Американський викладач історії Вілл Тіг дав студентам завдання написати есе на тему невдалого повстання рабів у 1800 році. В опис самого завдання він заховав так звану пастку на ШІ, щоб згодом побачити, хто ж зі студентів просто скопіював це завдання в запит до ChatGPT і видав за свою роботу. Що вийшло із цього експерименту? Скільки студентів потрапили в пастку і як реагували на викриття? Та й загалом, як повертати студентів до академічної доброчесності? Ми переклали результати експерименту викладача та його роздуми про освіту в добу ШІ.
— Я встановив пастку, щоб викрити студентів, які списують за допомогою ШІ. І результат був невтішним, — ділиться викладач історії Вілл Тіг. — Як і вам, мені не вперше доводиться стикатися зі студентами, які намагаються обдурити викладача, копіюючи та вставляючи інформацію з Вікіпедії. Проте з появою генеративного ШІ спосіб списування перевершує всі масштаби і неабияк вражає.
Детектори плагіату не завжди «бачать» ШІ, а ось людина з досвідом — так
Есе, створені ChatGPT, є бездушними, нудними, з повторюваними словесними штампами.
Останні 10 років я працюю викладачем. Ще два роки тому я усвідомив, що дедалі більше студентів роблять домашні роботи, вдаючись до допомоги штучного інтелекту. Якщо раніше копіювали та вставляли в завдання інформацію з Вікіпедії, то впровадження генеративного ШІ дозволило хитрувати новими дивовижними способами. Із кожним роком ситуація тільки масштабувалась.
Звісно, як і інші викладачі, я користуюсь онлайн-детекторами плагіату, але вони досить часто «пропускають» роботи, зроблені ШІ (навіть така програма, як Grammarly). Тому цього семестру я вирішив більш уважно шукати роботи, створені штучним інтелектом. Деякі з них досить легко помітити. Наприклад, есе, створені ChatGPT, є бездушними, нудними, з повторюваними словесними штампами. У них переважають слова, фрази та розділові знаки, які рідко використовують пересічні студенти — включно з довгим тире.
Але є різниця між розпізнаванням використання ШІ та доведенням його використання. Тому я провів власний експеримент.
Завдання із «троянським конем», в якому ховався меседж про марксизм
Колега з кафедри познайомив мене з «троянським конем» — ці хитрощі здатні як завойовувати міста, так і викривати шахрайство користувачів генеративного ШІ. Цей метод саме набуває популярності й про нього навіть зняли епізод «Сімпсонів».
У чому суть методу?
Я підготував завдання і вставив у нього прихований текст, який студенти не могли бачити, але який міг бачити ChatGPT. Я дав студентам на опрацювання книгу Дугласа Егертона «Повстання Габріеля», яка розповідає історію невдалого повстання рабів у 1800 році, і попросив описати деякі основні тези автора. Здавалось би, нічого надто глибокого — це курс для першокурсників. Їм було запропоновано використовувати або мої пропозиції, або написати про ті елементи аргументації Егертона, які вони вважають найважливішими.
Я отримав 122 роботи. З них мій «троянський кінь» легко визначив 33 роботи, створені за допомогою штучного інтелекту. Я надіслав ці статистичні дані всім студентам і дав їм можливість зізнатися у використанні ШІ, перш ніж вони отримають незадовільну оцінку за курс. Ще 14 студентів зізналися самі. Інакше кажучи, майже 39% робіт були принаймні частково написані за допомогою штучного інтелекту.
Майже 39% робіт були принаймні частково написані за допомогою штучного інтелекту.
Цей відсоток був дивовижно великим і пригнітив мене. Я пояснив студентам своє розчарування. Сказав, що вони, метафорично кажучи, зрадили в цьому завданні про повстання рабів тих людей, які пожертвували своїм життям у боротьбі за свободу, зокрема за свободу вчитися читати і писати.
