Американські нейробіологи змінили ставлення до гаджетів у житті дитини. Вони провели метадослідження і переконалися, що планшети та ноутбуки можуть бути корисними для сучасних малюків уже з двох років. Адже і їхня нервова система змінилася порівняно із сучасними школярами: людина поступово адаптується до життя з гаджетами.
Річні малюки — по три години з планшетами
За період пандемії технології стали значно більшою частиною нашого життя. І сьогодні батьки та вчені почали перейматися питаннями, які здавалися вирішеними. Наприклад, якщо досі батьки зовсім не давали дітям гаджети до 3 років, то тепер перевіряють: скільки малюки проводять часу біля екранів, чи навчаються вони чогось і з якого віку усвідомлюють, як правильно користуватися ними. Чи здатні віртуальні няні, до послуг яких на карантині зверталися багато родин, розвивати 2–3-річних дітей дистанційно, чи просто їх розважають? Загалом провели понад 250 досліджень у цьому напрямі.
Останні два роки батьки стикаються з унікальною та стресовою ситуацією, коли межі роботи і домашнього життя стираються. Діти часто перебувають біля гаджетів, за якими працюють батьки, пасивно споживають включене як фон відео. Проте навіть до карантину діти проводили значно більше часу з гаджетами, ніж це рекомендують фахівці. Імовірно, це шкодить їм. Але ми не можемо заперечувати, що смартфони — це реальність, яка на них впливає.
В останньому дослідженні порівняли дані за 1997 та 2014 роки стосовно дошкільнят. Загалом обстежили майже 1800 малюків. Ті, кому ще не виповнилося двох років, у 1990-ті проводили біля екранів у середньому по півтори години щодня. Тоді йшлося про телепередачі. У 2014 немовлята вже дивилися 2,5 години телепередач і ще пів години щодня витрачали на смартфони та планшети. Дошкільнята 3–5 років у 1997 кожен день по 2,5 години сиділи біля телевізорів. А у 2014 це були дві години, а ще година йшла на мобільні пристрої. У 2021, певно, смартфони займають основне місце в дозвіллі дітей. Американські школярі проводять перед екранами щодня по 7,5 годин.
Немовлята сприймають гаджет як частину мами
Нові наукові висновки доводять, що навіть для немовлят не все так критично. Наприклад, вважалося, що батьки менше спілкуються з дітьми до двох років, якщо приділяють більше часу гаджетам. Але тепер вчені стверджують: коли тати і мами дивляться спеціальні розвивальні відео для найменших, то використовують багатший словниковий запас як під час перегляду, так і відразу після нього.
Утім, навіть зовсім маленькі діти (до трьох років) сприймають гаджети та віртуальну реальність як частину життя. Особливо коли під час карантину лише на екрані бачать бабусь, дідусів та інших близьких людей. До року сучасні діти вже розпізнають, де чий смартфон, та можуть плакати, коли його бере до рук стороння людина. Експерти стверджують: діти вважають гаджет не просто власністю мами, а її продовженням, ніби частиною образу. Раніше так малеча реагувала лише на, скажімо, перуку: якщо мама її постійно носила, без неї вона вже викликала тривогу, ставала якоюсь не такою. Тож для нового покоління, яке лише приходить, гаджети — не речі, а щось майже живе, як домашні улюбленці.
Усвідомлювати образи на екрані смартфона та запускати сенсорний екран пальцями вони вчаться значно раніше, ніж це вважалося можливим: до року. Дорослі лише поступово починають розуміти, як сильно гаджети формують свідомість дітей.
Віртуальні няні та бабусі успішно навчають
Стійке уявлення про контент відео приходить лише після 5 років, але до того малюки «вбирають» те, що показують. Утім, жодного позитивного впливу на немовлят до двох років навчальні відео не мають. Тож експерти радять не давати користуватися телефонами до цього віку.
У віці 2,5–3 років діти вже можуть розуміти та вчитися на відповідних віку відео. Є докази того, що малюкам віком від 24 до 36 місяців легше вчитися з пристроями із сенсорними екранами, ніж із телевізорами. Також підтвердилася гіпотеза, що діти 2–2,5 років здатні вчити нові слова з екрана. Нові слова вдалося запам’ятати тим хлопчикам та дівчаткам, кого дистанційно навчали в режимі реального часу. Проте такого ефекту зовсім не було, коли діти просто дивилися освітнє відео.
ТАКОЖ ЦІКАВО:
Вчені вважають, що ідеальна формула для дошкільнят: людина — екран — дитина. Тобто діти з двох років мають певну користь від віртуальних нянь, онлайн-спілкування, різноманітних форм дистанційної взаємодії, але не від самих ігор чи відео. Інтерактивний екранний час, такий як відеодзвінки з родичами, віддалене читання історії чи перегляд шоу під час взаємодії з іншими дітьми, може бути корисним саме завдяки цій інтерактивній природі.
Книга онлайн чотирирічкам? Не проблема
Торік американські дослідники довели, що дошкільнята з 4 років здатні сприймати, коли хтось дистанційно читає їм книжки: вони усвідомлюють зміст та правильно відповідають на питання. Перевіряли три формати: відеозапис людини, що читає вголос, слухання няні, що виступає наживо, та онлайн-спілкування зі зворотним зв’язком та обговоренням з іншими однолітками. В експерименті взяли участь 58 чотирирічних дітей. Найбільш ефективним було визнано варіант з обговоренням, але спрацювали всі три. Діти набрали значно більше правильних відповідей порівняно з контрольною групою, якій не читали книгу, тож правильні відповіді — не випадковість. Результати вказують на те, що діти можуть розуміти книги за допомогою дистанційного читання. Отже, ця технологія є життєздатним варіантом для читання дітям, особливо під час пандемії.
Групі чотирирічних дітей дали гаджети із сенсорними екранами та освітні ігри з математики та навичок грамотності. Контрольній групі дітей дали розважальні ігри. У підсумку через три місяці перші діти отримали у вісім разів кращі результати з математики та втричі вищі — з грамотності.
Як змінюється нервова система
Для дітей 4–6 років доведено: освітнє відео позитивно впливає на їхній інтелектуальний розвиток, збагачує, дозволяє дітям здобувати досвід і досліджувати місця та події далеко за межами їхнього звичайного досвіду.
Що стосується школярів, уже нікого не дивує використання цифрових технологій та освітніх онлайн-ігор на уроках. Є й такий зв’язок: якщо дошкільник регулярно дивиться освітній дитячий відеоконтент, у шкільні роки в нього кращий словниковий запас, грамотність, соціальна поведінка та академічні знання. Попри побоювання щодо кліпового мислення, якщо діти регулярно грають онлайн у режимі багатозадачності, вони краще за інших виконують завдання на перемикання уваги.
Тим часом нейробіологи довели, що все це змінює дітей. Багаторазове використання сенсорних екранів у дошкільному віці значно підвищує чутливість пальців та покращує обробку нервовою системою сигналів від них. Так само змінюється зорова система.
Інтенсивне використання цифрових медіа змінює мозок людини через процеси нейропластичності. Сучасні малюки — не такі самі діти, як ті, що гралися в пісочницях років 20 тому. Тож підходити до них з універсальними мірками не можна: вчені та освітяни мають напрацювати нове розуміння того, як правильно навчати та виховувати дітей з гаджетами. Недарма футурологи напівсерйозно кажуть: увесь рід людський перетворюється на щось нове — цифрову людину або хомо гаджетікус. І це відкриває нові можливості та несе нові загрози.
