Напередодні Дня Конституції України згадуємо один із перших у світі документів про права громадян. У Конституції Пилипа Орлика вперше зустрічаємо поняття «вільний народ», а Україна там презентована як частина Європи, а не Московії. Що в документі актуального й нині? Чим запам’ятався сучасникам Пилип Орлик? Та чим бентежили європейців жінка та доньки гетьмана? Зібрали 10 цікавих фактів про автора першої Конституції України.
1. Має щось спільне з бандерівцями?
Ворогам України всюди ввижаються бандерівці та навіть «бендерівці». А першу у світі Конституцію зазвичай називають українською та бендерською. Звісно, подія 18 століття не має нічого спільного зі Степаном Бандерою. Йдеться про місто, яке нині має назву Бендери. На той час то була територія Османської імперії. Поблизу того містечка було створено та на козацькій раді 5 квітня 1710 року ухвалено «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорозького». Можна сказати: в еміграції. Адже Пилип Орлик виступив на боці гетьмана Мазепи проти Петра I. А після поразки у Полтавській битві виїхав, як і інші 4,5 тис. «мазепинців», до Османської імперії.
2. Пилип Орлик — поліглот
Гетьман Орлик добре володів, окрім української, 10 мовами: польською, латиною, німецькою, шведською, французькою, італійською, російською, болгарською, сербською, церковнослов’янською мовами. Філологічні здібності виявилися у нього ще у Києво-Могилянській Академії, філософський факультет якої він закінчив у 22 роки. Виявив особливий хист до поетики, риторики й логіки.
3. До 26 років видав п’ять книжок поезій
Майбутній гетьман розпочав свою кар’єру на маленькій посаді писаря у канцелярії київського митрополита. Але невдовзі він ще юнаком став відомою людиною через своє хобі, талант до складання віршів. Пилип Орлик — справжній бароковий поет, без перебільшення, який увійшов би до історії літератури, навіть якби не увійшов до історії як політичний діяч. Він присвячував твори воєначальникам (Данилу Апостолу, Івану Мазепі, Івану Обидовсьому та іншим), оспівував їхню тактику та стратегію, а не лише перемоги. Пилип Орлик писав різними мовами, яскраво оформлював вірші, як тоді було модно: наприклад, викладав рядками фігури, вільно звертався до давньоримської міфології, цитував античних авторів, що тоді теж було у тренді. Метафори мав типові, але яскраві, що впадали у пам’ять, наприклад, Мазепа — руський Геракл. Молодий чоловік став популярним, публічною особою, як сказали б нині, його почали запрошувати на різні шляхетні зібрання.
Як визнають літературознавці, у поезії кристалізувалася національна ідея, якій Орлик залишився вірним до скону. В ній йшлося про те, що Україна незалежна, що правителі мають таке саме право від Бога вести своїх людей окремим шляхом, як і інші європейські можновладці. А Київ автор називав новим Римом, центром культури та цивілізації.
4. Втратив маєток та майно
У 28 років Пилип Орлик переходить працювати до канцелярії Війська Запорізького. А за два роки вже стає генеральним писарем і довіреною особою Івана Мазепи. Історики кажуть, що їх зблизила цікавість до європейської літератури, тобто спочатку вони просто обговорювали книжкові новинки. А згодом стають кумами, бо Мазепа стає хрещеним батьком сина Пилипа Орлика. Майбутній автор Конституції був щиро відданий Мазепі не як підданий, а за переконаннями. Він вже тоді вірив, що, як він сказав у 1712 році, «козацька нація, що стогне під тиранським ярмом Москви, прагне лише того, щоб домогтися своєї волі».
У російській версії історії заведено говорити про зраду Мазепи, а ось сам він вважав зрадником, який порушив обіцянки, Петра I, а також тих чотирьох українських полковників, що перейшли на бік московського правителя. Цікава паралель із сучасністю: маєтки «мазепинців», які емігрували, роздали прибічникам. Так само як нині рф роздає колабораціоністам квартири тих, хто не залишився в окупації. Маєток і все, що мав Пилип Орлик, Петро I віддав Павлу Полуботку.
5. Вів ідеологічну війну та жив за Конституцією
Після смерті Івана Мазепи саме Пилипа Орлика обрали 5 квітня 1710 року гетьманом. Йому було 37 років. Тогочасний французький посол Дезайер згадував: «Новий запорозький гетьман Орлик із розумом і освітою. Він гарно тримається й зовсім молодий. Гетьман казав мені, що певний у визволенні України з-під Московії України».
У 1711 році відбувся похід Орлика на Правобережжя. Чимало українських міст переходило під владу гетьмана добровільно. Адже до початку воєнних дій він розсилав добре підготовлені листи, де закликав до повстання проти мовсковського царя. Такі ідеологічні битви були успішними. Але через зраду татарських союзників, які й тікали від битв, і грабували та нападали на мирних українських людей, похід завершився невдало.
