Всесвітній день дитини: 5 мультфільмів і казок від «Бробакс»

20 листопада у світі відзначають Всесвітній день дитини. І це хороший привід не лише поговорити про права та добробут дітей, а й звернути увагу на контент, який вони щодня дивляться та слухають. Для дошкільнят мультфільми й казки — це не просто спосіб провести час. Через них діти знайомляться з емоціями, вчаться називати кольори й цифри, розуміти поведінку інших, проживати страх, ревнощі чи образу, а ще — дізнаватися більше про власну культуру.

Спеціально до цього дня зібрали п’ять мультфільмів і казок від дитячої платформи «Бробакс», яка нещодавно отримала відзнаку Освіторія.Медіа award 2026. Контент платформи — це якісна альтернатива нескінченній стрічці YouTube: тут знайдете мультфільми, аудіоказки, пісні для найменших та ще багато освітнього матеріалу для дітей українською мовою.

Дитяча платформа «Бробакс» — цифровий продукт Суспільного Мовлення у форматі edutainment для дітей від 2 років. Платформа доступна як сайт і мобільний застосунок та пропонує понад 350 годин якісного україномовного відео- й аудіоконтенту: анімацію, пісні, аудіоказки та освітні матеріали.

«ЛА-ЛА+БУ»: вивчаємо слова, кольори й цифри через пісні

«ЛА-ЛА+БУ» — перший проєкт дитячих пісень, створений для «Бробакс». Він розрахований передусім на дітей від двох років. У коротких музичних історіях малюки можуть вивчати цифри, кольори, ввічливі слова та інші базові поняття. А головні герої показують два дуже різні дитячі темпераменти: нотка Лала — жвава, весела й непосидюча, а монстрик Бу — спокійніший, допитливий і виважений. Тож дитина може не лише повторювати слова з пісень, а й упізнавати в персонажах себе чи своїх друзів.

Цікавий факт. Проєкт не закінчується на екрані. До серій команда створила розмальовки з персонажами та завданнями, а для вихователів дитсадків — нотні зошити. Тож пісні можна використовувати навіть на музичних заняттях і самостійно акомпанувати їм на фортепіано.

Як дивитися з користю? Після серії запропонуйте дитині продовжити гру вже поза екраном: знайти вдома предмети певного кольору, порахувати іграшки, показати потрібну цифру на пальчиках або пригадати нове ввічливе слово. Можна також разом заспівати улюблений фрагмент пісні, намалювати когось із героїв чи запитати: «А ти сьогодні більше як Лала чи як Бу?» Так перегляд легко перетворюється на коротку гру, яка допомагає закріпити нові слова й водночас поговорити про настрій та емоції дитини.

«Пригоди Берні»: мультфільм, у якому майже не потрібні слова

Маленький крабик Берні дуже хоче дістатися на острів до свого друга Зіґа. От тільки кожна нова спроба перетворюється на окрему пригоду. «Пригоди Берні» — мультсеріал у стилі silent comedy: персонажі тут спілкуються переважно жестами, мімікою та інтонацією, а не діалогами. Для найменших глядачів такий формат має одразу кілька переваг. Дитина вчиться помічати невербальні сигнали: за виразом обличчя чи рухами героя розуміти, сердиться він, дивується, боїться або щось задумав. А повторювана сюжетна модель — Берні щоразу вигадує новий спосіб дістатися острова — робить історію передбачуваною. Маленькі глядачі можуть здогадуватися, що буде далі, не намагаючись одночасно втримати в голові складний сюжет.

Цікавий факт. Саме відсутність звичних діалогів робить Берні майже «універсальним» героєм: зрозуміти його пригоди можна незалежно від того, якою мовою говорить дитина.

Як дивитися з користю? Час від часу ставте відео на паузу й запитуйте дитину: «Як ти думаєш, що зараз відчуває Берні?», «Що підказує тобі його обличчя або рухи?» чи «Що він збирається зробити далі?». Можна також запропонувати показати цю емоцію мімікою або придумати інший спосіб, яким Берні міг би розв’язати проблему. Така гра допомагає дитині краще зчитувати невербальні сигнали, розпізнавати емоції, прогнозувати розвиток подій і помічати зв’язок між діями героя та їхніми наслідками.

Мишеня ПіПі та українські страви: казки, після яких хочеться йти на кухню

Як пояснити дошкільнятам, чому хліб в українській культурі — це більше, ніж просто їжа? Або чому ліплення вареників для багатьох родин стає окремим ритуалом? У серії аудіоказок про мишеня ПіПі знайомство з українськими традиціями відбувається через їжу та сімейні історії. Разом із героєм діти дізнаються, як печуть хліб, варять борщ за бабусиним рецептом, ліплять вареники та закривають на зиму банки з варенням. Але кожна історія — не стільки рецепт, скільки привід поговорити про родину. Так кулінарна історія перетворюється на спосіб передавати пам’ять між поколіннями.

Цікавий факт. Казки озвучила VLADA K — юна українська співачка та ведуча, чиї пісні збирають мільйони переглядів і прослуховувань. Вона також виступала на великих українських сценах і фестивалях, зокрема Atlas Festival.

