Освітній досвід Естонії, Німеччини, Норвегії, Сінгапуру, Фінляндії та Канади проаналізували у Mind. Експерти, зокрема, порівняли, чи залежить ріст добробуту населення від освітніх інновацій в цих країнах.
За результами PISA українська освітня модель суттєво відстає не лише від показників розвинутих країн світу, а й від багатьох сусідніх держав, яким СРСР «заповів» свою гуманітарну та економічну спадщину.
Спробували розібратися, чому сталася така ситуація і чи можливо її виправити. Проаналізували, що ми отримали у спадок і чому живучість радянських соціально-економічних шаблонів зіграла з незалежною Україною лихий жарт.
Зокрема, порівняли ВВП на душу населення, частку ВВП на освіту та демографічні й економічні показники в обраних країнах-лідерах.
На прикладах освітньої трансформації інших країн проаналізували, наскільки інновації або їх брак у середній школі позначаються на інвестиційній привабливості національного ринку.
Навіть кілька оглянутих кейсів дають розуміння того, наскільки глибокий зв’язок існує між реформою освіти в окремих країнах та рівнем добробуту їхніх громадян. А також — у якому напрямку слід рухатися українській освіті, аби очікувати зростання добробуту бодай у наступному поколінні.
Зоя Литвин, голова громадської спілки «Освіторія», засновниця Новопечерської школи, м. Київ:
«Загалом, партнерство держави, громадського сектора й бізнесу є саме тим ключовим фактором, за якого зміни в будь-якій сфері відбуваються ефективніше. Таке партнерство не лише є стимулом для системних реформ в Україні, а й формує нову генерацію агентів змін, зокрема у галузі освіти».
