23 листопада 2023 року у США святкують День подяки. І що нам до того іноземного свята, запитаєте ви? Аналогічний день відзначають у багатьох країнах, та й в Україні є чимало людей, які теж мають такі родинні традиції. У наших пращурів було свято з таким самим виховним сенсом: привчати дітей та молодь до вдячності. А 7 серпня цього року до Верховної Ради навіть подали законопроєкт про встановлення загальнодержавного свята Дня подяки. Розбираємося, чи потрібен нам нині такий день.
Ходить гарбуз по городу
На державному рівні свято закріплене лише в США та Канаді, але відзначає його чимало країн, і воно має тривалу історію. Адже перша, найбільш очевидна ідея близька усім народам: це свято врожаю. Завершено збір злаків та плодів, починається холодна пора року, тож варто порадіти тому, що запасів вистачить до тепла. Тому важливий акцент свята — фрукти та овочі.
🔸Зазвичай яскравим символом добробуту стають такі «рідні» для українців гарбузи, оспівані у дитячому віршику Олени Пчілки «Ходить гарбуз по городу».
🔸В Америці печуть гарбузяний пиріг (pumpkin pie, пампкінпай, як презентують подекуди його в українських кафе).
🔸У Нідерландах та Швейцарії змагаються, в кого виріс найбільший гарбуз.
🔸У Японії влаштовують масове виготовлення іграшок та навіть влаштовують конкурси художнього вирізання з гарбуза, а до того ж дякують один одному за працю.
Чому саме гарбуз об’єднав такі різні народи?
Є кілька версій. По-перше, це дуже давній плід, який вирощують понад 7 тис. років. По-друге, так би мовити, переможний, адже адаптується до будь-яких умов: гарбузів немає лише на Антарктиді. По-третє, він може бути величезним, аж до 250 кг. А ще помаранчевий колір гармонує з осіннім колоритом, налаштовує на тепло та позитив.
Можна сказати, традицію зловісного або страшно-кумедного гарбуза на Гелловін, яка вже прийшла до українських школярів, урівноважує традиція позитивного та смачного гарбуза, культу овочів та здорового харчування, вдячності природі, усім працьовитим людям, своїм батькам.
Як це стосується українських школярів?
Чи не заслуговує гарбуз, який у багатьох українських школах на 31 жовтня декорує вікна у вигляді страховиська, повернути собі гарну репутацію? Навчатися робити прикраси й страви з гарбузів, влаштувати частування овочами та фруктами, згадати українські народні традиції про гарбуза та «його рід» — усе це може стати корисним досвідом для дітей як у школі, так і вдома.
Про урожай можна говорити з дітьми й у переносному значенні: підбити підсумки, що вдалося зробити за рік з минулого свята, обговорити, що гарного увійшло у життя. Приміром, усілякі візуалізації мрій — дещо сумнівна ідея, яка робить акцент на силі бажання, а не на праці й творчості. А ось колаж або малюнок особистого врожаю (є й така практика у школах США), на якому учень початкової школи зображує власні досягнення (наприклад, запам’ятав таблицю множення, навчився готувати три салати, прочитав п’ять книжок), спонукають діяти та пишатися результатами.
Відчинені для дітей офіси
Другий рівень символіки свята — подяка. За що й кому дякувати?
🔸У США це трактують у релігійному сенсі: з 17 сторіччя тут прославляють в цю дату Бога за гарний врожай та загалом за те, що життя триває.
🔸У Канаді — за випадкове відкриття у 1578 році Канади англійськими мандрівниками, що шукали шлях до Китаю. А ось законодавчо це записано як «Загальний День подяки Всемогутньому Богу за щедрий врожай».
🔸Свято саме з релігійним підтекстом кілька разів намагалися започаткувати й в Україні. Скажімо, у 2006 році пропонувалася ідея ввести Дні подяки Богові. З 2017 року протестантські організації ініціювали проведення Всеукраїнського дня подяки.
Та за кордоном свято давно набуло світського характеру і має інший акцент: вдячність не лише долі й природі, а й усім, хто добре попрацював. І якщо колись йшлося виключно про фермерів, хліборобів, то нині це день тріумфу будь-яких виробників: останнім часом у США стало модним висловлювати у цей день вдячність представникам професій, які працюють з людьми, надають послуги. Це додаткове свято для вчителів, соціальних працівників, медиків, працівників комунальних служб, перукарів. Удома за святковим столом зазвичай заведено згадувати професії усіх членів родини й шанувати їх за те, що вони є професіоналами.
Свято саме з таким підтекстом пропонують ввести в Україні 22 жовтня у законопроєкті №9574. Як записано в ньому, заради підняття вдячності на загальнонаціональний рівень. Утім, під час розгляду у комітетах, експерти у висновках зауважили, що автори не надали належного обґрунтування пропозиції, а особливо сумнівним залишається вибір дати (його чомусь прив’язали до Всесвітнього дня змін на краще).
Як це стосується українських школярів?
