Автор: Анна Чаплигіна, фахівець з етикету

— Левчику, який тобі торт подобається? Цей біленький — з фруктами чи коричневий — зі згущеним молоком?

Левові три роки. Гадаю, він ще не зовсім розуміє, що означає «начинка», але він точно може вибрати на вигляд. Крім того, сьогодні його день народження. А тому, яким би не був його вибір — це його рішення.

— Будь-ласка, ось цей торт із фруктами. Дякую.

І раптом Лев уперше сказав: «Дякую!». Дзвінко, на весь кондитерський відділ. «Прошу!» — засяяла у відповідь продавщиця.

Левові настільки сподобалася реакція оточуючих, що всю дорогу до каси, роз’їзджаючи в торговому візку, він кричав: «Дякую! Дякую!». У цей момент я думала: «Добре, що ти не кричиш: «Я какашка! Я какашка!». А ще я тріумфувала: «Це працює, працює!».

Як виростити дитину вихованою? Такі прості слова, як «дякую», «будь ласка», «добрий день» і «до побачення», – це мінімальний набір ввічливих («чарівних») слів, які ми сподіваємося почути від трирічного малюка. Більшого поки не вимагається, але навіть ці елементарні слова потребуватимуть вашої праці.

Із чого розпочати? Усе просто і складно водночас. Як і в книгах про бізнес, мотивацію та лідерство, стоси яких можна звести до одного простого речення: бери і роби, у вихованні працює правило: не виховуйте дітей, виховуйте себе.

Так просто сказати і так складно зробити! Це не дитині треба заспокоїтися в істериці, а вам слідкувати за своїми емоціями. Не їй не розкидати речі, а вам прибирати свої і показувати приклад. Не їй повторювати «дякую» і «будь ласка» за вашою вказівкою, а вам говорити ці слова день у день, і не лише дитині, а й усім довкола. Тому що вона просто скопіює. Вона скопіює все.

Хочете, щоб дитина сказала «дякую»? Будьте готові казати їй «дякую» по десять разів на день, і так щодня з моменту її народження. За бажанням, можна почати тижнів на сорок раніше.

У моєму випадку дорога до Левиного «дякую» тривала 1096 днів, тобто мінімум 10 тисяч разів «дякую». 10 тисяч разів в очікуванні дива! Для мене це справді було дивом.

Та що там казати, я тренувалася на кішці! «Дуня, будь ласка, вийди з кухні. Дякую». Я розмовляла з кішкою, щоразу показуючи синові, що «дякую» — чарівне слово. Настільки чарівне, що навіть кішка його розуміє.

З точки зору етикету, як певного набору правил поведінки в цивілізованому суспільстві, навчати дитину цієї премудрості рекомендують після трьох років. Але не розслабляйтеся. Ці три роки вам знадобляться для тренування себе. Адже якщо копати глибше, то етикет — це не стільки про ножі і виделки, скільки про прояв поваги до себе та інших у дуже конкретних вчинках.

Якщо без жартів, то намагайтеся кожного разу ставитися до своєї дитини як до суб’єкта, а не об’єкта. Адже якщо змалечку ви не дасте їй можливості відчути як це, коли тебе поважають, як вона зможе поважати когось іншого?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.