На початку повномасштабного вторгнення під загрозою опинилася освіта понад 5,7 млн українських дітей шкільного віку. На той момент ми вже мали досвід навчання під час пандемії, тому школи швидко перейшли до дистанційної або гібридної форми навчання.
Проте збереглися виклики, наприклад, нерівність у доступі до технологій у селах та містах, а також напруження, яке відчувають вчителі. Щоб масштабувати цифровий доступ, у гру вступили державні установи, великі донори, світові технологічні компанії та українське суспільство.
Розвиток EdTech — відповідь на виклики сучасності. Дослідники вирішили оцінити результати навчання та ефективність деяких EdTech-програм. Пригадаймо спільно з ними, якою була освіта до великої війни, як ми долали виклики на початку вторгнення і які труднощі ще залишаються з нами, але ми маємо сили з ними впоратися.
Переклали для вас основні тези дослідження, яке провела дослідницька група EdTech Hub, а результати презентували під час UNESCO Digital Learning Week у Парижі.
Що відбувалося в освіті до великої війни
Ще до ковіду Україна просувала освітні реформи. Пригадаймо Нову українську школу (НУШ), запущену у 2016 році. Згодом ці реформи були кодифіковані в законах «Про освіту» (2017 рік) та «Про повну загальну середню освіту» (2020 рік).
Цифровізація почалася зі створення Мінцифри у 2019 році. Того ж року з’явився портал «Дія», а через рік — мобільний застосунок. «Дія» інтегрувала понад 70 електронних державних послуг, зокрема й освітніх. А в грудні 2021 року затвердили програмно-апаратний комплекс «Автоматизований інформаційний комплекс освітнього менеджменту» (АІКОМ). Ця система забезпечує електронний документообіг, створює статистичні звіти, а також допомагає приймати обґрунтовані управлінські рішення закладам освіти.
12 березня 2020 року всі заклади освіти закрилися через пандемію COVID-19. Але вже 6 квітня стартувала «Всеукраїнська школа онлайн» (ВШО) для 5–11-х класів, а 28 квітня — для 1–4-х класів. ВШО зареєструвала майже 5 млн відвідувань за перший місяць роботи.
Приблизно 75% українців мали доступ до інтернету у 2020 році, а до 2021 року це вже було 85% (з них 87% — у містах та 73% — у селах).
Повномасштабне вторгнення і освіта
Повномасштабне вторгнення 2022 року призупинило навчання по всій країні. За оцінками, понад 5,3 млн дітей шкільного віку постраждали від закриття шкіл, майже 3,6 млн втратили доступ до фізичних класів.
Станом на серпень 2025 року зруйновано або пошкоджено 3373 заклади освіти, з них 385 повністю зруйновано, що становить понад 10% освітньої інфраструктури. Вартість збитків оцінюється у $13,4 млрд.
До червня 2022 року майже 2,8 млн дітей шкільного віку були внутрішньо переміщені. У середині травня 2023 року лише 33% дітей відвідували повністю очні заняття, близько 67% навчалися дистанційно або гібридно.
Серед біженців за кордоном 50% відвідують виключно школи країни, у якій перебувають. 29% мають подвійне навчання, 16% — лише українське онлайн-навчання, а 6% не залучені до навчання взагалі. Управління ООН з координації гуманітарних справ (OCHA) оцінює, що 1,2 млн дітей усе ще потребують освітньої допомоги.
У 2023 році з’явився Стратегічний план дій до 2027 року від МОН. У ньому визначили 8 пріоритетних напрямів, серед них цифрова трансформація та інклюзивність. Програма LEARN від Світового банку, затверджена в серпні 2024 року, підтримала ці цілі.
У 2022 та 2023 роках ВШО була розширена і тепер містить 4 500+ відеоуроків і тестів з 23 предметів для 5–11-х класів.
До 2024–2025 років «Дія» зросла до екосистеми, якою користуються 20–22+ млн людей. Сервіс пропонує 150+ електронних послуг та 30 цифрових документів.
Платформа «Мрія» була запущена наприкінці 2024 року та розширена у 2025. До 30 червня 2025 року до «Мрії» приєдналося понад 1300 шкіл.
Міжнародні партнери також долучилися до ініціатив. ЮНЕСКО координувала доставлення 50 тис. ноутбуків, подарованих Google. Було доставлено додатково 11 тис. ноутбуків для учнів за програмою GPE, ЮНЕСКО та ЮНІСЕФ.
Додатково від HP Global Business Coalition for Education та ЮНІСЕФ надійшла понад 151 тис. ноутбуків для школярів. МОН також надало 500 ноутбуків школам, які приймають велику кількість вступників на НМТ.
Рання диджиталізація — швидке відновлення освіти
Завдяки тому, що Україна інвестувала в диджиталізацію ще до 2022 року, ми змогли скоординовано відреагувати на потреби освіти з початком повномасштабного вторгнення.
До великої війни існував Директорат із цифрової трансформації у складі МОН.
Програма LEARN, затверджена в серпні 2024 року, була розроблена для забезпечення безперервності навчання.
ВШО мала близько 2200 уроків на початку 2022 року, а останні дані свідчать про понад 4500 відеоуроків і тестів.
Курс «Цифровий вчитель» МОН та ЮНЕСКО, запущений наприкінці 2023 року, націлювався на 50 тис. учителів. Протягом чотирьох місяців зареєструвалося понад 48 тис. учителів.
