Враження фіналіста Global Teacher Prize Ukraine Сергія Петровича
Нещодавно до освітньої подорожі в Нідерланди запросили найяскравіших учасників премії Global Teacher Prize Ukraine. Сталося це з ініціативи кураторки соціального проєкту «Право на освіту», телеведучої Наталії Мосейчук, за сприяння лідерки проєкту «#Прошколу» Юлії Бровінської. «Освіторія» розпитала про враження фіналіста Global Teacher Prize Ukraine 2019 року, вінницького вчителя технології та інформатики Сергія Петровича.
Українські діти — у Нідерландах
Першим яскравим враженням було відвідування другої міжнародної конференції Teaching, Learning and Education у Роттердамі, яка проходила з 15 по 17 листопада. В Університет ім. Еразма Роттердамського приїхали 30 провідних освітніх експертів з усього світу.
Чимало доповідей чимось чіпляли. Приміром, доктор філософії із США розповідав про літні школи, спікер з Великої Британії — про інтелектуальні репетиторські системи, з Південно-Африканської Республіки — про підвищення кваліфікації вчителів з інклюзії, з Філіппін — про навчання дітей з особливими освітніми потребами в державних школах, з Грузії — про взаємодію державних закладів вищої освіти. Із професором з Ізраїлю, з Університету Єрусалима, який доповідав про особливості викладання історії, Сергій Петрович тепер спілкується в інтернеті. За словами професора, в їхній країні вчителі 5 разів на рік відвідують конференції за кордоном. Та й у Нідерландах також регулярно відправляють на навчання за кордон, зокрема до Великої Британії.
Наші освітяни відвідали в Амстердамі українські недільні школи «Веселка» та «Джерело». Тут навчаються діти, які народилися в Нідерландах, але їхні батьки — вихідці з України, котрі хочуть долучити малечу до мови та звичаїв рідного народу. Вчителі підбирають та адаптують твори, спонукають до діалогів на побутові теми.
Як навчають чотирирічних першокласників
Основні враження в пана Сергія — від знайомства з нідерландською системою освіти, адже в цій країні діти демонструють одні з найкращих в Європі показники успішності.
Українська делегація побувала в школі в Амстелвейні у передмісті Амстердама. Це початкова школа для дітей з 4 до 12 років (хоча за предметами та виокремленням трьох старших класів у нас би вважали її ще й середньою).
Система освіти Нідерландів така, що до 3 років діти переважно залишаються вдома з батьками, які по черзі опікуються ними. Дитсадки далеко не всім по кишені: аж 380 євро на місяць, якщо малюк проводить там лише один день на тиждень.
Проте 4-річні малюки — вже першокласники. Заняття проходять в ігровій формі. Домашніх завдань немає (лише у 12-річних вони можуть бути 1–2 рази на тиждень). Як і у Фінляндії, принцип: не перевантажувати та ні до чого не примушувати учнів.
Спокій дітей усіляко оберігають. Приміром, іноземним гостям довелося чекати, доки не завершилися уроки і на шкільному майданчику школярів не зустріли батьки. Адже під час навчального процесу дітей намагаються не турбувати. Навіть тихо розмовляють, не влаштовують ремонт у сусідньому приміщенні, без нагальної потреби не заходять до вчителя.
Посеред класу — магазин
Візуалізацію тут поважають. Наочні матеріали в школах — на кожному кроці, яскраві та різноманітні, не лише роздруківки, а й у формі ігор та іграшок. Приміром, для тих, хто ще не знає літер, все в картинках: розклад дня, шкільні правила, призначення приміщень. Діти вчаться «читати» картинки зліва направо і так звикають до напрямку читання.
Величезну кількість карток та ігор діти можуть брати, аби щось повторити, просто заради втіхи. Вчителі розказали, що коли в них з’явилася нова учениця, нещодавно з Індії, її батьки весь час запитували, скільки коштує той чи той матеріал, яким хоче пограти донечка. І були вражені, що все це безкоштовно!
Посеред класу — «вітрини» з купою речей, кілька кас, полиці з різними «товарами». Це діти грають у магазин — не на перерві, а на інтегрованих уроках. Адже ця приємна учням діяльність допоможе опанувати і мову, і математику. До того ж привчить до відповідальності: прибирати мають самі юні продавці, адже до захаращеного магазину в реальному житті ніхто не прийде.
До самостійності привчають змалечку. Є й таке, що важко уявити українським татам і мамам: довірити дитині самій обирати вже до 12 років, чи хоче вона отримувати вищу освіту, чи ні. Звісно, є шанс змінити свою позицію і в середній школі, і в дорослому віці, вже після досвіду роботи. Тих, хто погано вчиться або не хоче глибоко розбиратися в предметі, хоча міг би, тут не сварять. Пояснюють, які наслідки, яким може бути майбутнє, але не залякують, навпаки, усі варіанти вважають гідними. Учень має право орієнтуватися на практичну діяльність надалі.
