Ігри-провокації, еко-детектив та лабораторія в рюкзаку: 13 фантастичних практик для дошкілля від Віри Бережок
Як перетворити дитячий садок на простір досліджень, експериментів і сміливих ідей? Віра Бережок, найкраща вихователька України за версією Global Teacher Prize Ukraine 2026, використовує ігри-провокації, заняття-експедиції, екологічні експерименти та 3D-друк із переробленого пластику. Вона розповідає про 30 інноваційних практик для дошкілля, мрію створити «Екополіс» і правила сучасного дитсадка, де дитина не боїться помилятися, досліджує світ і вчиться мислити самостійно.
Віра Бережок перемогла в номінації «Дошкілля» національної премії Global Teacher Prize Ukraine, яка реалізується спільно з Міністерством освіти і науки України та ЮНІСЕФ в Україні. Вихователька «Дошкільного навчального закладу № 21 Вінницької міської ради» доводить: дошкільна освіта — це не застарілі шаблони, а сміливість та інноваційність.
5 коротких фактів про найкращу виховательку України за версією Global Teacher Prize Ukraine
Віра Бережок прийшла в професію випадково, але присвятила їй уже 13 років. Пройшла шлях від помічниці вихователя до педагога вищої категорії
Чільне переконання пані Віри: «Сучасний вихователь має розмовляти з дітьми мовою прогресу». У своїй практиці педагогиня поєднує елементи STREAM-технологій, нейропедагогіки, сенсорної інтеграції та арттерапії.
Головний напрям роботи Віри Бережок — екологічне виховання через інтегрований підхід. «Природа це універсальна основа та природний простір для всього освітнього процесу» — наголошує вихователька.
У своїй практиці опирається на принцип цілісного бачення дитини: «Дитина пізнає світ не «за предметами» чи окремими заняттями: її мозок, емоції, тіло, мовлення, логіка та сенсорика працюють як єдиний цілісний організм».
Віра Бережок не дає дітям готових відповідей і фактів. Вважає своїм завданням створити таку ситуацію, щоб малеча відчула «кипіння цікавості», або щоб у дітей виникли сумніви й бажання розібратися самим. Для цього використовує авторський метод «педагогічних провокацій»: навмисно створює суперечливі ситуації, кидає виклик досвіду вихованців або навіть дає… «неправильні» підказки. Коли серед дітей спалахує перша гаряча суперечка і кожен починає відстоювати свою версію, ніколи не каже: «Ти правий, а ти ні». А просто усміхаюся і вимовляє свою фірмову фразу: «ДОВЕДИ!»
У нашому садочку з’явиться «Екополіс». Діти навчатимуться берегти природу через власний досвід
— Мій основний напрямок роботи — екологічне виховання. Природа це той простір, де дитина розвивається всебічно, — розповідає в інтерв’ю Віра Бережок. — У майстерні ReArt, яку я створила у нашому садочку і присвятила ресайклінгу, ми починали з малого:
- переробляли папір;
- давали йому друге життя;
- робили іграшки й поробки з пластикових пляшок.
Згодом народився проєкт, для якого був потрібен 3D-принтер. Я хотіла показати дітям увесь ланцюжок роботи: від сортування сміття до друку готового виробу на 3D-принтері. Ми почали збирати пластикові пляшки й подали проєкт на конкурс, який проводили департамент освіти спільно з департаментом екології. Разом із директором доопрацювали ідею, здобули фінансування та придбали необхідне обладнання.
Відтоді діти не просто збирають пляшки. Ми їх миємо, вимірюємо, порівнюємо, досліджуємо. Навіть звичайна пластикова пляшка стає інструментом для всебічного розвитку. Потім її ріжуть на смужки, переплавляють у філамент — «чарівну ниточку», як я кажу дітям, для 3D-друку. Я і далі розвиватиму цей напрям, адже моя освітня мрія — об’єднати всі проєкти в одному просторі, який називатиметься «Екополіс». Уявляю його як місто з різними кварталами:
Квартал ресайклінгу
Тут діти працюватимуть із пластиком, папером і тканиною. Хочеться навчитися переробляти матеріали, шити сумочки й створювати речі, яким можна дати друге життя.
