В Україні презентували дослідження «Інструменти залучення читачів книжок в Україні», яке на замовлення Міністерства культури України провела компанія Gradus Research за підтримки фонду «Повір у себе».
Його мета — зрозуміти,
- що допомагає людям повертатися до книжок після тривалих перерв,
- які бар’єри заважають читанню,
- які інструменти можуть сприяти формуванню читацької культури.
Для цього дослідники провели 41 глибинне інтерв’ю: із 26 представниками книжкової екосистеми та 15 людьми, які відновили регулярне читання протягом останніх двох років.
«Добрі новини про читання в Україні потребують уточнення: досліджень і даних», — написала у Facebook заступниця міністра культури України Богдана Лаюк. За її словами, саме тому Мінкульт ініціював дослідження, зосереджене не на книжковому ринку, а насамперед на людині — тому, як і чому українці повертаються до читання.
Результати показали: найважливіший бар’єр на шляху до книжки — зовсім не ціна і навіть не брак часу. Значно сильніше на читацьку поведінку впливає відсутність звички до читання, яка формується ще в дитинстві
- через сім’ю,
- школу,
- ультурне середовище.
Саме тому дослідники пропонують дивитися на читання не лише як на особистий вибір людини, а як на результат довготривалого впливу середовища.
Найбільший бар’єр — не гроші, а відсутність читацької звички
Одним із головних висновків дослідження стало те, що люди рідко перестають читати через вартість книжок. Значно частіше вони просто втрачають звичку читати, а разом із нею — місце книжки у своєму повсякденному житті.
Богдана Лаюк наголошує, що ця звичка формується насамперед через сім’ю та школу. Якщо в дитинстві книжка не була природною частиною щоденного досвіду, у дорослому житті людині доводиться щоразу свідомо обирати читання серед десятків інших способів проведення часу.
У цьому контексті дослідники звертають увагу на міжнародний досвід. Найуспішніші програми популяризації читання працюють не через заклики чи рекламу, а через зміну середовища: книжка має бути присутньою в житті людини змалку, а читання — асоціюватися із задоволенням і допитливістю, а не лише з навчанням чи обов’язком.
Чому звичка до читання формується ще в дитинстві
Учасники дослідження неодноразово наголошували, що читацькі практики діти насамперед переймають від дорослих. Якщо вдома читають книжки, обговорюють прочитане, відвідують бібліотеки чи книгарні, дитина сприймає це як норму.
Водночас відсутність книжок у домашньому середовищі або їхня присутність лише як інструменту навчання значно зменшує шанси на формування стійкої читацької звички.
Дослідники наголошують, що саме ранній і безоцінний контакт із книжкою є одним із ключових факторів майбутньої читацької активності.
Школа може як закохати в книжки, так і відвернути від них
Окремий блок дослідження присвячений ролі школи. Багато учасників, які повернулися до читання вже в дорослому віці, згадували шкільний досвід як одну з причин тривалої перерви.
«Шкільна програма з літератури культивувала формат обов’язкового читання без акценту на задоволенні від прочитаного. Наслідки цього відчутні й сьогодні: опитані нові читачі стабільно описують шкільний досвід як примусовий — і саме його називають одним із чинників тривалих пауз у дорослому житті», — зазначає Богдана Лаюк.
Ідеться не лише про великі списки обов’язкової літератури. Часто проблемою стає сама логіка роботи з текстом, коли від учня очікують відтворення правильної інтерпретації замість особистої реакції та власного читацького досвіду.
Саме тому експерти говорять про важливість вільного читання в школі — без тестів, оцінок і примусу. Такий підхід дозволяє дитині сприймати книжку не як чергове завдання, а як джерело задоволення, знань і емоцій.
Чому підлітки 13–14 років — найважливіша аудиторія
Дослідження називає підлітковий вік критичним для формування читацьких звичок. Саме у 13–14 років книжка починає конкурувати за увагу з соцмережами, відеоплатформами, комп’ютерними іграми та іншими цифровими розвагами.
Ця конкуренція відбувається не лише за час, а й за здатність концентруватися. Автори дослідження звертають увагу, що глобально погіршується навичка читання з розумінням: люди можуть прочитати текст, але дедалі складніше утримують увагу на ньому тривалий час.
Саме тому дослідники вважають підлітків однією з найважливіших цільових аудиторій для програм підтримки читання.
Люди повертаються до книжок не після реклами
Ще один висновок стосується того, як саме люди повертаються до читання. Майже ніхто з опитаних не називав причиною спеціальні промокампанії чи заклики більше читати.
