Авторка тексту:
Ірина Когут, аналітикиня проєкту «Сприйняття учнівством 4-7 класів освітнього процесу», KSE Institute
Перехід від початкової до базової школи завжди був складним для дітей — з’являються нові предмети, нові підходи до навчання, багато нових учителів. А учні, які перейшли на цей етап середньої освіти під час впровадження реформи Нової української школи, стикнулися ще й з наслідками пандемії та повномасштабного вторгнення рф в Україну. Щоб зрозуміти, як розгортається реформа НУШ у базовій школі, KSE Institute за підтримки Міністерства освіти і науки України в межах ініціативи Education Cannot Wait провели навесні 2025 року дослідження, яке охопило учнів 4–7-х класів. Дослідження ґрунтується на змішаній методології: кабінетне дослідження й аналіз вторинних даних, 8 фокус-групових дискусій з учнями 5–7-х класів у 6 областях і національне репрезентативне онлайн-опитування учнів 4–7-х класів та їхніх батьків/ законних представників. Зібрали в матеріалі ключові висновки дослідження.
Більшість учнів люблять вчитися і ходити до школи
Перш за все, результати дослідження показали, що більшість учнів 5–7-х класів мають позитивне ставлення до школи, навіть попри труднощі та перешкоди. Так, 67% опитаних дітей скоріше чи дуже подобається навчатися в школі, а ходити до школи і проводити там час люблять 76%.
Частка дітей 5–7-х класів, яким подобається навчатися. n=1146
Ставлення дітей до школи пов’язане з різними факторами. Наприклад, дівчата дещо частіше (на 6 відсоткових пунктів), ніж хлопці, відповідали, що їм подобається вчитися. Натомість дітям з менших міст і сіл дещо частіше подобається вчитися, ніж їхнім одноліткам з великих міст — обласних центрів.
Один із чинників, що пов’язаний зі ставленням дітей до навчання, — це досвід взаємодії з учителями. Дослідження показало, що краща взаємодія з учителями позитивно впливає на задоволеність навчанням. Тобто діти, які стверджували, що вчителі ставляться до них з повагою, цікавляться їхнім емоційним добробутом, чують та враховують їхню думку, відповідають на додаткові питання, пояснюють матеріал, доки не стане зрозуміло, найімовірніше люблять вчитися.
Також діти, які позитивно оцінюють свій досвід взаємодії з учителями, мають нижчий рівень навчальної тривожності. Тобто вони рідше хвилюються, що не впораються з контрольною роботою, домашнім завданням, отримають погану оцінку, і менше бояться зробити помилку.
Взаємні повага й довіра: що учні кажуть про взаємодію з учителями
Загалом учні 5–7-х класів оцінюють взаємодію з учителями радше позитивно. Середній показник Індексу взаємодії становить 15,4 бала з 24 можливих. На рівні окремих запитань 69% школярів повністю або частково погоджуються з тим, що вчителі ставляться до них з повагою. Понад половину зазначають, що довіряють педагогам, можуть звернутися до них зі своїми проблемами й відчувають щиру зацікавленість з боку вчителів в їхньому навчанні.
Учні також відзначають, що вчителі помічають, коли дитина засмучена, слухають її та враховують думку. Дещо менше (47%) погоджуються, що вчителі пояснюють матеріал доти, доки його зрозуміють усі, а три чверті школярів підтвердили, що завжди можуть поставити запитання або попросити додаткових пояснень.
Індекс взаємодії з учителями ґрунтується на оцінці досвіду взаємодії учнів з учителями. Індекс побудований на основі низки тверджень про взаємодію з учителями, з якими учні повністю чи частково погоджувалися або ні. Ці твердження будуть наведені нижче в тексті статті. Індекс варіюється в межах від 0 до 24. Що вище значення Індексу, то кращий досвід взаємодії з учителями.
Окремо варто відзначити, що найбільший рівень довіри діти виявляють саме до класних керівників: 70% опитаних учнів зазначили, що довіряють їм і можуть звернутися по допомогу. Дослідження також показало, що молодші школярі загалом позитивніше оцінюють свій досвід взаємодії з учителями. Так, серед учнів з найгіршим досвідом найменше було четвертокласників, а найбільше — семикласників, і навпаки. Загальний Індекс взаємодії з учителями у 4-х класах становить 17,8 бала, тоді як у 5–7-х класах — 15,4.
Таблиця 1. Розподіл за роком навчання груп учнів 4–7-х класів з найвищим та найнижчим значенням Індексу взаємодії з учителями
Рік навчання (клас) | 10% учнів з найнижчими | 10% учнів з найвищими значеннями Індексу взаємодії з учителями |
|---|---|---|
4-й | 16% | 45% |
5-й | 21% | 22% |
6-й | 30% | 12% |
7-й | 33% | 21% |
Ідеальний учитель очима учнів
Для учнів 5–7-х класів особливо важливими є емоційна врівноваженість та доброзичливість учителів, їхня людяність, розуміння та готовність допомогти, професійний ентузіазм і фаховість. Діти зазначали, що найбільше цінують спокійних і доброзичливих педагогів, які не підвищують голос і не сваряться без нагальної потреби — лише у випадках серйозних порушень дисципліни.
Улюблені вчителі добре знають свій предмет, діляться знаннями, ширшими за матеріал підручника, захоплено викладають і щиро цікавляться тим, чого навчають. Діти також високо цінують відкритість до світу й до них самих: вони із захопленням розповідали про вчительок, які розуміють їхні жарти й інтереси поза школою, можуть підтримати таку розмову і сприймають дитячі переживання і думки як важливі.