Квартал-лабораторія
Це буде продовженням мого проєкту «Мобільна лабораторія в рюкзаку»: діти працюватимуть із приладами для досліджень.
Мультимедійний квартал
Я хочу облаштувати його дошкою, ноутбуками й планшетами, щоб діти могли переглядати фотографії, результати досліджень із мікроскопами, взаємодіяти з матеріалами на великому екрані й виконувати різноманітні завдання.
«Ай-яй, не можна забруднювати довкілля!» — це давно не працює з дітьми. Як же навчити їх бути екологічно свідомими?
— Навчити берегти природу можна лише через власний досвід, — переконана Віра Бережок. — Адже природа України, зруйнована росією, — це те, що залишиться нашим дітям, онукам і правнукам. Ще до війни люди самі знищували довкілля, а тепер руйнування лише посилилися. Любити природу й довкілля, у якому живеш це також патріотичне виховання. Тож екологічне виховання має бути серед наших пріоритетів. Важливо й те, як саме ми долучаємо дітей до екопроєктів і навчаємо бути екологічно свідомими в дитячому садку. Бо ж найчастіше як: дітям просто показують картинки: ось забруднена природа, ось сміття під деревом. Мовляв, ай-яй, так робити не можна! Але це не працює. Дитина подивилася, кивнула. І на цьому все! А коли малеча вчиться на власному досвіді, досліджує, виконує практичні завдання, здобуває навички, — тільки тоді зможе і зохоче застосувати ці знання в реальному житті.
11 правил життя вихователя в українському дошкіллі від Віри Бережок
Бачу українське дошкілля сучасним і сміливим. І ресурсного вихователя у ньому! «Мінусовий» ресурс не дозволить якісно навчати і розвивати дітей. Моя мрія — освіта, коли дитина не буде запитувати «Можна?», а скаже: «Дивись, що я вигадав!» На жаль, не всі вихователі мають достатньо сміливості чи впевненості, щоб перетнути цю межу й зробити крок уперед. Сучасне дошкілля = дошкілля, в якому вихователь не грузне в паперах і має вдосталь часу на роботу з дітьми.
Найсильніша сторона українського дошкілля: педагоги й вихователі.
Найслабкіша сторона — катастрофічно низька оплата праці. Вам вистачить 18 000 на життя? Саме стільки в середньому отримує педагог дошкілля в комунальному садочку у Вінниці. І це вже після нещодавнього підвищення (до цього заробітна плата становила 14 000 гривень). Авжеж, потрібно брати додаткову роботу — я, до прикладу, веду логопедичну групу.
Українське дошкілля занурюється в шалений кадровий голод. Якщо молодим вихователям не нададуть ставку хоча б від 20 000 — сподіватись на нових працівників марно.
«Я часто кажу дітям: Доведи!» Як ви вже знаєте, я просто обожнюю «педагогічні провокації». Наприклад, запитую дітей, яка зараз пора року. І після відповіді «Осінь!» я кажу: «Ні, не осінь!» Діти починають доводити: «А листя впало! А он пташка кудись полетіла!» Цей метод якнайкраще допомагає сформувати у дитини критичне мислення. Готові вправи для цього метода ви знайдете трохи нижче у цій статті.
Інклюзія це про те, щоб бачити в кожній дитині особистість й не порівнювати дітей між собою. Щоб показати дитині ситуацію успіху. Також інклюзія для мене і про індивідуальний підхід: якщо дитина сором’язлива й не любить виступати, я придумаю для неї щось не менш цікаве.