У 12 років вчать латину або опановують професію
Обирати шлях вперше доводиться не в 17 років, а в 12. Учень складає іспити та отримує рекомендацію від учителя щодо подальшого закладу освіти. До речі, до таких порад і самих вчителів тут украй висока довіра.
Одні школярі йдуть у 4-річні професійні школи (підготовча середня освіта), інші — у 5-річні середні школи, а є й гімназіуми та атеніуми з 12 до 18 років, після яких відкрито шлях до університетів (передуніверситетська освіта). Дається рік, щоб перевестися на інший рівень, якщо надто просто чи складно. Випускники професійних шкіл отримують конкретну спеціальність. Але мають її поглибити у відповідному професійно-технічному коледжі. Середня школа має науково-технічний, природничий, суспільно-економічний та гуманітарний напрямки. Після неї можна вступати до вищих закладів освіти, окрім університетів. А передуніверситетська освіта передбачає опанування латини та грецької мови, філософії, міфології, мистецтва — ті, кому до 12 років, всього вчаться в стінах школи. Таке посилене навчання — не дивовижа, адже отримати університетську освіту в Нідерландах важко. Люди, які її мають, справді високоосвічені, глибоко знають свою спеціалізацію, володіють, окрім рідної, ще англійською та французькою чи німецькою мовами.
Для випускників початкової школи також є варіанти наукової, спортивної чи мистецької середньої освіти. А ось музичних шкіл у нашому розумінні, куди в позаурочний час ведуть перевантажених шестирічок, там не буває. Усі, кому не виповнилося 12, у звичайній початковій школі вчаться співати, грати на музичних інструментах, знайомляться з різними видами спорту.
Два дні на тиждень — для саморозвитку вчителя
Нідерландські вчителі розповіли українським, що в них немає великої різниці між сільськими школами та закладами з великих міст. Мають особливості лише приватні школи та міжнародні, де викладання англійською мовою та орієнтація на подальше навчання в США і Великій Британії.
У Нідерландах проблема з тим, що молодь не хоче йти працювати вчителями. Хоча зарплата тут у педагогів цілком пристойна. Мінімальна, для вчорашніх студентів, — 2300 євро, а надалі вона підвищується. Але найбільше вразило українців те, що із 40 годин на тиждень на уроки припадає лише 25 (тобто три дні). Решту часу вчитель приділяє саморозвитку, тренінгам для підвищення кваліфікації.
Сергій Петрович запитав у нідерландської колеги, можливо, у ці дні вони якраз роблять усі ці чудові наочні й роздаткові матеріали, готуються до уроків? Замість відповіді та відчинила шафу, де на поличках стоїть усе необхідне. Так само наперед є конспекти уроків, методичне забезпечення, презентації, плакати тощо. Усім цим забезпечує держава, усе видають педагогам безкоштовно на початку навчального року. Нідерландські школи комфортні та без примусу не лише для учнів, а й для вчителів, яким не треба перевіряти зошити, готувати дидактичні матеріали, мати стільки паперової роботи.
— Певно, українські вчителі — найкреативніші в Європі, — усміхається пан Сергій. — Адже встигають усе це робити, ще й якісно та оригінально.
Те, що фіналіст Global Teacher Prize Ukraine запозичив з освітньої поїздки: відтепер проводиме по-новому батьківські збори, більше розвиватиме самостійність і відповідальність дітей та вже влаштував у кабінеті виставку учнівських робіт з робототехніки та STEAM-технологій. Адже в школах Нідерландів пишаються учнями і всюди — у коридорах, класних кімнатах — розміщені їхні саморобки, малюнки.
Вчіть англійську
Найважливішими надбаннями від освітньої поїздки Сергій Петрович називає реальні кейси, які можна застосувати на практиці, нових фантастичних друзів-однодумців, шалений імпульс до саморозвитку. Вечорами педагог нині штудіює англійську мову для того, щоб наступного разу на конференції виступити вже в ролі спікера.
Познайомившись з українськими освітянами, компанія Acavent, яка проводить педагогічні конференції по всьому світу, зокрема, в Оксфорді, запросила наших педагогів стати топ-спікерами на їхніх подіях наступного року. Іноземні колеги планують створювати спільні проєкти з українськими вчителями. На думку пана Сергія, нашим педагогам теж є чим вразити колег.
А освітні поїздки вважає потрібними мінімум раз на рік. Для вчителя, який вариться у власному соку, необхідні нові враження, але відвідувати міжнародні конференції мають змогу лише одиниці. Сам він був останній раз 9 років тому в Берліні на форумі Microsoft. Інтернет не дає таких вражень, як живе спілкування та присутність. Перед поїздкою Сергій Петрович роздивлявся сайт нідерландської школи, де згодом побував, але реальність набагато яскравіше, ніж фотокартки, закарбувалася в пам’яті. Міжнародний нетворкінг дає змогу вчителям дізнаватися про нові освітні методики і тенденції, співпрацювати, а все це врешті-решт збагачуватиме їхніх учнів.
