Фільм «Стрічка часу» Катерини Горностай про українські школи в часи повномасштабної війни увійшов до основної конкурсної програми 75-го Берлінського міжнародного кінофестивалю, що відбудеться з 13 по 23 лютого 2025 року.
Це документальний повнометражний фільм, який буде змагатись за головний приз — «Золотого ведмедя». Крім того, це перший з 1997 року фільм української режисерки, що потрапив до основного конкурсу — востаннє це був фільм Кіри Муратової «Три історії».
«Стрічка часу» — документальне кіно про вчителів та учнів, які під час військових дій продовжують навчати та навчатися, зокрема на деокупованих і прифронтових територіях. Знятий без закадрового голосу, інтерв’ю та реконструкцій, фільм пропонує глибокий погляд на боротьбу українського народу за збереження освіти, за своє існування та ідентичність. Він показує, як війна в Україні впливає на повсякденне життя учнів і вчителів, та виклики, пов’язані з намаганням зберегти освіту і відчуття нормального життя в умовах постійної небезпеки.
Катерина Горностай, режисерка та сценаристка фільму, говорить про нього:
«Стрічка часу» — це елемент турнікету: важливо зафіксувати час накладання кровоспинного пристрою, аби не втратити знекровлені тканини. Зараз кожен школяр, на жаль, знає, що таке турнікет і для чого його використовують, адже тепер це вивчають і в школі. Але не це є основною темою фільму. Ми акцентували свою увагу на буденності і простих шкільних досвідах, як от сльози на святі першого дзвоника, старшокласник у ролі святого Миколая, різнобарвні стрічки в руках випускників.
Усе це, звісно ж, містить контекст війни тепер: школярі часто вчаться в укритті через тривогу, директор показує зруйновану й законсервовану частину школи, поки в іншому крилі ідуть уроки, а на онлайн-випускному звучить дзвоник, евакуйований з Бахмуту. Війна увійшла в цю буденність дуже глибоко, але нам нічого не лишається, окрім як продовжувати жити і навчатись. І навіть шукати щоденну радість, бо як каже одна з наших героїнь до учнів:
— А життя яке? А-ну, прочитай, — просить вона маленького хлопчика.
— Прекрасне, молоде… — читає він.
— А що найцінніше для кожного з нас? — звертається до класу вчителька.
— Життя! — хором відповідають учні.
— Правильно! Ми повинні його берегти».
Ідею фільму про освіту в часи війни запропонувала громадська спілка Освіторія, яка виступила виконавчим продюсером. Виробником фільму стали 2Brave Productions.
«Створюючи цей фільм, ми розуміли, що апелюємо до універсальних загальнозрозумілих цінностей. Школа та освіта — це те, що важливо для кожної людини в світі. А Катерина вміє знайти унікальний підхід — як відобразити це глибоко й тонко на великому екрані. Війна змінила життя українських освітян. Здається, ми змогли вловити цей маркер часу, цю стрічку», — зазначають Ольга Брегман та Наталія Лібет, співзасновниці 2Brave Productions та продюсерки фільму.
Копродюсерами фільму стали Франсу Ле Голл та Маріон Гут з кінокомпанії a_BAHN (Люксембург), Рінскє Раап з RINKEL DOCS (Амстердам, Нідерланди) та Віктор Еде з Cinephage Productions (Марсель, Франція).
Це вже другий повнометражний фільм Катерини Горностай на Берлінале. Її повнометражний ігровий дебют «Стоп-земля» отримав «Кришталевого ведмедя» Юнацького журі програми Generation 14+ Берлінале у 2021 році. Свій наступний фільм «Стрічка часу» Катерина зняла з цією ж командою. Це оператор-постановник Олександр Рощин, режисер монтажу Нікон Романченко, звукорежисер Михайло Закутський, продюсерки Ольга Брегман (Бесхмельниціна) та Наталія Лібет, та продюсер Віктор Шевченко.
«Стрічка часу» — унікальна хроніка року з життя українських шкіл, учнів і вчителів із різних регіонів країни. Від Харкова та Запоріжжя до Києва, Чернігова, Черкас, Одеси, Миколаєва, Очакова, Кам’янського, а також містечок і селищ, таких як Буча, Бородянка, Зарічне.
Один із героїв фільму, Борис Ховряк, під час зйомок працював учителем, а сьогодні стоїть на захисті України в лавах Сухопутних військ ЗС України, як і багато інших педагогів, які стали на захист Батьківщини.
Картину знято на приватні кошти без залучення державного фінансування. За задумом команди, що працювала над фільмом, «Стрічка часу» — не лише хроніка навчання під час війни. Це історія про силу нації, втілену в конкретних людських обличчях, та інструмент культурної дипломатії.
«Ми хочемо нагадати світові, що війна в Україні триває, а її діти та вчителі
платять надмірну ціну за можливість скористатися базовим людським правом —
правом на освіту. Цей фільм має стати засобом привернення уваги до нашої
боротьби. Я вірю в його потужний потенціал викликати емпатію та стати
платформою для діалогу у творчих, академічних, правозахисних та політичних
колах», — говорить про фільм «Стрічка часу» Зоя Литвин, засновниця Освіторії та
виконавча продюсерка фільму.
Мета фільму — не лише привернути увагу до викликів, з якими стикається українська освіта, але й зібрати кошти для відновлення шкіл, зруйнованих війною. За час повномасштабного вторгнення в Україні було пошкоджено близько 3000 закладів освіти, з яких 400 — повністю знищено. Кошти, зібрані під час масштабної міжнародної кампанії, дозволять відремонтувати та обладнати школи, щоб навчальний процес тривав попри війну.
Міжнародним піарником фільму виступить Клавдія Томассіні, яка працювала із такими фільмами як «20 днів в Маріуполі» режисера Мстислава Чернова та «No other land» режисерів Basel Adra та Yuval Abraham.
Ювілейний 75-й Berlinale відбудеться з 13 по 23 лютого, а головою журі основного конкурсу цього року стане режисер Тодд Гейнс.