Поширений міф: «вихователь лише доглядає за дітьми». Вихователь щодня витрачає колосальний емоційний ресурс. Дітей потрібно обійняти, заспокоїти, підтримати, — тривожних дітей під час великої війни незрівнянно більше. Суспільство розуміє, що вихователь відповідає за безпеку дітей, але часто не помічає, яка колосальна робота стоїть за освітнім процесом. Адже саме в дошкіллі ми закладаємо фундамент: вчимо дітей жити в соціумі, ділитися, мислити, досліджувати. Дошкілля — це не лише про навчання першим літерам і складам, а й про навички самообслуговування, розуміння колективу, уміння працювати в парах і командах. Якщо цього фундаменту немає, дитині буде складніше адаптуватися до школи.
Вихователі теж ходять у ресторани й кіно! Якось я пішла із сином на концерт у Києві й зустріла маму з дитячого садка. Згодом вона підійшла до мене й зізналася, що була шокована зустріччю: навіть сказала чоловікові, мовляв, дивись, це наша вихователька! «Я відповіла: Так, ви можете зустріти мене і на концерті, і в ресторані, і в барі, і в кіно. Ми звичайні люди, які теж відпочивають і розважаються».
Якщо ви батьки (опікуни) й спілкуєтесь щодня із вихователями — не обмежуйтесь запитаннями, «чи дитина їла й спала в садочку». Цікавтесь її розвитком:
Як дитина працює на заняттях?
Чи вміє зосереджуватися, чи вистачає їй уваги й посидючості?
Як дитина взаємодіє з іншими?
Чи вміє працювати в команді, домовлятися, чути інших?
Чи не намагається постійно нав’язувати власні правила?
Як реагує на зауваження та заборони?
Чи може впоратися з розчаруванням, коли щось іде не так, як їй хочеться?»
— Батьки можуть запитувати про те, що їх цікавить, але коли вони цікавляться заняттями й успіхами дитини, вихователю це дуже приємно, — пояснює пані Віра. — Це означає, що вони сприймають тебе як педагога.
Якщо ваша дитина скаржиться, що її ображають в садочку — будь ласка, не починайте розмову з вихователем зі звинувачень. Ви можете разом з’ясувати, що відбувається. Скористайтесь так званим методом «бутерброда»: почніть з якогось маленького позитивного моменту, потім озвучте те, що вас непокоїть, і завершіть меседжем про вашу готовністю до співпраці. Наприклад: «Мене хвилює одна ситуація. Дитина розповідає, що Марко її штовхнув. Можливо, ви помічали, що між ними відбувається? Як ми можемо допомогти дітям розібратися?» Такий підхід дає змогу не загострювати конфлікт, а зосередитися на головному — безпеці дитини.
Виховання має триматися на двох крилах: любові й знаннях.
Період від народження до п’яти років — один із найважливіших у розвитку дитини.
Найважливіше — постійно й ПРО ВСЕ розмовляти зі своєю дитиною. Де б ви не були, що б не робили разом, — говоріть! Заховайте свої мобільні під подушку чи в сумку й говоріть. За моїм спостереженням, у сучасних дітей частішають проблеми з розвитком мовлення: починають говорити пізніше, володіють обмеженим словниковим запасом.
Батькам значно легше увімкнути мультики, аніж говорити й займатись із дитиною. І я не проти мультфільмів! Але спробуйте зробити так: сядьте поруч із дитиною і коментуйте те, що відбувається на екрані. Обговорюйте: що сталося, кого ти побачив, хто там є. У такому діалозі дитина думає, міркує, говорить і запам’ятовує.
У моєму дошкільництві найважливіше — емоційний комфорт дитини і мій ресурс.
Свій ресурс я черпаю і в самій роботі, як би це не банально зараз прозвучало. Мені дуже подобається працювати з 3D-принтером, робити завдання «кінолабораторії в рюкзаку». Обожнюю працювати і з цифровим мікроскопом. Коли ми з дітьми занурюємося в дослідження, я ніби відключаюся від реальності. Дивишся на кору дерева, підносиш її до цифрового мікроскопа — і раптом бачиш десь далеко лапку жучка. Це ж так класно — бачити щирий дитячий захват!
