Який він, хороший вчитель в очах міністра освіти і науки України? Із чого в МОН розпочнуть освітню реформу в середній та старшій школі? Як має проявлятися свобода вчителя в дії? Як батькам першокласників уникнути грошових поборів? «Освіторія» поспілкувалася з Лілією Гриневич під час презентації третього сезону премії для вчителів Global Teacher Prize Ukraine і має для вас цікаві відповіді.
На чому МОН зробить наголос у реформі середньої освіти?
Оновлений зміст освіти чекає не тільки на початкову школу, а й на середню та вищу. Спільним залишається одне: ми хочемо перейти від «школи знань», де десятиліттями було важливо, який масив знань дитина здобуде за партою, до «школи компетентностей».
Адже ми живемо у вік технологій, постійних інновацій і змін, і людині треба постійно приймати рішення, аналізуючи величезні потоки інформації. При цьому надважливим є вміння легко та ефективно взаємодіяти з іншими, розуміння важливості навчання протягом усього життя. А ще — знання, як зберегти своє здоров’я та вправно керувати емоційним станом. Навчання наших дітей ось таких «м’яких навичок» (soft skills) хочемо зробити пріоритетним.
Передбачається багато змін на рівні базової та старшої школи. У базовій хочемо додати момент, пов’язаний з умінням застосовувати знання на практиці. Наприклад, якщо учні вивчають математику чи економіку, то в процесі цього вони мають здобути навички фінансової грамотності та одразу застосовувати їх у житті. Тому й завдання мають бути не абстрактні, а цілком прикладні: вивчаючи відсотки, учні отримують вправи на вміння керувати інвестиціями чи кредитами в банках.
Для нас важливо, щоб у профільній старшій школі діти мали більше свободи щодо вибору предметів, які їх більше цікавлять. У рамках нової 12-річної української школи буде відведено 3 роки на профільну школу. Школярі отримають більше часу, щоб обирати предмети, потрібні саме їм. Проте зараз маємо лише дворічну старшу школу, і цього вибору значно менше. І все ж, за новими програмами його більше, ніж ще два роки тому.
Приблизно 30% часу учні зможуть спрямувати на поглиблене вивчення тих предметів, які їм будуть потрібні для складання ЗНО за певними профілями. Згідно з проектом закону про загальну середню освіту, який ми вноситимемо на розгляд у парламент, у старшій школі кожен учень зможе формувати власну траєкторію.
Якщо учень якимось предметом займається поглиблено поза школою (музика, технологія, іноземні мови) — зможе зарахувати це собі як частину навчальних предметів і займатись іншою навчальною діяльністю в час, який звільнився. Побудова таких індивідуальних учнівських траєкторій — наша важлива мета.
Як на практиці проявлятиметься більша свобода для вчителя?
У початковій школі немає жорстких програм, яким вчитель має слідувати крок у крок. Педагоги можуть самі встановлювати, які теми, скільки годин та в якій послідовності вивчати. Також вчителі можуть застосовувати на свій смак методики навчання, обирати, як саме організувати навчальний процес.
Проблема лише в тому, що до педагогічної свободи треба бути готовим. Дуже часто, коли ми кажемо вчителям: «Нарешті ви можете писати власні програми!», чуємо у відповідь: «Дайте нам краще точне поурочне календарне планування, якому ми можемо слідувати». Це свідчить лише про те, що свобода — це відповідальність, а щоб формувати власний план і методики, вчитель має володіти добре розвинутою базою.
Тому в МОН ми всіляко підтримуємо підвищення кваліфікації вчителів, збільшуємо на це час — робимо все, щоб педагоги зрештою із задоволенням користувалися педагогічною свободою.
Які риси «видають» справді хорошого вчителя?
Діти дуже чітко і тонко відчувають, коли вчитель починає говорити неправду. Так само, як і одразу можуть розпізнати, коли вчитель говорить їм одне, а робить зовсім інше. Такі моменти можуть стати причиною формування подвійної системи цінностей у дітей. Саме тому я певна, що хороший вчитель — це насамперед той, який вміє служити своїй професії. Адже робота вчителя — тотальне служіння. По-друге — той, який вміє завжди говорити дітям правду та демонструє своєю поведінкою те, про що говорить, і те, чого чекає від дітей.
Як батькам першачків уникнути грошових поборів?
До мене звертаються з питаннями про те, що робити батькам майбутніх першокласників, яких просять здати кошти на ремонт шкільного приміщення. Органи місцевого самоврядування чи не вдвічі збільшили свої бюджети за останні роки. Тому кошти на ремонти шкіл закладені. Будь-яка допомога, яку батьки надають школам, — це може бути лише їхня власна ініціатива. Наприклад, якщо хочуть покращити конкретне місце перебування дітей, ніхто не може їм цього заборонити.
Але ніхто не має права вимагати від батьків гроші і тим паче ставити це як умову, за якої дитину приймуть до школи.
Є єдиний критерій, за яким дитину приймають до школи: місце проживання. Якщо школа обслуговує територію проживання конкретної дитини, то права висувати додаткові умови для батьків вона не має — це буде пряме порушення закону.
Якщо батьків просять заплатити за ремонт, вони мають звернутися до органу місцевого самоврядування, вказати, в яку школу мають водити свою дитину, вказати відомості про те, що в закладі є невідремонтовані приміщення. Така ситуація дійсно може бути, адже зараз в Україні зростає кількість першачків, а на територіях новобудов соціальна інфраструктура може бути погано розвиненою. Це дійсно проблема, з якою ми боремося зараз. Але, повторюся, батьки мають право вимагати від органів місцевого самоврядування дообладнувати шкільні приміщення, щоб діти могли прийти до 1-го класу. Кошти на ремонт і утримання навчальних закладів мають іти з місцевих бюджетів.
