15-річні школярі частіше страждають від прокрастинації через втому й втрату мотивації — дослідження

Державна служба якості освіти вперше оцінила розвиток соціально-емоційних навичок українських школярів та готовність учителів працювати із соціально-емоційним і етичним навчанням (СЕЕН). Результати показали: діти загалом добре розвинені в емпатії та командній роботі, однак війна, хронічний стрес і дистанційне навчання послаблюють їхню емоційну стійкість.

Українські підлітки значно частіше за молодших школярів відкладають справи через втому та втрату мотивації, тоді як десятирічні діти краще виконують вказівки дорослих, але їм складніше довго концентруватися й самостійно планувати час. Таких висновків дійшла Державна служба якості освіти України за результатами моніторингового дослідження розвитку соціально-емоційних навичок учнів.

Кого досліджували

Моніторинг проводили з грудня 2025-го до квітня 2026 року у партнерстві з ГО «ЕдКемп Україна». До нього залучили 10 закладів освіти із дев’яти областей України — Волинської, Дніпропетровської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської та Черкаської.

У дослідженні взяли участь:

• 28 учнів — по 14 десятирічних і 14 п’ятнадцятирічних;
• 42 педагоги, які працюють у 5-х та 10-х класах.

Дослідники використовували анкети, глибинні інтерв’ю, ситуаційні завдання, самооцінювання та аналіз життєвих кейсів. Методологію адаптували з урахуванням міжнародного Дослідження соціально-емоційних навичок ОЕСР (ДоСЕН), до якого Україна приєдналася у 2023 році.

Учні добре співпрацюють, але гірше справляються зі стресом

Дослідження показало, що більшість дітей:

• доводять справи до кінця;
• готові брати відповідальність за власні дії;
• можуть працювати в команді;
• прагнуть мирно розв’язувати конфлікти;
• здатні співпереживати іншим.

Водночас війна та постійне психоемоційне навантаження негативно впливають на самоконтроль дітей. Дослідники зафіксували зв’язок між зниженням саморегуляції та наслідками нічних тривог, порушенням сну й постійною зміною форматів навчання.

Крім того, частині школярів складно:

• керувати власними емоціями;
• реагувати на конфлікти;
• долати тривожність і стрес;
• упевнено висловлювати свою думку.

Особливо це стосується старших підлітків. Для 15-річних характерною виявилася висока потреба у схваленні однолітків і страх осуду, що часто заважає відкритій комунікації.

Школа залишається місцем підтримки, але проблема булінгу не зникла

Більшість учнів позитивно оцінюють атмосферу у своїх школах. Вони говорять про добрі стосунки з однокласниками, відчуття залученості до шкільного життя та наявність дорослих, до яких можна звернутися по допомогу.

Разом із тим окремі діти повідомили про:

• тривале емоційне напруження;
• почуття самотності після дистанційного навчання;
• недостатню емоційну підтримку;
• поодинокі випадки булінгу та міжособистісних конфліктів.

Учителі переживають «подвійний стрес»

Опитування педагогів показало, що вони підтримують ідеї соціально-емоційного навчання та прагнуть створювати безпечне середовище для дітей. Проте самі стикаються з високим рівнем професійного навантаження, емоційним виснаженням і нестачею часу на відновлення.

Автори дослідження назвали це явище «подвійним стресом»: учителі змушені емоційно підтримувати дітей під час повітряних тривог та евакуацій, одночасно переживаючи ті самі небезпеки й психологічні травми.

Також педагоги повідомили, що їм бракує:

• методичних матеріалів;
• спеціального навчання;
• часу для інтеграції соціально-емоційного навчання в перевантажені програми;
• інструментів оцінювання таких навичок.

Що рекомендують дослідники

У підсумку автори наголошують: українські школярі мають хороший потенціал до розвитку емпатії, співпраці та відповідальності, а педагоги готові підтримувати ці навички. Однак для їхнього системного розвитку потрібні методична підтримка вчителів, профілактика професійного вигорання, психологічний супровід і включення соціально-емоційного та етичного навчання у повсякденне життя школи, а не лише в окремі заняття.

Джерело: аналітичний звіт за результатами моніторингового дослідження розвитку соціально-емоційних навичок учнів.

Читайте також: Усна взаємодія в оновленому Держстандарті: що повинна вміти дитина?