Більше онлайну і залученості батьків, усвідомлених рішень і нових форматів. Це лише кілька змін у нашій освітній системі, які були каталізовані COVID-19 і повномасштабним вторгненням. За ці роки в Україні оголилися слабкі місця як онлайн-, так і офлайн-навчання. Учителі, учні та студенти вчаться працювати з новими інструментами та шукають баланс між заняттями в освітніх закладах і через уже звичні відеодзвінки. То як у сучасних умовах обрати універ? І чи всім він потрібен?
Про все це на шоу «Дожилися» поговорили CEO студії онлайн-освіти EdEra Ілля Філіпов, перший проректор Київської школи економіки Єгор Стадний та громадський діяч і ведучий освітнього шоу «УніверCheсk» Олександр Педан. Головні тези публікуємо в статті, а послухати весь випуск можна на YouTube-каналі EdEra.
«Дожилися» — це навколонаукові зустрічі на актуальні теми, які студія онлайн-освіти EdEra регулярно проводить з топовими експертами з різних галузей у барі Squat 17b. Усі івенти благодійні, зібрані кошти донатять на ЗСУ.
Що переживає освіта під час війни?
Пандемія та війна перевели майже всіх в онлайн. Так, дистанційне навчання стало, з одного боку, єдиним способом продовжувати навчання, а з другого — кинуло низку викликів усім: учням, студентам, учителям, викладачам та батькам. Проте дистанційка точно не вирок і може бути такою ж ефективною, як і офлайн-навчання, якщо її грамотно організувати. За словами Іллі Філіпова, навчання в онлайні можна зробити класним, хоч це і складний процес.
Ілля Філіпов: Дітей в онлайні втримати скриншотом підручника складніше, ніж в офлайні. Тому зараз усі навчаються працювати з новими інструментами, почали шукати нові методики — освоювати інструменти для онлайн-навчання, додатки та платформи для проведення занять, оцінювання, інтерактивів.
А ще ми зробили важливий крок — усвідомили стан речей, в якому перебуваємо, і те, що можемо самі зробити для його покращення. Саме тому зараз батьки значно глибше занурюються в освітню програму, а діти почали активніше брати відповідальність на себе. Так, освіта стала трохи більше справою особисто кожного, ніж була до цього. Також активізувався трикутник взаємодії: освіта — діти — батьки. Зараз батьки знаходять гранти для шкіл, створюють благодійні фонди, відновлюють інфраструктуру.
Олександр Педан: Нарешті і батьки, і діти зрозуміли, що освіта — це мастхев. Усі за нею скучили, а діти вже не хочуть сидіти вдома.
Заклади ПТО VS університети
В Україні досі навчання в закладах професійно-технічної освіти сприймають як щось другорядне чи взагалі крайній варіант. А дехто ще й зараз вважає, що там вчаться двієчники та хулігани, а розумники обов’язково мають вступати у виші на юристів, економістів чи міжнародні відносини. Проте це, звісно, не так. Ба більше, зараз наша країна потребує насамперед людей, які вміють працювати руками. І в майбутньому ця тенденція зберігатиметься.
Олександр Педан: Працювати руками не соромно, а круто. І це буде дуже затребувано завжди.
Єгор Стадний взагалі вважає, що в закладах ПТО має бути така сама стипендія, як в університетах, та рівноцінна відстрочка від мобілізації. На його думку, саме ці два аспекти діятимуть набагато доступніше і прямолінійніше, ніж піар-кампанії профтехучилищ.
Як вибрати університет і чи всім він потрібен?
Один з основних моментів, які треба пам’ятати майбутнім вступникам, — відповідальність за ваше навчання лежить на вас. Часто батьки та студенти роблять помилку й обирають університет, а не конкретний напрям: професію чи спеціальність.
Ілля Філіпов: Ми вже відходимо від того, що хтось каже молодій людині, куди і для чого вступати. Дивіться та обирайте самі те, що вам більше подобається, куди вам хочеться, і самі визначайте, для чого це вам.
