хочуть дослідити цей досвід та масштабувати для регіонів, які страждають від стихійних лих.

Бостон — один з інтелектуальних центрів США. Як там сприймають українську реальність?

— На Східному узбережжі люди високоосвічені, особливо у Бостоні, де зосереджено 30 університетів. Усі стежать за новинами й співчувають українцям. Але осягнути війну, доки не переживеш її, неможливо. Американців, наприклад, шокує, що ми за звуком розрізняємо «Шахед», крилату ракету та роботу ППО. Попри все, що вони знають, їх дивує, що перший час мимоволі лякаємося звуку звичайного літака.

Я розмовляла з місцевими психологами — вони чесно зізнаються, що не вміють працювати з таким досвідом, як в українців. До слова, США мають колосальний досвід роботи з ПТСР (посттравматичним стресовим розладом). Тут взагалі величезна клієнтська база, адже вважається нормою відвідувати психотерапевта. Це, здається, робить кожен другий студент. Але у нас не ПТСР, бо ще немає «пост»-травми — ми живемо всередині щоденного стресу. Для роботи з цивільним населенням у таких умовах потрібна зовсім інша, специфічна підготовка.

«Американцям важко уявити, як ми продовжуємо заняття в укритті»

Ще що американцям здається незвичним у нашому житті нині?

— В Америці мене багато розпитували про наш побут під час блекаутів: люди щиро не розуміли, що таке портативна зарядна станція, як вона може бути вдома. Я їм на картинках показувала EcoFlow та Bluetti, пояснювала, як ми за хвилину перемикаємо на них живлення цілих квартир. Підключення резервного живлення, завантаження додаткових матеріалів, альтернативні способи виходу в інтернет, коли ми, наприклад, можемо за допомогою Starlink (як у нас в КАІ) продовжувати навчальний процес. У нашому університеті є свій «Пункт незламності», є система, яка дає нам можливість резервного живлення. У MIT, наприклад, також є системи резервного живлення, але коли я говорю, що ми можемо на резервному живленні продовжувати навчання мінімум тиждень, для них це незрозуміло: не вистачає потужності. Хоча на території університету є власний ядерний реактор, який використовується для досліджень. Їм важко уявити, як після оголошення повітряної тривоги ми за лічені хвилини продовжуємо заняття в укритті. Чимало можливостей вони просто не використовують, бо немає такої потреби. Українці до повномасштабної війни теж про це не думали.

А в МІТ взагалі є укриття?

— Весь кампус повністю об’єднаний між собою наземно, можна не виходити назовні з корпусів. Внизу розміщені лабораторії. Також є система підземних ходів, які були зведені у період «холодної війни», відповідно будувалися як потенційне укриття. Тобто туди за потреби можна повністю перевести навчальний процес. Ми неодноразово обговорювали це з представниками МІТ: що там потрібно поставити додатково, аби зробити укриття, яке обладнання спустити, резервне живлення, додаткові ретранслятори інтернету тощо. Нічого неможливого в цьому для розвиненої країни немає. Але український досвід значно економить час: ми знаємо на практиці, що працює, а що ні.

Нині далеко не всі школи мають змогу продовжувати заняття в укритті. Повітряні тривоги та вимкнення світла призводять до освітніх втрат, про які зараз багато говорять учителі. Чи відчуває університет ці наслідки?

— Освітні втрати відчуваємо ми всі, адже випускники шкіл приходять в університети. І ми бачимо прогалини, особливо з математики. Не лише через безпекові умови, а й через те, що підлітки весь час перебувають у стресі. Держава зараз реалізує програму «Зимовий вступ», для тих молодих людей, яким необхідно підтягнутися, аби скласти НМТ. Ми, в свою чергу, теж намагаємося їх адаптувати. Пропонуємо додаткові заняття для подолання освітніх втрат. Декого доводиться дотягувати до того рівня, який є необхідним, аби здобувати вищу освіту. Адже ми не можемо вже в університеті викладати ще й шкільну програму. Просто не встигнемо, оскільки навчальне навантаження й так значне. Тому намагаємося закрити прогалини на рівні підготовчих курсів. Цього року випускники таких курсів складали НМТ на 160 та вище балів. Це хороший показник.

У США оцифровано лише 3% державних послуг

А що під час обміну досвідом здивувало вас в Америці?

— Найперше — рівень центральної цифровізації. Уявіть собі, в Україні оцифровано близько 97% державних послуг, а у США, за словами колег, — 3%. Через різне законодавство у кожному штаті централізувати процеси там неможливо. Їх вражало, коли я показувала наш застосунок «Дія» чи розповідала, що ми майже не користуємося паперовою поштою. Щоб відкрити чи закрити рахунок в американському банку, ти мусиш прийти фізично — у мобільному застосунку цього не зробити. У США банківські виписки чи рахунки досі масово шлють у конвертах. До слова, вони навіть не завжди усвідомлюють, яку користь приносить цифровізація. Але у них розвинена екологічна свідомість, тож коли пояснюєш, скільки дерев це зберігає, на скільки менше стає сміття, це викликає повагу.

Поділіться практичними рішеннями цифровізації в межах університету: що працює ефективно?

