В Україні дедалі частіше говорять про булінг у школах — але здебільшого як про проблему, що стосується дітей. Водночас самі вчителі теж стають жертвами насильства: від образ і погроз до фізичної агресії. Однак офіційних звернень від педагогів — одиниці, заявляє Служба освітнього омбудсмена.
Надія Лещик пояснює: проблема не у відсутності випадків, а в небажанні або страху про них повідомляти.
Світові тенденції: насильства стає більше
Міжнародні дані свідчать: ситуація погіршується вцілому у світі.
- У Німеччині 60% директорів шкіл повідомляють про зростання насильства за останні 5 років.
- У Франції десятки тисяч учителів стикаються з погрозами та агресією.
- У Фінляндії кожен десятий педагог зазнавав насильства.
За даними ЮНЕСКО, до 80% учителів у світі переживали різні форми насильства — від словесних образ до фізичних нападів.
В Україні ж повної картини немає: офіційна статистика не відображає реального масштабу проблеми.
Українська реальність: чому освітяни України мовчать про булінг
Цифри звернень до Служби освітнього омбудсмена показують разючий дисбаланс.
- У 2025 році — 165 звернень щодо булінгу та жорстокого поводження у закладах освіти.
- У 2026 році (станом на березень) — 66.
І лише два звернення від педагогів за весь цей період.
Натомість учителі частіше скаржаться на іншу проблему — мобінг (цькування з боку колег або керівництва).
Чому вчителі не захищають себе
Пані освітній омбудсмен виділяє кілька ключових причин.
Тиск керівництва
У деяких школах освітян прямо або опосередковано просять «не виносити сміття з хати». Керівники бояться за репутацію закладу, тому уникають розголосу і навіть не повідомляють поліцію. «Варто пам’ятати, — каже Надія Лещик, — що неповідомлення керівником закладу освіти уповноважених підрозділів органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу караються відповідно до ч. 5 ст. 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення».
Страх виглядати непрофесійно
Учителі бояться, що скарга виглядатиме як ознака слабкості або неспроможності впоратися з класом. У суспільстві досі живе міф: «хороший педагог має впоратися сам».
Жалість до дитини
Часто вчителі не хочуть «псувати майбутнє» учневі або його родині, адже булінг може мати юридичні наслідки. «Якщо справа дійде до суду, батьків або дитину з 16-річного віку буде притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-4 КУпАП за вчинення булінгу щодо вчителя».
Нерозуміння, як діяти
Не всі педагоги знають механізми захисту або вважають їх надто складними.
Зневіра в системі
Частина вчителів переконана: навіть якщо звернутися — нічого не зміниться. Зокрема через прогалини в законодавстві, яке більше орієнтоване на захист дітей, а не дорослих у школі.
Наслідки мовчання, на думку пані освітнього омбудсмена
Ігнорування проблеми має системні наслідки:
- насильство «нормалізується» у шкільному середовищі,
- діти-свідки втрачають відчуття безпеки,
- кривдники не отримують необхідної допомоги,
- падає мотивація вчителів і якість освіти.
Що кажуть українські суди
Судова практика свідчить: випадки насильства щодо вчителів існують, але кваліфікуються по-різному:
- булінг,
- дрібне хуліганство,
- невиконання батьківських обов’язків.
І навіть коли винних карають, штрафи залишаються низькими. Це також не сприяє стримуванню агресії.
Що і в який спосіб можна змінити
Серед можливих рішень:
- розробка чітких алгоритмів захисту педагогів,
- зміни до законодавства,
- підвищення штрафів за булінг,
- посилення ролі керівників у реагуванні.
Головне: безпечне середовище — спільна відповідальність
Пані освітній омбудсмен закликає вчителів не мовчати: «Захищаючи себе, ви захищаєте все освітнє середовище».
А керівникам нагадує: ігнорування булінгу — це не захист репутації школи, а, навпаки, її руйнування.
Швидка і принципова реакція — єдиний спосіб зупинити насильство в освіті.
Джерело: сайт Освітнього омбудсмена.
Читайте також: Цькують не тільки учнів: як учителю захистити себе від мобінгу і булінгу — поради юриста.
