Реформа Нової української школи набирає обертів — і разом із цим не зникають питання, сумніви та спротив. Освітяни, батьки, місцева влада і народні депутати озвучують чимало страхів: від закриття шкіл у селах до небезпеки для дітей і втрати доступу до освіти.
Ми зібрали найпоширеніші з них і поговорили з людиною, яка щодня «живе» реформою НУШ — заступницею міністра освіти і науки Надією Кузьмичовою. Чи справді реформу можуть зупинити? Хто виграє і хто втратить? І чому «зручна школа поруч» не завжди означає якісну освіту?
«Зупинити реформу» означає її скасувати
Неможливо говорити про призупинення освітньої реформи в логіці «до кінця війни» чи як про тимчасову паузу. У нашому розумінні зупинення дорівнює скасуванню.
Коли ми говоримо про спроби «зупинити реформу», йдеться про законодавчі ініціативи, які фактично передбачають її демонтаж. У публічному полі часто звучать формулювання на кшталт «зупинити на період воєнного стану», але тоді потрібно чесно говорити про наслідки.
А коли буде кінець війни? Ми цього не знаємо. Тому «зупинка до завершення війни» фактично означає скасування.
Юридичний інструмент скасування, безумовно, існує — через внесення змін до низки законів. Але, на наше переконання, це нереалістично.
Закон про повну загальну середню освіту, який формує архітектуру старшої профільної школи, ухвалювався нинішнім парламентом і підписувався Президентом Володимиром Зеленським. Тому це означало б кардинально протилежний політичний крок з боку тих самих інституцій.
Міф №1. «Реформа закриє школи в селах»
Реформа не про закриття шкіл, а про їхній формат.
Старша профільна школа не передбачає автоматичного закриття закладів. Громада може мати, наприклад, п’ять закладів освіти, і вона їх зберігає, але змінює їх статус: частина стає гімназіями, частина — ліцеями.
Закриття шкіл, якщо воно відбувається, не є наслідком реформи. Воно відбувається через демографію і міграцію, особливо в прифронтових або прикордонних громадах.
Ми маємо справу з реальністю: кількість першокласників середньостатистично на 30% менша, ніж дев’ятикласників. А в окремих громадах ситуація ще складніша.
Є регіони, де спостерігається позитивна динаміка народжуваності — зокрема у Рівненській області. Але навіть пристоличні громади не демонструють достатнього приросту, щоб змінити загальну тенденцію.
Ілюзія, що школи «закривають через реформу», не відповідає фактам.
Міф №2. «Немає школи — немає села»
Це поширена емоційна теза, але вона не враховує реальної ролі освіти в громаді.
Для громади ключовим є не просто наявність школи, а наявність якісної гімназії — закладу, де дитина навчається з 1 по 9 клас. Саме там формується базова освіта і траєкторія подальшого розвитку.
Батьки насамперед орієнтуються на доступність саме цього рівня освіти, адже він має бути максимально наближеним до місця проживання.
Коли ми говоримо про старшу школу, то це вже інша логіка. Підлітковий вік не передбачає постійного супроводу «за руку», як у початковій школі. Тут важливіше забезпечити якість і профільність навчання.
Гімназія дає базу. Ліцей — поглиблення і підготовку до наступного етапу.
Міф №3. «Дітям доведеться їздити десятки кілометрів і це небезпечно»
Підвезення дітей існує вже зараз і є частиною чинної системи доступу до освіти. Маршрути шкільних автобусів формуються закладами освіти і погоджуються з правоохоронними органами.
Якщо регіон небезпечний, навчання організовується в дистанційному форматі, і тоді питання підвезення взагалі не стоїть.
У випадках, коли підвезення дозволене, враховуються наявність укриттів, стан доріг, безпекова ситуація і план дій під час повітряної тривоги.
Максимальна логістика — до 30 кілометрів як верхня межа, але середні відстані значно менші. У більшості випадків це до 20 кілометрів.
У кожному регіоні рішення адаптуються до умов — це не уніфікована модель для всієї країни.
Йдеться про концентрацію ресурсів у старшій школі, де потрібні лабораторії, профільні предмети, підготовлені вчителі.
Освіта старшої школи — це не лише близькість, а насамперед якість підготовки.
У багатьох випадках рішення ухвалюються з урахуванням демографії, логістики та безпеки. Іноді це один ліцей на громаду, іноді — два, залежно від умов.
Міф №4. «Реформа забирає право на повну середню освіту»
Повна загальна середня освіта не зникає і не звужується. Вона реалізується через вибір траєкторії.
Є дві основні можливості:
- професійна освіта після 9 класу, де дитина одночасно здобуває і освіту, і професію,
- академічний ліцей, який готує до вступу в університет.
Модель «я просто закінчив школу» більше не є завершальною логікою системи.
Освіта має відповідати на питання: що далі — ринок праці чи університет. Саме під це вибудовується старша школа.
Це не обмеження, а структуризація вибору.