Партнерство з Coursera відкрило доступ до 5500–5800+ курсів та 3400–3500 керованих проєктів у понад 280 закладах вищої освіти.
МОН швидко адаптувалося до гуманітарних процесів. Співрозмовники відзначали, що Міністерство було «відкритим до навчання» і перебирало повну відповідальність за координацію після перехідного періоду.
Географічні відмінності зберігалися: внутрішньо переміщені діти частіше навчалися виключно онлайн. Опитування 2022–2023 років показало, що лише близько 11% учнів регулярно використовували ВШО, тоді як близько 87% покладалися на Zoom/Google Meet для навчання онлайн.
У травні 2024 року понад 4400 учнів 8-х класів брали участь у національному моніторингу. Результати PISA 2022 року для 15-річних (брали участь 18 з 27 областей) показали середні бали: 441 — з математики (середнє ОЕСР: 472), 428 — з читання (середнє ОЕСР: 476) та 450 — з природничих наук (середнє ОЕСР: 485). 26% учнів мали доступ до планшетів або ноутбуків, менше половини мали друковані навчальні матеріали вдома.
На кінець 2024 — середину 2025 року понад 300 тис. дітей усе ще не мали пристроїв, необхідних для дистанційного або гібридного навчання. Цільові показники Коаліції становили близько 125 000 додаткових ноутбуків та планшетів. Звіт ЮНІСЕФ показує, що мережа навчальних центрів підтримки учнів масштабувалася протягом 2024 року.
Курс «Цифровий вчитель» залучив понад 48 тис. учителів протягом перших чотирьох місяців. До листопада 2024 року 55 279 вчителів взяли участь у тренінгах ЮНІСЕФ.
Понад 60 тис. фахівців освіти навчилися психосоціальної підтримки та шкільної безпеки. На початкових етапах кризи 90% вчителів повідомили про погіршення психологічного самопочуття.
На 2022 рік приблизно 7000 учнів навчалися в спеціальних класах, понад 40 тис. — в інклюзивних, майже 11 тис. — за педагогічним патронажем.
Близько 40% громад не мали технічних засобів для організації навчання дітей з особливими освітніми потребами (ООП). За результатами PISA 2022, частка таких учнів, які досягли базового рівня, становила 58% — з математики (середнє ОЕСР: 69%), 59% — з читання (середнє ОЕСР: 74%), та 66% — з природничих наук (середнє ОЕСР: 76%).
За даними ЮНЕСКО станом на 2025 рік близько 29% українських учнів-біженців проходять дуальне навчання, причому приблизно чверть витрачає понад 3 додаткові години щодня на українську навчальну програму. Визнання навчання, отриманого за кордоном, було схвалено в період з червня по липень 2025 року.
У квітні 2023 року Рада GPE затвердила інструмент фінансування Multiplier у розмірі $25,55 млн як прискорене фінансування.
Загальний пакет GPE, включаючи співфінансування, склав понад $51 млн, доповнений пізніше грантом на системний потенціал у розмірі $2,45 млн.
Початкова Перша екстрена відповідь ECW (березень 2022 року) становила $5 млн, а Програма стійкості на 2024–2026 роки стартувала з фінансуванням у розмірі $18 млн на 24-місячний горизонт.
ЄС надав Україні статус кандидата у червні 2022 року та мобілізував €3,7 млрд гуманітарної допомоги на 2022–2025 роки. У 2022 році чиста офіційна допомога розвитку досягла рекордно високого рівня.
Рекомендації урядам, що проходять крізь кризу
На прикладі стійкості й труднощів української освіти, дослідники визначили кілька рекомендацій для урядів, які також проходять через освітню кризу.
■
Досвід України підкреслює, що основи для успішної відповіді на кризу закладаються заздалегідь. Тож країнам слід віддати перевагу створенню надійної архітектури цифрового управління ще до кризи.
■
Партнерства з приватним сектором виграють від державного лідерства та стратегічних рамок. Уряди повинні проактивно створювати та очолювати коаліції або цільові групи, які координують внески приватного сектора і донорів у межах єдиної, державної системи.
■
Необхідно збалансувати термінову гнучкість та сувору підзвітність. Урядам та донорам слід налагодити спільні процеси планування та довіру ще до кризи або на її початку. А також донори повинні бути готові активувати гнучкі кризові протоколи, покладаючись на надійні системи підзвітності, керовані урядом.
■
Ефективність МОН базувалася на його «подвійній компетентності» — у внутрішній реформі та міжнародних стандартах. Тому міністерствам необхідно розвивати експертні знання в міжнародних гуманітарних принципах, технічній політичній мові та практиках співпраці.
■
Інклюзивність спрацьовувала найкраще там, де вона була стандартом. Уряди повинні вбудовувати вимоги щодо рівності та доступності у стандарти, фінансування та моделі надання послуг із самого початку. А структури підтримки вчителів повинні включати призначену контактну особу з питань інклюзії.
Ефективність МОН базувалася на його «подвійній компетентності» — у внутрішній реформі та міжнародних стандартах. Тому міністерствам необхідно розвивати експертні знання в міжнародних гуманітарних принципах, технічній політичній мові та практиках співпраці.
Українська швидка освітня відповідь показує, як цифрова готовність, адаптивне лідерство та скоординоване партнерство можуть забезпечити безперервність навчання. Цінність досвіду України є еталоном того, що стає можливим, коли національним органам влади довіряють.