Знаєте, я не впевнений, що всі зрозуміли мою думку. Я отримав кілька електронних листів і поспілкувався з кількома студентами, які прийшли до мого кабінету і щиро вибачилися.
Багато говорять про те, що викладачі повинні навчити студентів використовувати ШІ як інструмент і допомогти їм інтегрувати його у свою роботу. Американська історична асоціація навіть надала рекомендації щодо того, як ми можемо підійти до цього питання в класах: «Заборона генеративного ШІ не є довгостроковим рішенням; довгостроковим рішенням є виховання грамотності в галузі ШІ». Одна з їхніх пропозицій — давати студентам есе, створені ШІ, й просити оцінити, що в них правильно, що неправильно, чи взагалі розуміє штучний інтелект текст, про який йдеться. Але я не знаю, чи згоден я із цим. Дозвольте мені пояснити, чому «троянський кінь» спрацював.
У моєму прихованому тексті я просив студентів написати роботу «з марксистської точки зору». Оскільки події в книзі мали дуже мало спільного з пізнішим розвитком марксизму, я був переконаний, що отримані есе можуть викликати в студентів підозру, але цього не сталося.
Принаймні вісім студентів прийшли до мого кабінету, щоб висловити свої заперечення проти звинувачень у ШІ-плагіаті, але жоден з них не зміг пояснити мені, що таке марксизм, як він працював як аналітична лінза або як він взагалі потрапив у їхні роботи, які вони, за їхніми словами, написали самостійно. Найбільше шокувало, що коли ChatGPT прочитав завдання, він навіть прямо запитав, чи слід включати марксизм як точку зору, крізь яку аналізувати твір. І всі вони відповіли «так». Як сказав мені один студент: «Я думав, що це звучить розумно».
Студенти бояться провалу, а ШІ позиціонує себе як рятівник
Кожен університет, кожен коледж і кожен факультет застосовують абсолютно різні політики щодо штучного інтелекту. Немає жодної узгодженості. Мої колеги та я активно намагаємося вирішити цю проблему для себе, можливо, шляхом встановлення спільного стандарту, якого навчатимуться і якого дотримуватимуться всі студенти, що переступлять наш поріг.
Кожен університет, кожен коледж і кожен факультет застосовують абсолютно різні політики щодо штучного інтелекту. Немає жодної узгодженості.
Я не сумніваюся, що чимало студентів свідомо ухвалюють рішення обманювати. Але я також не сумніваюся, що через непослідовну політику й відчуття всемогутності ШІ деякі з них говорили правду, коли казали мені, що не усвідомлювали, що обманюють. Я не маю достатніх знань, щоб робити глибокі соціологічні чи філософські висновки щодо цих виборів. Але це проблема. Як її вирішити? Повернутися до аналогових технологій? Використовувати папір, ручку і час занять для всього? Але стоп: я професор чи академічний поліцейський?
Я завжди прошу своїх студентів міркувати, тож, мабуть, закінчу теж власними роздумами. Я не використовую штучний інтелект ні в академічному, ні в особистому житті — надто вже ціную здатність мислити і вільно висловлювати свої думки. Навіть коли я роблю помилки, принаймні, це мої помилки. Своїм студентам і всім, хто може мене почути, я кажу: не віддавайте штучному інтелекту свою здатність читати, писати і мислити, коли інші колись ризикували своїм життям і гинули за свободу робити це.
Я вирішив не карати своїх студентів. Усе, що я вмію, — це викладати, тому я так і зробив. Я дав їм чудове есе професора Каліфорнійського політехнічного університету Патріка Ліна, яке він написав для глибшого розуміння переваг і недоліків використання ШІ. А ще додав інструкцію, в якій просив їх прочитати її та поміркувати. Адже студенти бояться провалу, а штучний інтелект позиціонує себе як рятівник. Проте історія вчить нас, що прогрес вимагає провалів. А ще — рефлексії. Студенти не тільки підривають свою здатність вчитися, а й здатність стати лідерами в майбутньому.
