За лаштунками Ukrainian Fashion Week — як відкривали секрети головної події української моди дівчата з інтернатів, які навчаються в гуртках «Перша професія». Майбутніх майстринь кравецької справи та індустрії краси «Освіторія» привезла на Тиждень моди, щоб надихнути. Адже старанність та наполегливість у навчанні відкривають будь-які двері.
Подвір’я Мистецького Арсеналу під час Ukrainian Fashion Week перетворюється на грандіозний подіум. Гості демонструють вигадливе вбрання та спрямовують у фотокамери, які чатують на кожному кроці, найстильніші відтінки усмішок.
— Поглянь туди! Бачиш того хлопця у штанях, розшитих купою дрібних м’яких іграшок? — усміхається і легенько штурхає під ліктик свою подругу 16-річна Марина. Разом з іншими дев’ятьма успішними вихованками гуртків «Перша професія» вона приїхала до столиці, щоб стати гостею найбільшої професійної fashion-події у країні — Ukrainian Fashion Week. А ще — набратися досвіду та натхнення: випускниці дитячих будинків та інтернатів вступили за омріяними напрямками і сповнені запалу для підкорення власних Еверестів у сфері дизайну одягу та б’юті-індустрії.
Програму «Перша професія» реалізує в численних містах і селах громадська спілка «Освіторія», щоб діти з інтернатів не боялися безробітного майбутнього. Після закінчення гуртка вони можуть продовжити профільне навчання або одразу влаштуватися на роботу, маючи за плечима кількарічний досвід практики в шитті, візажі, перукарському мистецтві. Проєкт ламає стереотипи про випускників інтернатів в українському суспільстві. Адже часто на дітей, які виховуються в сиротинцях, навішують ярлики, що вони не вміють подбати про себе, неспроможні стати успішними в професії та не готові до самостійного життя.
Готувались дівчата ретельно: продумували деталі одягу, зачіски та стиль.
— Ми чули, що на Fashion Week’у збираються дуже красиві та епатажні люди, — каже мені Марина. — Разом з Оленою пошили максісукні з мереживними вставками.
— А я — спеціаліст із чоловічих зачісок, — каже Катя з високим білявим хвостиком та в стильних джинсах-mom. — Цікаво подивитися на роботу стилістів сьогодні, бо мрію працювати на таких заходах.
«Все наше життя — творчість»
Увагу дівчат вмить перехоплює стрункий юнак з русявим волоссям до плечей та масивною прикрасою з чорних каменів на шиї. Це 24-річний дизайнер Богдан Касc (KASS). Один стрибок — і він на кам’яному бордюрі фонтана. У модний бізнес потрапив у 16 років. Це той самісінький вік, що й у дівчат. Каже, саме тому не варто чекати, доки «наберешся досвіду». Як би не було боязко, слід починати втілювати ідеї, малювати ескізи, шукати однодумців для спільних проєктів, які легше реалізувати разом.
Богдан дарує кожній гості дизайнерську фіолетову маску власного бренду.
— У кожному з нас живе творчість. Ви здивуєтесь, але я спершу вишивав ікони бісером, займався флористикою, розводив декоративних рибок. У 17–18 років почав крокувати в сторону фешн-індустрії: виготовляв речі з технологічно складними елементами, а ще фарбував одяг відварами з овочів і трав, засипав у каструлю зі штанами рис і квасолю, щоб на тканині залишалися білі вкраплення.
— Ну а що таке мода? — запитують Богдана.
— Мода — це поєднання… всього! Геть усього, що ви бачите навколо себе і можете зробити елементом одягу. Вам набридла ваша футболка? Ножиці до рук, обрізаєте її та отримуєте супертрендовий кроп-топ. Модну ексклюзивну річ можна отримати з чого завгодно. Ось навіть ваші старі джинси: берете їх і хлорку, читаєте в інтернеті, як правильно виварити джинси, і вуаля — ось вам той самий ефект «джинсів-варенок». Я свої теж виварював, щоб отримати ось цю легку зернистість у забарвленні. Низ підрізав і поторочив. Тепер мої джинси більше не нудні, не клони тисяч інших. Дівчата, ви теж давайте вашому одягу із шафи шанс на рятівне оновлення. Розкажете мені, чи ви колись вдихали нове життя у свої речі?
— Так! — відгукується ще одна дівчина на ім‘я Марина. — Якось до рук мені потрапила туніка завеликого розміру. Я обрізала її на асиметричні клаптики, а знизу вигадала зав’язувати вузлом.
— А я шорти робила! — доноситься із самого краю імпровізованого амфітеатру на свіжому повітрі.
— Ну а в мене якось була кофтина, рукава якої мені не подобалися. Обрізала їх, і вийшла жилетка!
