Як кінотеатри можуть допомогти в навчанні та навіщо залучати дітей до педради.
Ангеліна Климчук — викладач англійської та французької мов у КНУКіМ та Центрі вивчення іноземних мов Polyglot. У 2014 році вона побувала на стажуванні в початковій школі міста Донзі École primaire de Donzy. А цього року відвідала міжнародну школу International school of Bearn у місті По.
Вона викладала дошкільнятам та молодшим школярам ознайомчі уроки про Україну та переймала освітні методики на уроках у французьких колег.
Ангеліна розповіла про методи шкільної освіти Франції, які можна було б застосувати і в українських школах.
Бібліотеки з бук-бендами
У школах Франції дуже розвинута культура читання. Ранок учня початкової школи (L’école élémentaire) починається з походу до бібліотеки. За 15 хвилин до занять діти вишиковуються в черги для того, щоб обміняти вже прочитані книги на нові. Це як навчальна література, так і художня — приблизно порівну.
Усі бібліотечні книги маркують різнокольоровими наклейками і так поділяють на 12 блоків. Наприклад, книги, позначені рожевими стікерами, — для тих, хто тільки-но навчився читати. А книги найвищого рівня складності вирізняються смугастими наклейками.
Це дозволяє вчителю легко зрозуміти, на якому рівні знаходиться учень. Кожен стрибок на новий «кольоровий» рівень учні занотовують у спеціальних зошитах для читання. Перейти на новий рівень можна, тільки коли закреслиш назви всіх книг з попереднього.
До речі, бібліотекарям вранці допомагають батьки — по троє-четверо від кожного класу. Часто можна побачити мамусь і татусів у ділових костюмах, які приходять за 20 хвилин до початку першого уроку і не цураються протерти пил зі стелажів чи виконати якесь прохання бібліотекаря. Французькі батьки навіть кажуть, що для них це почесно.
Онлайн-щоденники і «домашки» у планшеті
З 2-го класу в кожного учня з’являється особистий навчальний айпад. Обладнання надає навчальний заклад, однак учень може забирати його додому.
На кожному планшеті встановлена система доступу до внутрішньої шкільної освітньої платформи. Там містяться всі домашні завдання та навчальні матеріали. А для батьків — новини школи та фотоальбоми зі шкільними подіями. На платформі можна також знайти онлайн-щоденник з оцінками учня.
При цьому навчальний планшет блокує сторонні сайти в інтернеті. Доступна лише медіа-база, яку для дітей завантажили вчителі.
Подкасти та відеодосліди
Подкаст (podcast) — це відносно новий спосіб поширення аудіо та відео через інтернет, що нагадує радіо-шоу. Робота учнів з подкастами у Франції затверджена на рівні шкільної програми. Онлайн-платформа кожної школи містить такий розділ, а створення дітьми власних подкастів застосовується в курсі вивчення англійської мови.
На уроках учні спершу прослуховують готові подкасти із захопливими сюжетами. А згодом готуються до створення власних: усі необхідні програми є на планшеті. Учень пише сценарій у зошиті, а потім начитує текст для подкасту. При цьому не забуває про спецефекти.
Наприклад, спеціальні звуки для своїх історій учні створюють самостійно. Разом із вчителями йдуть до бібліотеки чи в музичний клас і там записують аудіо: кроки, скрипіння дверей, зойки, звук книги, що падає, барабанний дріб тощо.
Таке завдання розвиває мовні та артикуляційні навички, риторику, фантазію. Кожного дня групи учнів створюють нову частину подкасту. Робота над одним проектом триває близько двох тижнів.
Поширені у французьких школах і відеодосліди. Учні вдома записують ролики про те, як проводять експерименти з різних предметів. Усі вихованці школи мають доступ до цих відео, голосують та обирають переможця.
Залучення до шкільних педрад
У початковій школі до педагогічної ради обов’язково входять по два учні від кожного класу. Їхня місія — повідомити вчителям інформацію про труднощі від однокласників.
Скажімо, у когось розлучилися батьки, але про це знають не всі вчителі. Делегат від класу може і навіть повинен розповісти про це на педраді.
Шкільні сеанси в кіно та навчальні вистави
Французькі брати Люм’єри винайшли кінематограф, і до цього жанру в країні ставляться дуже шанобливо. У шкільній програмі прописані сценарії занять, які базуються на перегляді фільмів. У кожному місті є кінотеатри, де в розкладі передбачені шкільні сеанси. Каталог таких фільмів погоджує міністерство освіти. Зазвичай обирають фільми, що знайомлять з культурою різних країн та мають виховні елементи.
До кожного фільму є методичні матеріали. Вчитель завантажує інформацію з освітньої платформи, роздруковує та роздає учням. Це дозволяє попрацювати над стрічкою до і після перегляду.
Також у Франції існують навчальні театральні трупи, які гастролюють винятково між школами та показують дітям вистави. Часто це театр одного актора, як от 3 Chardons. Разом зі шкільним керівництвом актори розробляють методичні та педагогічні матеріали для роботи над кожною п’єсою.
За тиждень до приїзду такого театру вчителі розповідають вихованцям про героїв майбутньої вистави і дають завдання кожному вгадати розвиток сюжету. Учнів просять робити здогадки: що станеться в цій історії, хто головний герой — хлопчик чи дівчинка, і т.д.
Після вистави учні не тільки обговорюють побачене, а й вигадують власні фінали історії. А для наймолодших вчителі друкують картинки-розмальовки за тематикою п’єси.
Уроки музики з елементами
театральної майстерності
Кожний урок музики у французькій школі починається з 10-хвилинки імпровізацій. Будь-який учень має змогу продемонструвати свої здібності. Це може бути виконання пісні, яку дитина сама написала, гра на музичному інструменті, декламування власного вірша. Повна творча свобода і жодних обмежень.
Пам’ятаю історію, коли одна дівчинка, якій батько дозволяв співати лише релігійні пісні, виконала перед класом власну пісню. Однокласники дали обіцянку зберегти її таємницю.
Також уроки музики мають елементи театрального гуртка: дітей навчають висловлювати емоції і розвивати артистичні здібності. Наприклад, вчитель просить групу уявити, що вони — детективи у засідці і слідкують за підозрюваним. Чи розіграти сценку сімейного примирення. Головне — віднайти якомога більше невербальних методів передання емоцій.
Групова робота та асистенти
У школах Франції вчитель ніколи не працює одразу з усім класом. На уроці клас розбивають на групи по 5-6 учнів. А кожен викладач має педагога-асистента або навіть двох. Поки вчитель працює з однією групою, іншими займаються помічники.
Завдяки асистентам дуже розвинута співпраця між класами. Кожен помічник у курсі того, що відбувається на уроках в усій школі, і виступає своєрідним агентом допомоги як для школярів, так і для вчителів.