— Усі наші студенти перебувають в єдиному цифровому середовищі. Воно складається з кількох таких величезних пластів. Перший складник — це організація навчального процесу. У кожного студента та викладача є свій цифровий кабінет, працює система «Цифровий університет». Там все прозоро. Наприклад, триває вступна кампанія, й її перебіг, усі заяви вступників надходять теж туди. Це таке єдине середовище управління всім процесом роботи університету.

Другий складник — це саме реалізація навчального процесу. Схеми навчання, необхідні матеріали, відеозаписи, завдання — усе це в нас реалізовано через Google Workspace for Education та Learning Management System.

І паралельно до цього в нас є освітній продукт KАI Online: це онлайн-платформа для масових відкритих онлайн-курсів, які викладаємо для широкого загалу. Вони містять відеолекції, практичні завдання, тестові завдання, отримання сертифікату за успішного опанування. Учителі можуть обрати один із наших курсів для підвищення кваліфікації на 30 годин (1 кредит).

Які відмінності у поведінці американців та українців одразу впадають в око?

— Безпекова культура. Якщо у США зникне світло на 20 хвилин — це катастрофа. Коли в кампусі звучить пожежна сирена, американці виходять розслаблено: через 15 хвилин, без верхнього одягу, в піжамах на мороз, а дехто не виходить взагалі. Поліція визнає, що таке ігнорування часто призводить до трагедій. У нас же нині реакція автоматична: українець чи українка за три хвилини з дев’ятого поверху збіжить з тривожною валізою. Одного разу під час такої тривоги ми з колегами з України оперативно організували замерзлих людей з дітьми, домовилися з сусіднім корпусом і розташували там. Поліція приїхала й здивувалася: «Як ви це зробили?» Ми відповіли: «Ми з України, ми вміємо реагувати миттєво».

Унікальний безкоштовний курс стартує вже у жовтні

Американська оборонна сфера вважається найпотужнішою у світі. Як американські колеги оцінюють наші технології?

— Вони прямо кажуть, що в усьому, що стосується безпілотних систем — як повітряних, так і наземних — Україна відірвалася і йде мінімум на п’ять років попереду США. Я була на пітчингу платформи Brave1 у США, коли наші розробники демонстрували оборонні системи. Для американців це був величезний шок. Вони навіть не починали думати в тих напрямках, які наші хлопці вже реалізували в готові прототипи та перевірили на полі бою. У Штатах просто не було такої критичної потреби виживання, яка миттєво диктує появу інновацій.

Головний практичний результат вашої поїздки — запуск у КАІ спільного курсу з MIT. Розкажіть, що це за програма?

— Це унікальний курс із розробки оборонних технологій (Defense Tech). Його фінансують та спонсорують Сили спеціальних операцій Пентагону. Один із авторів програми — Джин Кеселман, викладач MIT і водночас чинний полковник армії США, який керує напрямом оборонних технологій в університеті. До речі, у нього київське коріння. Він є ментором Brave1 і вже привозив українських розробників до США. У жовтні Джин Кеселман особисто приїде до Києва, щоб разом із нами адаптувати цю програму під українські реалії.

Усі учасники проходитимуть суворий відбір та безпекову перевірку. Студентів об’єднають у команди, і кожна група отримає реальну інженерну задачу. Фінансування деталей, закупівлю обладнання та лабораторну базу мають забезпечити спонсори.

У МІТ величезний досвід роботи з реальними запитами від бізнесу. Університет там не просто навчає, він працює як ефективний науковий центр. На кампусі МІТ розташовані офіси Google, Microsoft, Moderna. Чому? Бо бізнес хоче бачити, як народжуються ідеї, і фінансувати їх на зльоті. Наприклад, компанія Moderna народилася саме в надрах MIT, і 10% усіх світових досліджень щодо вакцини проти коронавірусу провели в їхніх лабораторіях. Саме тут зробили вакцину, якою користується Америка та половина Європи! Це шалена ідея! Не знаю жодного європейського університету, який би мав аналогічний рівень наукових досягнень. Я вже мовчу про те, що навчалася в МІТ у людини, яка проєктувала скафандри для місії «Артеміда-2» до Місяця!

В Україні давно точаться дискусії про потребу тіснішої співпраці вищої освіти та бізнесу.

— Саме так ми прагнемо організувати діяльність КАІ. На нашому кампусі вже працюють відкриті лабораторії великих брендів, які фінансують навчання студентів: Ajax Systems, ProgressTech Україна, Vodafone, Huawei.

Наша мета — впровадити найкращий світовий досвід, але зберегти людяність та командну міцність української освіти. Війна — це трагедія, але вона дала колосальний поштовх для розвитку вітчизняного STEM-напряму, і ми маємо конвертувати цей досвід у технологічну перемогу.

Як саме виглядатиме навчання на новому курсі?

— Він стартує в жовтні. Курс буде абсолютно безкоштовним і відкритим для студентів інженерних спеціальностей з усіх університетів України, а також для випускників із технічною освітою, які хочуть реалізувати себе в оборонці. Про набір ми оголосимо на сторінках та сайті КАІ.