Зараз у системі немає моделі «закритих траєкторій». Дитина може обрати профіль, спробувати його, а потім змінити.
Йдеться про гнучкість у межах старшої школи, а не про жорстке закріплення рішення.
Паралельно вже зараз змінюється і вища освіта. Заклади вищої освіти синхронізують програми, готуючись до переходу на трирічні бакалаврські програми, що відповідає європейській моделі. Магістратура зазвичай триває півтора-два роки, залежно від спеціальності.
Це означає, що вся освітня траєкторія поступово стає більш гнучкою і узгодженою.
Вибір профілю: кар’єрні радники і усвідомлений вибір
Для того щоб дитина не залишалась наодинці з вибором, у системі з’являються кар’єрні освітні радники.
Це новий елемент підтримки, який почне працювати в гімназіях. Зокрема, для нинішніх 8-х класників — вони першими обиратимуть свій профіль за допомогою професійних дорослих.
Кар’єрні радники допомагатимуть зрозуміти, де сильні сторони дитини і які освітні траєкторії можуть їй підходити.
Йдеться не про нав’язування рішення, а про орієнтацію: що означає той чи інший профіль, куди він може привести, які спеціальності та професії відкриває.
Дитина може спробувати профіль у старшій школі, а потім змінити його — наприклад, після 10 класу, якщо зрозуміє, що обрала не той напрям.
Це нормальна частина навчальної траєкторії, а не помилка системи.
Окрім цього, вже існують профорієнтаційні тести у цифровому форматі, які допомагають краще зрозуміти можливі професійні напрями. Вони розроблені неурядовими організаціями і є у відкритому доступі.
Після 12 класу: чи можна змінити траєкторію
Наразі система не передбачає «закритих дверей» і після завершення школи.
Після 12 класу залишається можливість вступу на різні спеціальності, за умови складання відповідних вступних випробувань.
Тобто навіть якщо дитина не вивчала поглиблено певний предмет у школі, це не означає автоматичної заборони на вступ на факультет, де саме цей предмет є ключовим.
Міф №5. «Реформа — це тільки для міст»
Це не відповідає реальності.
В Україні відповідно до затверджених громадами мереж функціонуватиме близько 750 ліцеїв у сільській місцевості з приблизно 2000 загалом. Тобто сільська освіта є повноцінною частиною системи.
Суть реформи — не в тому, щоб «перемістити освіту в міста», а в тому, щоб забезпечити однакові умови доступу до якісного навчання незалежно від місця проживання.
Це означає однакові лабораторії, однакові профільні можливості, однакові ресурси для учнів.
Міф №6. «Реформа неможлива через неготовність інфраструктури»
Теза про те, що реформа старшої профільної школи не запрацює через відсутність інфраструктури, транспорту або укриттів, є спрощенням реального процесу.
Реформа не залежить від того, чи «все вже ідеально готове». Вона реалізується поетапно.
Держава вже зараз системно інвестує в цю сферу: це будівництво та облаштування укриттів, оновлення шкільного транспорту, розвиток мережі підвезення, модернізація дорожньої інфраструктури. Це не точкові рішення, а багаторічна політика, яка не прив’язана виключно до старту 2027 року.
Окремо варто наголосити, що Міністерство освіти і науки разом із Міністерством розвитку громад та територій України, зокрема віцепрем’єр-міністром Олексієм Кулебою, вже працює над узгодженням ремонту доріг з освітньою мережею. Фактично формується єдина логіка планування: на маршрути підвезення школярів накладається карта пріоритетних доріг, щоб ресурси держави спрямовувалися туди, де вони безпосередньо забезпечують доступ дітей до освіти.
Реформа старшої профільної школи стартує у 2027 році з першого циклу впровадження.
Мережа ліцеїв на старті з великою долею ймовірності буде більшою, ніж у наступні роки, і це логічно. Надалі вона буде змінюватися відповідно до демографії, кількості дітей у громадах, освітніх запитів і можливостей територій. У частині громад кількість ліцеїв може зменшуватися, але не як наслідок реформи, а як результат природної адаптації системи до реальної кількості учнів і логістичних можливостей.
У громадах, де відстані великі або транспортна доступність обмежена, рішення також ухвалюватимуться індивідуально — з урахуванням безпеки, доріг, наявності укриттів і реальних умов підвезення.
Це не винятки з реформи — це врахування особливостей територій на першому етапі впровадження.
Міф №7. «Реформа знищить українську школу»
Результати освітніх реформ не можна оцінювати в короткому циклі.
Повний цикл навчання дитини — 12 років. Саме тому реальні результати можна бачити лише через покоління.
НМТ не є інструментом оцінки якості школи. Це інструмент вступу до університету.
PISA також не дає повної картини системи, адже охоплює лише певну вікову групу.
Найбільш системним інструментом оцінювання якості має бути державна підсумкова атестація — після 4, 9 і 12 класів.
Саме вона дозволяє оцінювати не лише індивідуальні результати, а й ефективність системи освіти загалом.