— Спробуй наступного разу зробити вирізи ще глибшими і надягнути цю річ зверху на сорочку! — радить винахідливий дизайнер.
— Скажіть, що надихає дизайнерів? Ну от вас, наприклад.
— Люди! Ці вогники в їхніх очах, коли вони бачать мої речі. Коли будете створювати одяг, уявіть спершу, що це для вас. Як би ви хотіли, щоб вас бачили інші? У яких образах? Так ви поволі відшукаєте власний стиль.
— А як ви створюєте колекцію? Що для цього потрібно?
— Спершу малюю ескізи. Потім блукаю всім містом та шукаю гідні круті тканини. Тканина має бути неймовірною! Я вже маю свої потаємні тканинні схованки в Києві. Але чомусь консультанти розбігаються врізнобіч, коли бачать мене. Знають, що зараз усе годинами мацатиму і засну в них просто на подвір’ї. Потім треба створити лукбук колекції — зробити фотосесію одягу на моделях. Потім влаштувати показ, запросити байєрів (експерти, які формують модні колекції для магазинів) з України та з-за кордону. Вам же треба не тільки креативити й відшивати, а ще й вигідно продавати свій одяг!
— Як же навчитися продавати свій одяг?
— Зараз із цим простіше, адже можна створювати інстаграм-сторінки та продавати унікальний бренд у соціальних медіа. Ось тільки над концепцією попітнійте добряче: тільки шовк, тільки брюки та футболки. Створіть власну «родзинку» і дотримуйтесь обраного стилю.
— А курйози з вами траплялися?
— Ще б пак! Одного разу на подіум від мого бренду мала виходити модель-трансгендер. Я аж дрижав від хвилювання. Перевдягаємо його після одного виходу в інший образ. Це треба робити дуже швидко. Що я зрештою побачив на екрані? Модель крокує в широких брюках, недовдягнувши штанину. Тобто, одна нога оголена, а штанина волочиться по землі. Я кричу: «Провал! Я не вийду на уклін на подіум! Все пропало!» Глядачі ж подумали, що це така задумка: спідниця зі шлейфом.
Ще одного разу я забув, що моїм прекрасним моделям із зачісками з ефектом «засмоктаного волосся» потрібне взуття для показу. Добре, що в нас була глина, якою ми вимащували тіло моделей, то й взуття імітували глиною.
— А можна про гроші? Де взяти стартовий капітал, щоб пошити й показати колекцію?
— Якщо ви початківець, можна виграти грант чи такий конкурс як «Печерські каштани» в Університеті технологій і дизайну. Переможець отримує право створити та продемонструвати свою колекцію на Ukrainian Fashion Week.
«Одяг — це не про утеплення, а дизайнер — не про крій і шиття»
Після натхненної зустрічі з дизайнером Богданом Кассом пізнавальну естафету, яка відкриває секретні нутрощі наймоднішого заходу, бере до рук Володимир Нечипорук, генеральний продюсер UFW.
— Ви можете не планувати відкрити той чи інший бізнес, а він може… просто з вами статися. Це якраз про нашу історію із співзасновницею UFW Іриною Данилевською. Ми обоє журналісти, але після народження первістка в дружини не було змоги працювати на телебаченні чи радіо, тож вона придумала ідею модного журналу. Згодом це захоплення переросло у величезну мрію — стати амбасадорами світового тижня моди в Україні. Досі пам’ятаю той дорогоцінний факс із Парижа, який нам дозволяє щороку проводити в Києві тиждень моди!
Знаєте, дизайнером можна стати навіть без професійних здобутків. Приклад — Віктор Анісімов, військовий викладач фізкультури. Він після дембеля перейшов до дизайнерських лав. Запевняю вас, дизайнер — це не про крій і шиття. Дизайнер — не той, хто вміє строчити на машинці. Це про мислення. Є люди, які роблять одяг, але не рефлексують на події. Але дизайнер насамперед — митець. А мода — важлива складова сучасної культури. Одяг — це не про утеплення. Це втілення щоденних ролей. Ми прокидаємось і, образно кажучи, думаємо: «Яку роль сьогодні оберу?» І згідно з цим обираємо одяг.
Особливий ентузіазм спалахує на обличчях майбутніх дизайнерок і візажисток, коли приходить час бесідувати із зіркою проєкту «Топ-модель по-українськи» — Дмитром Топоринським. Засмаглий, атлетичної статури та з ефектним татуюванням — хлопець вмить став улюбленцем дівочої публіки. Тим паче, що розповідав прості життєві лайфхаки, як подолати лінь та не зневіритись у собі. Навіть якщо «увесь світ проти тебе».