А поза роботою я випускаю енергію на дитячому футболі. Мій син займається футболом, у нас постійно відбуваються турніри. От там я добряче «викрикуюся» під час матчів.
13 фантастичних практик для дошкілля від Віри Бережок
Ігри-провокації
1. Провокація «Важке чи легке?»
Кладу поруч великий сухий листочок і маленький важкий каштан (або камінець) і запитую: «Як думаєте, що з цього важче? Велике листя точно має бути важчим за цей маленький каштанчик!»
Діти починають сперечатися: одні вірять очам (велике = важке), інші відчувають підвох.
2. Провокація «Дерево чи пластик»
Непомітно додаю до кошика з природними знахідками штучний гладенький листок або відліплену з пластику шишку й кажу: «Дивіться, я знайшла в лісі дивовижне нове дерево!» Діти одразу помічають підвох і вигукують: «Це штучне! Це не справжнє!».
Заклик «Доведи!»: Діти беруть лупи, досліджують прожилки, порівнюють запах, тактильні відчуття, роблять відбитки на пластиліні й наводять мені 3–4 беззаперечні докази, чому цей предмет створено людиною, а не природою.
3. Провокація «Живе чи неживе?»
На прогулянці ми знаходимо суху гілочку та сухий мох. Я стверджую: «Це геть сухе й мертве, воно більше ніколи не зміниться».
Суперечка та пошук: Діти можуть сказати, або навпаки я, що природа вміє «прокидатися».
Заклик «Доведи!»: Ми забираємо мох до нашої «Лабораторії в рюкзаку», занурюємо в воду й за допомогою фотофіксації чи спостереження доводимо, як розправляються волокна та повертається колір.
4. Провокація «Текстурний розрив»
Залишаю на килимі великий лист пакувального картону з довільно прорізаними отворами різної форми та поруч — кошик із гілочками, каштанами, стрічками з тканини й мотузками. Для одного малюка це стане «нейро-лабіринтом», де треба протягнути мотузку й прокатити каштан. Для іншого — математичною грою на сортування за розміром отвору. Для третього — каркасом для будівництва еко-будинку.
Діти вчаться аргументувати свій вибір, пропонувати власні правила гри й відстоювати свою візію перед однолітками.
Нейроігри в природі
5. «Дзеркальні візерунки»
Дитина бере в обидві руки однакові природні елементи (наприклад, два каштани, два листочки або дві шишки) і одночасно обома руками викладає симетричний візерунок на землі чи столі від центральної лінії в протилежні боки.
6. «Маршрути»
Викладаємо на доріжці лінію з листочків, каштанів і камінців у певному порядку (наприклад: листок — каштан — камінь). Дитина крокує вздовж лінії й одночасно виконує рухи руками або називає звуки/слова за правилом: на листок — сплеск у долоні, на каштан — присідання, на камінь — «клас» пальцем.
Проєкти
7. Мобільна лабораторія в рюкзаку
Даний проєкт реалізується у форматі автономної мобільної агенції, що забезпечує безперервну практичну діяльність з екологічного виховання без прив’язки до конкретного приміщення. Основним інструментом є кейс Еко-агента — мобільний набір (цифровий мікроскоп, окуляри VR, лабораторний інвентар), що дозволяє вихованцям миттєво розгортати операції в будь-якій локації. Замість спостереження діти опановують практику «цифрового зору», проводячи експертизи. Агенти не просто спостерігають, а виступають авторами власного еко-контенту, створюючи макрознімки, Кожен знімок у нашому «Цифровому атласі» — це не просто картинка, а екологічний маніфест дитини, яка побачила істину власними очима. Ми відкриємо простір для трансформації екологічних знань у свідому практичну дію.
Це створить умови для самореалізації дитини як активного дослідника, здатного самостійно аналізувати стан довкілля та ініціювати кроки для його захисту. Діти відчують цінність власного внеску в екологічну безпеку громади, формуючи стійку життєву компетентність та відповідальне ставлення до майбутнього рідного краю. Ми пропонуємо інноваційний стандарт еко-виховання — дослідження без руйнації. Замінюємо традиційні паперові гербарії на створення «Цифрового атласу»: кожна квітка та листок залишаються жити в природі, стаючи об’єктами високоякісної макрозйомки.
