Як штучний інтелект уже давно вирішує за нас

Штучному інтелекту присвячено безліч наукових статей, дискусій та досліджень. Проте досі залишається незрозумілим, чи зможе він змоделювати критичне мислення — один з найголовніших атрибутів людини. Освітяни, науковці та представники IT-компаній намагалися знайти на це відповідь під час дискусії на Book Forum в Українському католицькому університеті у Львові.

Необхідність критичного мислення пов’язана з нашим життям в епоху перенасичення інформацією, левова частка якої — фейкова. Ще кілька років тому про фейки не знав ніхто — тепер це загальновживане поняття. Насиченість інформаційного простору неправдивою інформацією призводить до постійного відчуття загрози та потреби в самозахисті.

Критичне мислення — це здатність самостійно сприймати інформацію, зважувати її та приймати раціональні рішення. Сьогодні надзвичайно важливо вміти мислити раціонально і чітко вибудовувати власну аргументацію, позаяк фізично неможливо осягнути весь масив інформації.

Критичне мислення може зарадити в багатьох сумнівних ситуаціях. Проте потрібно розрізняти, коли його доцільно застосовувати. Інколи треба бути відкритим та проявляти емпатію і почуття до іншої людини. Кожен вибір людини має бути оптимальним, а не правильним чи продиктованим модою.

Насправді, ставити це питання вже пізно, тому що машинні алгоритми вже приймають рішення за людей у багатьох сферах життя. Яскраві приклади: Facebook і YouTube. Після того як алгоритми аналізують нашу поведінку на сайтах, саме вони вирішують, що користувачі будуть читати у стрічці новин та яку музику слухати. Тому коли людство захоплюється соціальними мережами і починає ділитися всією інформацією — це вбиває критичне мислення.

Сьогодні машинні алгоритми створюють практично в будь-якій галузі. Медичні додатки здатні встановити діагноз на основі рентгену з похибкою в 1–2 %. Тисячі програмістів працюють для того, щоб машини замість людей вирішували, у який готель заселитися, який маршрут обрати та які визначні пам’ятки відвідати.

Якщо за людину прийматимуть рішення машини, то це безпрецедентно покращить рівень життя. Людство постійно намагається оптимізувати всі процеси — для цього ж воно створює і штучний інтелект. Робота багатьох алгоритмів є настільки злагодженою, що люди в неї практично не втручаються.

Величезна кількість машин читають дані та аналізують стан пацієнта, під’єднаного до розумного ліжка в лікарні. Космічний корабель — це один великий штучний інтелект, який все знає про космонавтів і забезпечує їх усім необхідним. У розвинутих країнах максимально оптимізованими стають вже навіть поїзди та машини. Не всі машини може помітити пересічне око — з людством найбільше співпрацюють саме невидимі інтелектуальні машини.

Зрештою, всі стартапи і нові технології покликані покращити життя людей і вирішувати проблеми, інакше їм би просто не дали грошей на розвиток. Тому страхи перед машинами необґрунтовані. Напевно, що в недалекому майбутньому технології настільки інтегруються з людиною, що не можна буде точно сказати, де починається людське і закінчується технологічне. Ми просто не помічаємо, як стрімко відбуваються зміни і наскільки технології інтегрувалися в наше життя. Уже сьогодні одна й та сама людина без телефону і з телефоном — це різні особистості.

Акція Facebook з відключення штучного інтелекту — це маркетинговий хід. Компанія змогла прорекламувати вимкнення ботів, тому повідомила про це пресу. Про це б ніхто не дізнався, якби фірма гіпотетично могла отримати від цього збитки.

Якщо боти навчаться мислити критично, то між ними почнеться змагання за першість. Зараз багато уваги зосереджено на змінах, які на нас чекають із впровадженням штучного інтелекту, проте важливо звернути увагу на те, що не зміниться.

Людство живе в економічній системі, де є споживач. Тому постійно є конкуренція за дешевші товари та послуги. Усі інновації впроваджує маркетинг — без технологічного хайпу, на якому можна було б заробити, штучний інтелект сьогодні перебував би на рівні 1970-х років.

Питання про місце людини в повністю технологізованому світі почали розглядати доволі активно. Нещодавно Європейський парламент прийняв на розгляд проект резолюції про правовий статус роботів.

Айзек Азімов у свій час також намагався відповісти на такі питання. У романі «Галактична імперія» він змальовує світ, у якому роботи створюють тоталітарну систему і керують людьми попри три закони робототехніки, оскільки головний штучний інтелект має нульовий закон і нікому не підпорядковується. У цій тоталітарній імперії люди повстають та намагаються самостійно вирішити свої проблеми.

Намагаючись максимально спростити своє життя, потрібно замислитися над тим, чи дійсно щастя полягає в тому, щоб бути вільним від рішень. Власне тому потрібно розглядати технічний прогрес не тільки як абсолютне благо, а й дивитися на нього критично. Якщо за абсолютного рівня технократизації світові корпорації захочуть зробити з людей додатків до роботів, то їм ніхто не зможе завадити.

Люди, які володіють критичним мисленням у сучасному світі, можуть якісно відрізняти фактаж. Соцмережі, телебачення, газети — це сміття на 80%. Людством прагнуть маніпулювати маркетологи, які впроваджують свої стратегії в канали комунікації.

Проблема робота в тому, що він не може визначити хибність чи істинність достеменно точно. Якщо стаття буде повністю правдива, а в одному реченні буде суб’єктивна думка чи неперевірена інформація — робот може сказати, що така стаття на 90% є правдою. Швидше за все людину не влаштують такі відповіді.

Зараз можна підробити будь-яку інформацію, і якість підробки стає кристалічною. Такі фейки продукують роботи. Проте вони не здатні сказати точно: чи справді перед ними фейк, чи ні.