Як слухати з користю? Після казки спробуйте перенести її сюжет у реальне життя: разом спекти щось просте, зліпити кілька вареників або навіть просто поговорити про страви, які найчастіше готують у вашій родині. Розкажіть дитині, що любили їсти мама й тато в дитинстві, запитайте, яку страву найкраще готує бабуся чи дідусь і чи є у вашій сім’ї рецепт, який передають із покоління в покоління. Можна також запропонувати дитині намалювати свою улюблену українську страву або придумати для неї маленьку історію. Так аудіоказка стає приводом не лише дізнатися більше про традиції, а й поговорити про власну родину, спогади та сімейні ритуали.

«Казки Люпена»: чому «поганий герой» не завжди поганий

Вовченя Люпен мріє стати героєм — таким, як персонажі казок, які він любить. Тому раз за разом вирушає у знайомі казкові світи й приміряє на себе різні ролі. «Казки Люпена» — французький мультсеріал студії Xilam, який на «Бробакс» можна дивитися українською. За пригодницьким сюжетом тут заховані цілком реальні дошкільні проблеми: як поводитися з чужими речами, що робити, коли сердишся, як відстоювати свою думку, переживати неприйняття чи самотність і що означає бути другом.

Особливо цікаво мультсеріал працює з образом антагоніста. Персонаж, який спершу здається «поганим», часто виявляється самотнім, незрозумілим або просто інакшим. Дітям таким чином пропонують не зупинятися на простому поділі світу на хороших і поганих, а спробувати зрозуміти, яке почуття стоїть за вчинком іншого. Коли Люпен помиляється, поруч з’являється Оповідач, який допомагає йому знайти інше рішення.

Цікавий факт. Люпен стає героєм не тому, що все робить правильно з першої спроби. Навпаки, одна з наскрізних ідей серіалу — право помилятися, виправляти помилку й учитися далі.

Як дивитися з користю? Спробуйте обговорювати з дитиною не лише те, хто в історії «хороший» чи «поганий», а й причини вчинків героїв. Запитайте: «Чому він так зробив?», «Що могло його засмутити?», «Як би ти почувався на його місці?» або «Що могло б допомогти герою в цій ситуації?». Можна також разом придумати інший варіант розвитку подій: як герой міг би висловити злість інакше, попросити про допомогу чи помиритися з другом. Так дитина вчиться помічати почуття й мотиви за поведінкою, бачити ситуацію з різних точок зору та розуміти, що помилка чи невдалий вчинок ще не роблять людину «поганою».

«Маленький принц і його друзі»: складні емоції мовою космічних пригод

Як говорити з дошкільником про страх виступати перед іншими, ревнощі через нового друга чи невпевненість у своїй зовнішності? Автори мультсеріалу «Маленький принц і його друзі» переносять мотиви класичної історії Антуана де Сент-Екзюпері у світ, ближчий до сучасних дітей. Коли герої стикаються зі складною ситуацією у звичайному житті, Маленький принц забирає їх у космічну подорож. А там переживання стає цілком конкретною пригодою. Страх темряви може перетворитися на пошуки Ліхтарника, який утратив світло. Невпевненість у своїй зовнішності — на історію планети, що приховує себе під маскою. Злість — на зустріч із малям, яке ніби заразилося чужим гнівом. Дитині не читають лекцію про те, «як правильно відчувати». Вона спостерігає за героєм і проживає почуття разом із ним.

Цікавий факт. Знайома дорослим філософська історія тут стає своєрідним словником емоцій для дошкільнят: абстрактні страх, сором, заздрість чи самотність буквально отримують власний образ і сюжет.

Як дивитися з користю? Після серії спробуйте м’яко пов’язати сюжет із досвідом самої дитини. Запитайте: «А тобі колись було страшно так само?», «Що ти тоді відчував/відчувала?», «Що тобі допомогло?» або «Як би ти підтримав героя, якби був поруч?» Можна разом пригадати ситуації, коли дитина хвилювалася перед виступом, ревнувала друга, боялася змін чи почувалася самотньою. Важливо не перетворювати розмову на допит і не вимагати від дитини одразу назвати свої почуття. Іноді достатньо просто запропонувати паралель і дати час подумати. Так мультфільм стає безпечним приводом поговорити про складні емоції через досвід героя — без прямого тиску на дитину.

Не лише розважити: навіщо дітям український контент

Для дитячого медіа важливо не лише втримати увагу яскравою картинкою, а й подумати, що маленький глядач забере із собою після перегляду. На «Бробакс» освітню складову намагаються закладати і у власні українські проєкти, і у відбір закордонного контенту.

«Платформа «Бробакс» — не лише про бібліотеку мультиків та шоу для дітей. Ми також намагаємось інтегровувати освітню складову, щоб матеріали не лише розважали, а й навчали та розвивали дошкільнят», — розповідає керівниця дитячого та підліткового напрямку Суспільного Юлія Дичук.

За її словами, у проєктах, які створюють разом з українськими продакшнами, команда додає близький дітям локальний контекст: українську символіку, теми взаємодопомоги та волонтерства, досвід внутрішнього переміщення. Чутливі теми також опрацьовують із психологами, щоб адаптувати їх для найменшої аудиторії. Закордонні мультфільми, які з’являються на платформі українською, також відбирають з огляду на те, що вони можуть дати дитині, окрім розваги.

«Для нас важливо, щоб це була не тільки яскрава класна картинка, а й щось корисне і пізнавальне», — додає Юлія Дичук.

Тож хороший дитячий контент — це не обов’язково ще один урок. Це може бути історія, яка допоможе дитині краще зрозуміти власні емоції, дізнатися щось нове про світ чи українські традиції — і водночас просто подарує їй задоволення від перегляду.