— Іди і спробуй! — казали мені друзі, коли я вагався, заповнювати анкету на телешоу чи ні. Так, дівчата, я був ще тим ледащом до 28 років! — розводить руками Дмитро. — Складні періоди бувають у житті кожного. Головне вчасно зорієнтуватись, чого хочеш насправді, та почати робити для цього бодай щось. Це ваше маленьке «бодай щось» переросте в інші справи, більші. А потім ви ще і ще додаватимете в цю скарбничку справи.
Скажу відверто: я не міг знайти своє місце в житті: працював баристою, верстальником сайту, менеджером із продажу. Так буває, що ти ніхто, а потім протягом чотирьох місяців… стаєш профі! Так сталося зі мною після «Топ-моделі…» — з нуля вивчив подіумне мистецтво та вийшов крокувати на свій перший Fashion Week.
Моя вам порада — вчіться з нуля, навіть якщо до того ви вчились «не на того». Зараз є всі можливості отримувати знання просто вдома.
Знаю, вас, як і мене, періодично можуть відволікати від мети смартфони, інтернет. «Залипнути» в мережі — це просто. Та я не хочу лякати: час грає проти вас. Якщо придумали щось зробити — робіть одразу, здобувайте досвід. Людину з досвідом завжди цінують.
— А що для вас найважче в кар‘єрі моделі?
— Подолати невпевненість. Через неї я був неемоційним. Моя найсильніша емоція — «камінь». Я це переборов і нарешті щасливий.
Кілька хвилин юні леді роблять селфі із суперменом від подіуму та замріяно-сором‘язливо усміхаються, розглядаючи світлини в телефоні. Але собі модельної кар‘єри не бажають. Пояснюють: «Це треба бути постійно в центрі уваги, а не хочеться».
На зустрічі з випускницями інтернатів та гуртків «Перша професія» присутня і голова ГС «Освіторія» Зоя Литвин. Каже, що пишається десятьма дівчатами-розумницями, адже це дебют «Першої професії» на Fashion Week.
— Насправді, один із секретних компонентів успіху «Першої професії» — це не теорія й практика в різних галузях, а виїзд на реальні підприємства, можливість спостерігати за роботою в компаніях, які займаються пошиттям одягу, — розповідає пані Зоя. — Також наші підопічні відвідують перукарні та салони краси, які побудували успішний бізнес. Ukrainian Fashion Week — симбіоз найтрендовіших сфер індустрії краси. Для учасниць «Першої професії» це величезне натхнення. Адже під час навчання в дитячих будинках та інтернатах вони не зустрічають успішних рольових моделей. Їхні батьки цю функцію не виконують. Тож саме зараз мають змогу набратися досвіду від 4–5 крутезних рольових моделей, — організаторів UFW, дизайнерів, моделей, візажистів і перукарів.
Зустрічі й розмови захоплюють, але дівчата з нетерпінням поглядають на вхід до Мистецького Арсеналу. Саме час на екскурсію залаштунками світу моди, яку в профі-колах називають бекстейдж, або зворотна сторона подіуму.
Широкі коридори ведуть до головного подіуму. Але на шляху ще трапляються незвичайні шоуруми з одягом — наприклад, цілий стенд із футболками з доповненою реальністю. Одна з дівчат наводить смартфон на принт футболки, і на екрані цей принт оживає: над малюнком кружляють чорні об‘ємні кульки, голограми.
— Я теж так хочу, можна спробувати?
Дівчата бавляться віртуальним ноу-хау, а трохи згодом пірнають у непримітні чорні двері. Дух перехоплює у всіх! У компактному просторі шикуються в шеренги, щоб вийти в правильному порядку на подіум, сміються, вигукують фрази, позують на камери, підправляють макіяж, перевдягаються і знову виходять на подіум десятки моделей. У повітрі густий туман від лаку, запах свіжоспечених локонів і цитрусових парфумів, кружляють у світлі ламп хмарки фініш-пудри. Тут гаряче, тісно й архітворчо.
Ось перукар із зеленими довгими дредами робить страхітливого розміру начісування — здається, йому ніколи не розплутати той клубок волосся, що стоїть дибки в прямому сенсі слова. Але вже за п‘ять хвилин хаос перетворюється на об‘ємний високий гладенький валик на симпатичній голівці.
Дівчата з інтернатів, які вправляються в перукарському мистецтві, надовго застигають біля майстрів і поглинають очима кожний їхній рух. А ті, хто планує займатися візажем, смакують кожен рух пензлями на очах та щічках моделей. Нахиляються трохи нижче, щоб розгледіти форму чудернацьких стрілок, і роздивляються «бойовий арсенал» візажистів на столику.