У 1712 Османська імперія підписала договір з Московією, за якою Лівобережна Україна з Києвом залишалася Москві, а Правобережна Україна та Запорозька Січ ставали під начало гетьмана Орлика. Ці землі почали жити за новою Конституцією.
6. Три гілки влади, незалежний суд
Оригінал Конституції Пилипа Орлика зберігається у Швеції. А в Бендерах (Молдова) є пам’ятник їй: книга, на якій викарбувані відомості про історію написання Конституції та її повна назва українською та латинською мовами.
Що ж у ній було сучасного донині? Вперше революційний для тих часів розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову. Генеральна Рада приймала закони тричі на рік. Гетьман і Рада генеральної старшини — вища виконавча влада, яка впроваджувала рішення. І незалежний суд — у часи, коли покарання та помилування у багатьох країнах залежало від примх монархів.
7. Бачив замість монарха чи гетьмана Президента?
Радикально новим було поняття «вільний народ». Йшлося не про шляхетні родини, не про еліту, а про все населення, що має права на самоврядування, самовизначення, договірні відносини з владою. Якщо монарх не виконував зобов’язань, народ мав право розірвати з ним стосунки. Замість довічної влади фактично вводилася виборна. Монарх або гетьман набував повноважень скоріше Президента.
Гетьман не міг вільно розпоряджатися державною скарбницею, здійснювати зовнішню політику та встановлювати особисте управління без згоди Генеральної Ради. Допомагати гетьману в управлінні мали обрані радники, а не його наближені та слуги. Розпоряджатися скарбницею Війська Запорозького теж мав обраний скарбник, а не сам гетьман.
Ось що написав про Конституцію юний британський дослідник, учасник Гарвардського українського літнього інституту Алішер Джузгенбаєв: «Вже тоді Орлик проголосив у ній багато демократичних цінностей, які згодом лягли в основу європейської моделі демократії. Право вибору мали навіть селяни, а не лише тодішня еліта. Він вперше відокремив поняття держави в Україні від військової диктатури, яка постійно мала комусь служити… важливі державні питання вирішував сам народ».
8. Конституція закріпляла кордони
Документ окреслював державні кордони. Планувалося закріпити межі України такими, якими вони були за Богдана Хмельницького. Війську Запорозькому вимагали повернути всі землі та привілеї. Дніпро та землі вздовж нього повинні належати Війську Запорозькому. Козаки та вільні селяни не повинні виконувати примусові роботи.
9. Українські жінки дивували європейців
Дружина і доньки Пилипа Орлика здавалися навіть занадто передовими для того часу. У Московії жінки жили на окремій половині житла та не мали права навіть слухати чоловічі розмови стосовно справ. У Європі жінки сприймалися як більш рівні, але подекуди як чарівна стать для «прикраси світу». Дружина українського гетьмана Ганна, освічена та інтелектуальна жінка, допомагала йому, а потім сину Григору вести справи, вела листування з німецькими князями, польськими магнатами та шведськими королями.
Після 40 років їй довелося розділитися з чоловіком, у Польщі разом із дітьми переховуватися у монастирі від московських шпигунів. До останнього дня життя Пилипа Орлика посланці з москви його та членів родини намагалися вбити або полонити. Коли Ганні було 64 роки, шведський король Фредерік I призначив їй пенсію.
У подружжя було вісім дітей, але троє померли в юному віці. Принаймні дві доньки з чотирьох, Анастасія та Варвара, поводилися так само як мати: займалися серйозними «чоловічими» справами. Вони у різний час були активними співробітницями й помічницями батька, допомагали листуватися з політичними компаньйонами.
10. Син став таємним агентом Людовика XV
Нащадки гетьмана мали репутацію сміливих воїнів та інтелектуалів. Онук Карл Густав був лейтенантом Королівського польського піхотного полку.
Син Григор Орлик вписаний в історію не лише України, а й… Франції. Адже він був агентом дипломатичної служби короля Франції Людовика XV, виконував таємні місії. Блискуча європейська освіта, знання семи мов, окрім рідної, дали змогу з 27 років стати дипломатом та, попри іноземне походження, досягти повної довіри монарха. Він називав себе сином «голови козацької запорізької нації». Саме так зазначено в шлюбному контракті з представницею старовинного шляхетного французького роду.
Григор Орлик неодноразово звертався з проханнями утворити козацький корпус з тих воїнів, які лишилися вірними його батьку. Основу полку, куди додали козаків, склали польські та німецькі військові, тож у назві не вдалося відобразити українське походження. Григор завершив життя генерал-лейтенантом французької армії та володарем замку Дентевіль. Кажуть, що він завжди пам’ятав про Україну й одного разу під чужим ім’ям, під виглядом французького мандрівника відвідав Батьківщину.