Учні наголошували, що для них особливо цінна увага з боку вчителів — як в освітньому процесі, так і в особистій взаємодії. Дітям важливо бути поміченими на уроці: мати змогу відповісти на запитання, якщо вони знають відповідь, чи виконати завдання біля дошки. Ситуації, коли вчителі не дають такої можливості, сприймаються дітьми як несправедливі й навіть як прояв упередженого ставлення до них.
Водночас школярі високо цінують, коли вчителі дослухаються до їхніх пропозицій та ідей щодо навчання, підтримують та заохочують їхню ініціативність. Також дітям імпонує увага до їхнього досвіду, самопочуття та психологічного стану, готовність учителя надати підтримку в складних ситуаціях.
Суворі та/або справедливі: пошук балансу
Крізь усі інтерв’ю з дітьми наскрізно звучала тема справедливості. Для них це ключовий критерій у взаємодії з учителями. Якщо педагоги ставляться до всіх однаково, не виділяють улюбленців, оцінюють за результатами роботи та приділяють увагу кожному, учні нормально сприймають і вимогливість, і високі очікування, і навіть заклики до дисципліни. У такому разі різкий тон чи крик, які зазвичай викликають дискомфорт і страх, сприймаються дітьми як виправдана реакція на перешкоджання уроку, повторні порушення дисципліни чи конфліктні ситуації.
Водночас гострі реакції з боку вчителів на дії, які самі діти вважають виправданими, сприймаються як несправедливі. Ідеться про ситуації, коли формально порушуються правила поведінки, але з вагомих причин. Наприклад, учень дістає телефон, щоб перевірити час, чи звертається до однокласниці, щоби уточнити пропущене слово вчителя. У таких випадках підвищений голос або докори залишають у дітей відчуття несправедливості, викликають осуд, страх і навіть неприязнь.
Також діти негативно сприймають ситуації, коли їх засуджують або сварять за те, що вони щось не розчули, не встигли записати або не зрозуміли. Такі випадки залишають у школярів відчуття несправедливості й формують бар’єр у спілкуванні з учителями.
Опитування підтверджує, що частина дітей відчуває страх перед деякими вчителями. Так, 11% учнів повністю погодилися з твердженням «Я боюся деяких вчителів», ще 20% — скоріше погоджуються. Серед четвертокласників цей показник нижчий — 7% і 14% відповідно. Водночас дівчата частіше відчувають страх перед вчителями, ніж хлопці — 36% проти 26%.
Результати дослідження показують, що не всі діти почуваються комфортно у взаємодії з учителями. Так, 20% школярів відзначили брак підтримки та уваги з їхнього боку, 24% не довіряють учителям і не вважають, що можуть звернутися до них зі своїми проблемами, а 10% не погоджуються з твердженням, що педагоги ставляться до них з повагою. Це свідчить, що попри загалом позитивні оцінки від дітей, для помітної частини учнів саме стосунки з учителями залишаються джерелом певної тривожності й відчуття відчуження.
Підтримати, щоб отримати підтримку: як допомогти вчителям
Педагогіка партнерства є одним з наріжних каменів шкільної реформи. Дослідження, зокрема PISA, переконливо свідчать: підтримка й увага з боку вчителів сприяють кращим навчальним результатам і знижують рівень тривожності учнів. Проте така складова педагогічної роботи потребує значного часу, спеціальних навичок та емоційного ресурсу.
Дослідження «Вчителі України: кадровий потенціал» показало, що більшість учителів базової та старшої школи (80%) цілком задоволені відносинами з учнями. Однак зараз педагогам доводиться одночасно інвестувати зусилля у власний професійний розвиток, впроваджувати нові стандарти середньої освіти, працювати в умовах обстрілів і руйнувань інфраструктури, а також опановувати техніки психоемоційної підтримки дітей і самих себе. Дослідження підтверджують, що освітяни перебувають під значним тиском: 62 % освітян мають пригнічений настрій і втрачають інтерес до своїх щоденних справ і професійної діяльності, 68% учителів не задоволені оплатою праці, 35% — обсягом робочого навантаження.
У такій ситуації професійний розвиток учителів на засадах педагогіки партнерства є водночас надзвичайно важливим і досить складним. Описані в цій статті результати дослідження шкільного досвіду учнів 5–7-х класів свідчать, що довіра, повага та підтримка з боку вчителів покращують ставлення дітей до навчання та зменшують навчальну тривогу. Інвестувати час та зусилля в побудову партнерських відносин між дітьми та вчителями дуже важливо для успішного розгортання шкільної реформи.
Ключовим у підготовці вчителів для роботи в НУШ є фокус не лише на вдосконаленні методик викладання, а й на розвитку психоемоційних навичок. Учителі мають уміти надавати підтримку дітям, зокрема вразливих категорій, а також дбати про власний психологічний стан. Підвищення кваліфікації в межах шкільної реформи має включати цільові семінари і тренінги з ненасильницької комунікації, розвитку соціально-емоційних компетентностей, вміння управляти власними емоціями. Важливим є також використання інструментів, які допомагають будувати освітній процес на засадах поваги й толерантності до всіх його учасників.
Водночас організація таких програм має враховувати реальні можливості вчителів — їхню завантаженість, втому й обмежені ресурси. Лише в такому разі професійне зростання не перетвориться на додатковий тягар, а стане дієвим інструментом підтримки як учнів, так і самих педагогів. Це дозволить не лише підвищити якість навчання, а й зміцнити стійкість освітньої системи загалом.