Потім погляди дівчат концентруються на моделях у футуристичних сукнях-печивках, огорнутих блискучим блакитним і чорним поліетиленом.
— Схожі на балерин, — коментує Саша.
Далі погляди юних леді прикипають до вбрання у формі крил на розхристану шифонову сукню, яку надягнув хлопець.
— Вперше бачу сукню на хлопцеві, дивно виглядає, але ж це фантазія дизайнерів, — коментує Марина, з якою ми вже встигли потоваришувати.
Ця дівчина навчатиметься з осені дизайнерської справи.
— Для мене Fashion Week — шикарна подія! Я побачила відомих людей і дізналася стільки інформації, скільки б не відшукала в інтернеті.
Сам показ і образи моделей вразили епатажністю. Мабуть, на вулиці такі речі ніхто б не носив, за винятком тих кількох моделей, які демонстрували костюми та сукні з «розполовиненими» жилетами, піджаками. Асиметричний крій завжди виграшно виглядає.
Майбутня візажистка Марина Родіна хоч і стомлена після насиченого подіями дня, але очі сяють: «Я не думала, що всі ці люди, яких я раніше бачила тільки з екранів ТБ, такі прості та відкриті. Мені сподобалось, що не було дистанції і я змогла поставити питання, які мене цікавлять. Стільки неймовірних образів побачила, що аж усе пістрявіє барвами в голові, наче в калейдоскопі, — сміється дівчина. — А на рахунок залаштунків Тижня моди — я вражена і здивована побаченим. Я думала, що вони приїздять на показ уже переодягнені, із зачісками та макіяжем. А тут усе відбувається паралельно й блискавично-швидко. Шалено цікаво було спостерігати, як візажисти підбирають кольори для мейкапу. Хочу теж так навчитись! Бо до цього часу тільки на YouTube спостерігала, як роблять макіяж блогери та зірки. Мій улюблений вид макіяжу — smokey eyes. Можу й вам колись зробити, хочете?
Із перших уст
Ірина Данилевська, співзасновниця та голова оргкомітету UFW
За 23 роки існування Ukrainian Fashion Week ми мали честь приймати в себе в гостях дітей із дитячих будинків і сиротинців, коли втілювали програму «Твоя перша професія». Збирали машинки для шиття та передали 20 напівпрофесійних швейних машинок до дитячих будинків, щоб дівчата навчилися шити на них. Навчали їх наші дизайнери. Тому коли до нас цьогоріч завітали на UFW дівчата з «Першої професії», яку втілює «Освіторія», я зраділа. Вони поспілкувались із представниками багатьох професій та зрозуміли на ділі, як усе працює і що потрібно, аби прогресувати, рухатись вперед і досягати успіху.
Що потрібно молоді, щоб стати успішним у професії? Емоційний інтелект. Так-так, передусім нам треба навчитися розуміти одне одного. На жаль, світ надто швидко стає глобалізованим, і спілкування із живого переростає в соцмережеве. Та важливо навіть у таких умовах щоразу запитувати себе: «Що відчуває людина на іншому кінці нашого віртуального зв’язку?» Якщо молодь розумітиме, як правильно вибудувати спілкування, вона отримає потужний фідбек і перспективу. Це важливіше за будь-які професійні навички в наш час.
Є ще одна важлива річ, якої не навчають у школі. Отож, коли я говорю про UFW, кажу, що наше кредо — порядність і професіоналізм. Так ми обираємо партнерів і працюємо самі з командою. Хочу, щоб молодь не забувала, що професійності можна навчитися, її можна підтягнути. А ось твоя порядність і відповідальність — обов’язкові. І ще одне, не менш важливе. Коли молоді люди приходять на роботу, гадають, що від них чекають шаленої ініціативи, креативу, нестандартних рішень. А знаєте, що ми насправді чекаємо від молоді? Вміння доводити справу до кінця.
Будь у курсі
У рамках проєкту «Перша професія»:
- навчаються діти з порушенням інтелектуального розвитку;
- навчаються діти зі складними сімейними обставинами, ті, хто втратив батьків. Це чудовий шанс опанувати навички перукарської справи, крою та шиття й кулінарії;
- відбуваються регулярні уроки безпосередньо в інтернатних закладах;
- усі учасники гуртків отримують професійне обладнання та матеріали;
- проходять тематичні майстер-класи, екскурсії і мотиваційні зустрічі із зірковими профі.
Проєкт «Освіторії» «Перша професія» підтримують наші партнери:
Фонд Олени Пінчук «АНТИСНІД», Віннер Автомотів Груп, міжнародна організація IWCK та багато небайдужих компаній, організацій і приватних доброчинців.