Натомість спрацьовували життєві обставини:
- лікування,
- зміна роботи,
- емоційне вигорання,
- переїзд,
- дистанційна робота,
- відключення електроенергії,
- потреба знайти нові сенси в складний період життя.
Серед опитаних були ті, хто повернувся до книжок через рекомендації друзів, відвідування книгарні, подаровану книжку чи популяризацію читання в соцмережах.
«Повернення до читання рідко є усвідомленим рішенням. Найчастіше — рекомендація від знайомих, відвідування книгарні, подарована книжка», — зазначає Богдана Лаюк.
Особливо показовим є інший результат: після повернення люди швидко стають активними читачами. Тому, на думку авторів дослідження, головне завдання — не стільки утримувати вже сформовану аудиторію, скільки створювати якомога більше можливостей для першого контакту з книжкою.
Книжка має бути там, де вже є людина
А ще читацьку поведінку змінює середовище. Успішні міжнародні практики показують: люди частіше починають читати тоді, коли книжка стає видимою частиною їхнього звичного маршруту.
Саме тому експерти говорять про важливість розвитку книгарень, бібліотек, культурних просторів і книжкових подій. Для багатьох українців саме випадковий візит до книгарні або знайомство з книжкою в публічному просторі ставав точкою повернення до читання.
Окремою проблемою залишається нерівномірність книжкової інфраструктури. У невеликих містах і громадах доступ до книгарень, літературних подій і культурних просторів часто суттєво обмежений.
Соцмережі не лише конкурують із читанням, а й можуть повернути до нього
Хоча соціальні мережі часто називають головним конкурентом книжок, дослідження демонструє складнішу картину.
З одного боку, короткий цифровий контент дійсно впливає на концентрацію уваги. З іншого — саме соцмережі нерідко стають для людей першим кроком назад до книжок. Серед опитаних були ті, хто почав читати після знайомства з книжковими блогами та рекомендаціями в соціальних мережах.
Для молодших поколінь книжковий контент дедалі частіше виконує функцію сучасної рекомендації від друга — допомагає знайти книжку, яка може стати початком нової читацької звички.
Книжкові клуби та бібліотеки стають простором спільноти
Для фонду «Повір у себе», який підтримав дослідження, одним із найважливіших висновків стала роль малих спільнот у формуванні звички до читання.
«Книжкові клуби, бібліотеки, культурні хаби — це не просто місця, де живуть книги. Це місця, де народжується довіра, формується відчуття причетності та зміцнюються зв’язки між людьми», — йдеться у передмові до дослідження.
Саме такі простори допомагають перетворити читання з індивідуальної практики на соціальний досвід. А це особливо важливо для тих, хто лише повертається до книжок.
Ми стоїмо на роздоріжжі
Попри позитивні тенденції останніх років, автори дослідження закликають уникати надмірного оптимізму.
За словами Богдани Лаюк, україномовна книжка справді зайняла простір, який раніше належав російській книжковій продукції. Однак цей процес ще не став незворотним.
«Ми зробили крок — і зараз стоїмо на роздоріжжі між тим, щоб закріпити його системно, або дозволити змінам розчинитися», — наголошує вона.
На думку авторки передмови до дослідження, ризики стагнації залишаються реальними, якщо книгарні продовжать закриватися, підтримка книжкової інфраструктури буде недостатньою, а звичка читати так і не стане частиною повсякденного життя українців.
Читання як спосіб зберегти людське в людині
У передмові до дослідження Богдана Лаюк назвала свій текст «На захист читання». Вона нагадує, що читання не лише допомагає здобувати знання, а й розвиває емпатію, здатність розуміти чужий досвід і підтримувати тривалу концентрацію уваги. Нейробіологічні дослідження показують, що під час читання історій про інших людей активуються ділянки мозку, пов’язані зі співпереживанням.
«Завдяки книжкам ми зберігатимемо людське в людині», — пише вона. У країні, яка живе в умовах війни та постійної невизначеності, підтримка культури читання стає не лише питанням культурної політики чи розвитку ринку. Це питання людської стійкості, здатності осмислювати власний досвід і залишатися в контакті з іншими людьми.
І саме тому, переконані автори дослідження, найважливішим сьогодні є не пошук чергових гучних кампаній, а послідовна робота над тим, щоб книжка стала природною частиною життя українців — у сім’ї, школі, бібліотеці та громаді.