Сьогодні активно зростає тенденція до самоосвіти та підходу lifelong learning, що означає прагнення до навчання та самовдосконалення протягом усього життя. Люди не обмежуються здобуттям лише класичної вищої освіти. Адже тепер є більше можливостей отримати потрібні хард чи софт скіли не лише у виші, а й після проходження короткострокових освітніх курсів. Це часто значно зручніше та ефективніше, оскільки людина може швидко пройти такий курс без втрати уваги чи мотивації і головне — отримати потрібну навичку чи знання. До того ж часто потреба в певних навичках випереджає створення програм у ЗВО для їх здобуття. Наприклад, уже зараз є запит на спеціалістів по роботі з ChatGPT, але в школах чи університетах цього поки що не навчають.
Олександр Педан: Якщо ви не зробите свій вибір, то замість вас його зроблять батьки чи обставини. Не всім потрібно йти в університет. Спочатку треба зрозуміти, для чого вам цей університет, коледж чи технікум. Можливо, вам вистачить кількамісячних курсів.
Далі вже можна визначити формат навчання: в освітньому закладі чи дистанційно. Дізнайтеся, чи інвестують у цей ВНЗ кошти, чи розвивають його технічно. Єгор Стадний радить почитати відгуки студентів або навіть прийти на одну пару та побачити, як усе відбувається.
Олександр Педан: Дивіться на проєкти, які роблять студенти. Викладач КПІ, наприклад, зі своїми студентами створив стартап, який зараз працює з Netflix. Намагайтеся копати глибше, дізнавайтеся про викладачів.
Також важливо усвідомити та донести своїм близьким, що навчання не закінчується після школи, технікуму чи університету й отримана спеціальність не визначає ваше майбутнє життя раз і назавжди. Ви можете вчитися, змінювати спеціальності, проходити короткострокові курси та здобувати нові компетенції, покращуючи їх на практиці.
Єгор Стадний: Професія не дається в університеті. А «робота за спеціальністю» не перекладається англійською мовою, бо в західному світі такого немає. Це радянський конструкт, який вселив у наші голови союз, що нібито потурбується про тебе від колиски до кладовища.
Списування і як його побороти
Тема академічної доброчесності чи, навпаки, НЕдоброчесності дуже болісна для нашого суспільства і, на жаль, дуже поширена. Плагіат знаходять у всіх — від школярів до міністрів, і це показник того, наскільки це комплексна та вкорінена проблема нашої освіти. Списування, на жаль, — дуже поширена практика на всіх рівнях освіти. Спікери називають основні причини, які підштовхують до нього.
Єгор Стадний: Це може бути персональне виправдання. Або тиск оточення, особливо батьків, які постійно питають: «Чому не 12? Чому не перше місце?» Або коли в учня не профільний предмет і він каже, що йому це не треба!
Ілля Філіпов: Іноді проблема може бути і в наповненні навчальної програми. Коли забагато непотрібної інформації чи вона надмірно ускладнена.
Проте всім варто пам’ятати, що в навчанні цінуються зусилля, а не кінцева оцінка. Усі докладають різних зусиль. І тому, щоб уникнути списування, варто стежити за індивідуальним розвитком кожного студента чи учня, будувати для них персональний трек зростання і підбирати, що буде цікавішим. А також обов’язково пояснювати, чому плагіат — це погано, як його розпізнати чи уникнути. Наприклад, у студії онлайн-освіти EdEra є безкоштовний курс для вчителів «Академічна доброчесність». Після проходження вчителі отримують інструменти для роботи з учнями, які допоможуть сформувати культуру академічної доброчесності в освітньому процесі.
Як бачимо, за останні роки в освіті відбулося зрушення й усвідомлення проблемних моментів. Кризові часи підштовхнули до швидшого і часом радикальнішого ухвалення важливих рішень та відкидання всього застарілого і непотрібного. Активізувалася залученість батьків у розвиток навчальних процесів, зросла самостійність учнів і студентів. І це лише початок зміни освітнього шляху, а куди він вестиме, залежатиме від кожного з нас.
Дізнавайтеся більше про навчання та освітні підходи в соцмережах та на сайті EdEra. Там ви знайдете онлайн-курси та матеріали на різні теми і будь-який запит: від організації навчання в класах до викриття корупції. Навчаймося разом та рухаймо нашу країну вперед!