Головна перевага нашого проєкту — його автономність та мобільність. Якщо лунає сигнал тривоги, діти просто беруть свої рюкзаки і продовжують дослідження в укритті. Освітній процес не переривається, а продовжується в безпечному місці. Рюкзачок стає частиною «тривожної валізки», яка наповнена не страхом, а цікавими дослідженнями.
Діти самі шукають, вибирають, сортують і збирають матеріали прямо під час прогулянки: камінчики різної форми, кору, мох, сухі й зелені листочки, каштани чи пісок тощо.
Практичні ігри
8. «Еко-детектив: Пошукова картка»
Дитина отримує палітру з кольоровими плямами або картку-трафарет із віконцями («знайди шорстке», «знайди найменше», «знайди три відтінки зеленого»). За допомогою лупи чи портативного мікроскопа з рюкзака дитина досліджує знайдене та описує свої відкриття.
9. «Таємниці моху»
Використовуючи цифровий мікроскоп, виводимо зображення на екран (планшета чи смартфона). Діти бачать, що «простий зелений килимок» насправді перетворюється на справжній прадавній ліс із прозорими стеблинками, краплями роси-лінзами й дрібними мікроорганізмами.
10. «Мешканці кори»
Під цифровим мікроскопом розглядають лабіринти, залишені жуками-короїдами, та структурами лусочок. Порівнюють: чому кора сосни шершава й товста (захищає від холоду), а берези — тонка та шарувата.
11. «Анатомія краплі та прожилок листка»
На свіжий зелений листок за допомогою піпетки капають на нього одну краплю води. Наводять мікроскоп на краплю: спостерігають ефект «лінзи» — як крапля збільшує капіляри й прожилки листка. Згинають листок і розглядають на зрізі «трубочки» (судини), якими рослина транспортує воду від коріння.
12. «Загадки пташиного пір’я: Чому птахи літають і не мерзнуть?»
Розглядають пір’їнку під мікроскопом: бачать, що воно складається з стрижня та сотень дрібних волосин, які зчеплені між собою, як крихітна застібка-блискавка («блискавка» куртки).
Діти роз’єднують борозенки пальчиком, а потім проводять від основи до кінчика — і пір’їнка знову стає суцільною та гладенькою. Бризкають з пульверизатора водою і спостерігають, як краплі скочуються, не проникаючи всередину шару.
13. «Аква-контроль»: від мікрокраплі до сили пари
Водяна мікроскопія (Рідкий стан):
Діти за допомогою піпетки беруть краплю води з калюжі чи ставка та краплю фільтрованої води.Під цифровим мікроскопом порівнюють їхній вміст: бачать мікрочастинки пилу, органічні волокна чи дрібних мікроорганізмів у природній воді та чисту структуру фільтрованої.
Висновок: Не вся вода однакова, чиста вода — запорука здоров’я.
Сила та фізика пари:
За допомогою пароочисника показуємо перетворення води на пару під дією температури.Спрямовуємо струмінь пари на легку вертушку або сухий листочок — діти спостерігають, як за рахунок тиску пари об’єкт починає рухатися.
Висновок: Пара — це не просто «дим», це потужна сила, яка може виконувати роботу.
Еко-очищення та дезінфекція:
За допомогою пароочисника без жодної побутової хімії очищаємо та дезінфікуємо природний матеріал для ігор (наприклад, брудне каміння чи кору) або ігрове обладнання. Під мікроскопом знову розглядаємо поверхню «до» та «після» обробки парою.
Теги
Підписуйтесь на щомісячний дайджест від Освіторії
Статті, новини, можливості щомісяця та без спаму.
Натискаючи кнопку «Підписатися», ви підтверджуєте, що погоджуєтеся з нашими Умовами використання.
