Тисячі українських дітей нині вимушено навчаються в різних країнах Європи. Як на них впливає занурення в іншомовне середовище? Як і чому українська мова може вписатися у звичайний клас іноземної школи? Чим здатні допомогти батьки, які не дуже знають місцеву мову? Як можуть підтримати вчителі, які не розуміють українську? Зібрали для вас розвінчання типових міфів і дієві поради про занурення у мовне середовище та опанування іноземної.
Міф № 1 — про занурення у мовне середовище
«Треба зосередитися лише на опануванні місцевої мови»
Реальність: засвоєння другої мови базується на рідній. Здавалося б, якщо хочеш опанувати мову, говори нею якомога більше. Час, витрачений, скажімо, на перегляд кіно українською, це мінус дві години в практикуванні мови країни тимчасового перебування. Так? Ні, дослідження заперечують цю просту математику. Справді, двомовність дає змогу стати успішнішими. Той, хто може спілкуватися багатьма мовами, має інтелектуальну гнучкість, більший, ніж у пересічних однолітків, словниковий запас, краще розвинені навички комунікації. Учні, які вивчають місцеву мову, повинні продовжувати говорити, читати та писати рідною. Якщо це можливо, батькам варто знайти дітям нових знайомих з України, однолітків для спілкування рідною мовою.
Міцна основа української сприятиме засвоєнню другої мови. Деяким батькам це може здатися суперечливим. Але численні дослідження доводять: вивчення іноземної не повинно відбуватися коштом втрати рідної мови.
Що робити: допоможіть дитині отримати доступ до ресурсів рідною мовою. Передайте до школи книги та матеріали українською. Коли учні бачать свою рідну мову в книжці в школі, вони відчувають, що їх цінують. Ця практика також допомагає іншим дітям цінувати всі мови. Якщо вчитель погодиться зробити сюрприз і розмістити українські книги або плакати в класі, це може неабияк позитивно вплинути на дитину. Зазвичай після такого сюрпризу учні стають впевненішими, ніж раніше, переживають відчуття причетності до класної спільноти, якого раніше не мали. Це переживання дає зрозуміти, що дитині не потрібно ставати кимось іншим, змінюватися, щоб її приймали в її іншомовному класі.
Міф № 2 — про переклад
«На ранніх етапах опанування мови дитина все має вивчати в перекладі»
Реальність: переклад — це інструмент, який варто використовувати з обережністю. Не всі тексти та уроки потребують дослівного перекладу. У багатьох випадках переклад нового вмісту створює труднощі для тих, хто вивчає нову мову, оскільки вони ще не познайомилися з термінами своєю основною мовою.
Немає сенсу пояснювати спочатку рідною мовою, що таке «множення» або «вакуоль», якщо раніше дитина цього не вивчала. Краще одразу давати, скажімо, англійською multiplication чи vacuole. Слова та поняття — нові в обох мовах. Якщо дитина має труднощі з розумінням теми, батьки повинні не перекладати рідною, а допомогти дещо інакше.
Що робити: є дві ефективні стратегії без перекладу: індуктивна модель Picture Word і практичний мовний досвід.
Перша методика: тематична картинка, на якій кожен предмет підписано місцевою мовою. Значно ефективніше, коли виникає зв’язок зображення та нового слова. Картинку дорослий може намалювати, підписати ілюстрацію або зробити колаж з вирізок із журналів. А можна запропонувати підготувати це самій дитині.
Друга методика: приємні родинні враження (прогулянку, поїздку, ігри у дворі, похід до зоопарку чи музею тощо) батьки фотографують. Потім діти й дорослі разом розглядають світлину, згадують яскраві моменти і шукають у словниках або згадують слова місцевою мовою, якими можна описати враження. Надалі слова (а за можливості речення) записують і згодом перечитують.
Міф № 3 — про мову вдома
«Діти, які говорять вдома іншою мовою, перебувають у невигідному становищі, можуть губитися в класі та погано навчатися»
Реальність: мова — це надбання. Ми можемо розглядати рідну мову як спосіб, за допомогою якого учні формують новий словниковий запас, сімейні зв’язки, традиції та культуру. Багатомовним учням важливо відчувати, що їхня рідна мова є цінною, сприймається як важлива частина їхньої ідентичності.
Що робити: не лише знати про переваги двомовності, а й дитину надихати на успіхи, підвищувати самооцінку. Не говоріть при ній про те, що місцевим одноліткам легше, що їй не пощастило або що слід робити якісь надзусилля, інакше вона приречена на академічну неуспішність.
Зворушливе відео від Atlanta Speech School під назвою «Подарунок» метафорично показує, як дитина залишає, ніби особисті речі в роздягальні, рідну мову. А разом з нею — спогади про минуле, рідних людей, улюблені книжки, казки, пісні, цілий шматок дитинства. І відповідальність дорослих, учителів та батьків — повернути їх, дати змогу переживати радісне: моя рідна мова — не секрет, не проблема, а подарунок світові.
Міф № 4 — про перерву в навчанні
«Діти повинні засвоїти базовий рівень мови, перш ніж зможуть опановувати навчальний матеріал нею»
Реальність: дитина не має робити перерву в усебічному розвитку через мовні відмінності. Кілька місяців чи рік, які будуть витрачені лише на засвоєння мови, — завелика ціна. Це може знизити мотивацію дитини до навчання або загальмувати розвиток. Освітній процес, який поповнено такими методами навчання, як візуальні ефекти, жести, вказівки, мультимедіа, часті перевірки розуміння, покращує зрозумілість вхідних даних для всіх учнів.
Що робити: запропонуйте дитині більше малювати відповіді та спробуйте знайти підтримку серед учителів. Завдяки розвитку технологій ми також маємо можливість перекладати словесні відповіді. Хоча Google Translate є одним з найпопулярніших інструментів для живого перекладу, краще використовувати його обережно, оскільки прямі переклади не завжди правильні.
Також допоможе в навчанні техніка Preview/Review. Учні заздалегідь переглядають урок чи навчальне відео українською з батьками, потім беруть участь в уроці з класом місцевою мовою і, нарешті, знову переглядають урок українською з батьками, аби з’ясувати все, що було незрозумілим.
