Служба освітнього омбудсмена нагадує, що одяг для школи — це вільний вибір дитини та/або її батьків, ідеться в повідомленні на Facebook-сторінці. У 2019 році Президент України скасував Указ № 417/96 від 12 червня 1996 року «Про шкільну форму для учнів середніх закладів освіти». Жодні вимоги щодо стилю, кольору чи інших атрибутів шкільного одягу неприпустимі та незаконні.

Серед вимог (побажань) до зовнішнього вигляду школярів лишаються:

  • охайність,
  • відповідність сезону,
  • зручність (з урахуванням часу, який дитина може провести в укритті).

Утім, рекомендації, у що вбиратися до школи, можуть розроблятися кожною школою окремо, але за згодою з учнями та їхніми батьками. 

У службі освітнього омбудсмена розповіли, що отримують численні звернення від батьків про примус школярів носити певний одяг. Також повідомляється про так звані рейди з перевірки зовнішнього вигляду учнів, що їх проводять педагогічні працівники та адміністрація шкіл. В окремих випадках дітей не допускають до занять через невідповідний одяг. У службі освітнього омбудсмена зауважили, що відсторонення від уроків і направлення дитини додому для переодягання під час освітнього процесу може призвести до загрози життю та здоров’ю дитини. Крім того, це ще й порушення фундаментального права дитини на освіту.

Досвід інших країн

Зараз у Франції триває експеримент з повернення шкільної форми. Новацію тестують у 100 школах у різних регіонах. Влада країни намагається в такий спосіб «викорінити нерівність і дискримінацію в освітніх закладах».

У світі існує щонайменше три варіанти щодо обов’язковості шкільної форми:

  • форма є обов’язковою для всіх або переважної більшості учнів державних шкіл (Японія, Куба, Шрі-Ланка, Північна Корея, Китай, Австралія, В’єтнам, Індія, Мексика, Гана, Індонезія, Бутан, Сирія);
  • шкільна форма є обов’язковою, якщо школа або громада ухвалили рішення про це (США, Велика Британія);
  • відсутність шкільної форми, виняток — приватні заклади освіти, в яких адміністрація підписує спільно з батьками і учнями згоду на носіння форми певного зразка (більшість європейських країн).
Поділитися цією статтею