Цінність грошей, сенс покупок сучасні діти рано усвідомлюють, бо бачать усе це. А ось чим заробляють на життя батьки — про це знає не кожен учень початкової школи. Часто це «працює в офісі» або «сидить за ноутбуком». День подяки — привід поговорити про роботу детально. У деяких закордонних фірмах є цікава традиція на День подяки: дозволяти співробітникам робити світлини офісу, знімати відео про день на роботі (звісно, без комерційних таємниць), аби вдома вони показали це дітям. Є й такі, що навіть влаштовують День відчинених дверей виключно для дітей колег — із теплими розмовами за гарбузовим пирогом та гарбузовим лате. Це без нотацій прищеплює юним американцям та канадцям цінність чесної праці, професійного зростання та дає змогу іншими очима поглянути на батьків. Та й інші традиції були б на користь. Наприклад, коли дитина вітає листівкою шкільного кухаря, свого лікаря та вчителя.
Із весняними квітами та вірою в Перемогу
Третій аспект Дня подяки — згуртованість, єднання. Адже за однією з версій, у США свято ввели на честь не просто якогось врожаю, а першого вирощеного у 1621 році спільними зусиллями корінних мешканців та першими поселенцями. Нині зазвичай йдеться про злагоду у родині. Наприклад, на День подяки заведено збиратися не просто усією сім’єю, а неодмінно у будинку найстарших членів родини. До цієї дати також присвячено чимало благодійних заходів. Заведено передавати речі та їжу бездомним, відвідувати самотніх людей у геріатричних пансіонатах, самотніх сусідів.
Четвертий акцент, найменш очевидний, — віра у подолання випробувань та відновлення. Здавна під час цього свята згадували майбутню зиму та підбадьорювали одне одного, аби стійко переносити усі труднощі. І у наші часи у своїх виступах американські політики на День подяки наголошують: коли Авраам Лінкольн оголосив свято національним, у країні тривала страшна війна. Але він вірив, що люди вистоять та подолають труднощі. На листівках до цього свята пишуть: «Весна не за горами», «Після лютої зими починається відновлення». На них зображають поруч гарбузи, осіннє листя та весняні квіти, аби підкреслити, що до оновлення природи залишилося зовсім небагато, варто не боятися темної пори року, а вірити у повернення тепла.
Як це стосується українських школярів?
Бути вдячними — чудова риса. Якщо привчити дітей, як в інших країнах, на трафаретах яблук, гарбузів, грибів раз на рік писати слова вдячності членам родини, ці саморобні листівки можуть стати чудовим спогадом. Хіба не мило, коли, приміром, братики, що так часто сваряться й конкурують за увагу, старанно пишуть одне одному подяку за допомогу, за те, що вони є одне в одного? І хай родина поговорить про страхи та очікування, про випробування, які, на жаль, за часи війни чатують на українських дітей та віру в їхні сили, в майбутні весну, Перемогу, відновлення. Це має чудовий антистресовий ефект.
Українське свято, яке намагалися спотворити
Звісно, найкращі традиції — не запозичені, а власні збережені та відроджені. В Україні здавна було дуже схоже свято: Обжинки, Свято жнив, Свято подяки. У регіонах його називали по-різному, та й святкували як влітку, після збору зернових культур, так і у вересні-листопаді, після посіву озимих злаків.
Орієнтувалися на три:
«Перша Пречиста жито засіває, Друга — дощем поливає, Третя — снігом укриває», тобто між Успінням Богородиці — 15 серпня, Різдвом Богородиці — 8 вересня та Введенням в храм Богородиці — 21 листопада (за новим календарем).
До слова, авторам законопроєкту №9574 порадили подумати про відродження саме Обжинок, Дня подяки з українським корінням.
В українському народному святі теж є усі чотири акценти Дня подяки.
🔸Заведено було радіти врожаю, шанувати землю, що його дала, залишаючи на полі хліб, сіль та воду. На столі в цей день були переважно дари осені.
🔸Будинки прикрашали гарбузами, вирізали на них усміхнені обличчя.
🔸Останній сніп, Дідух, прикрашали калиною, стрічками, бусами, і зберігали до весни, як згадку про врожай, ресурс, який маємо.
🔸Зернятка кидали на долю, на щастя кожному.
У цей день нерідко скликали на толоку, на своєрідну благодійність, коли безкоштовно допомагали тим, кому найважче впоратися з сільськогосподарськими роботами. Дітей брали з собою на поле. За роботу працівників вшановували смачними стравами та піснями.
Що ж до єднання, пращури вірили: на Обжинки приходять душі усіх членів роду — тих, хто помер, та тих, хто народиться згодом. І залишаються оберігати взимку працьовитих родичів.
За радянських часів Свято подяки спотворили та перетворили в 1929 році на День урожаю та колективізації, які відзначали змаганнями колгоспів та помпезною демонстрацією успіхів сільського господарства.
Останнім часом чи то почали відроджуватися Обжинки, чи вплив закордонного досвіду, але вже не є винятком українські родини, де відзначають День подяки. І нехай не після роботи на полі, а після нічних повітряних тривог та волонтерства дитячі листівки, десерти з гарбуза та теплі слова підтримки здаються цим українцям влучними та вчасними.
