Дорослі, ви помилялися: 10 фейків з дитячих книжок

Книжки для дошкільнятам подають ідеї та факти спрощено. Малюки закарбовують у пам’яті, що зозулі кидають пташенят, кури мають по 4 пальці на лапах, а риби мовчать. Але це не зовсім так! Чи не краще все ж зацікавити сучасних першачків винятками заради розвитку критичного мислення? Поясніть, чому не всі гієни їдять падаль, а кроти не так вже й погано бачать? Та навіть сонце насправді не жовте, а небо не блакитне. Зірали 10 поширених фейків із дитячих книжок.
1
Не всі зозулі кидають пташенят
Спочатку поговоримо про винятки. Це пишуть у книжках та навіть питають у загадках: хто підкидає яйця до чужих гніздечок? Зозуля стала у народі символом непутящої матері. Але коли у книжечці пишуть, що усі зозулі так вчиняють або «які пташки ніколи…», не враховують винятки: мінімум два роди зозуль чемно висиджують пташенят. Еволюційно родина зозулевих пішла двома шляхами. Традиційним: із висиджуванням яєць та вирощуванням пташенят пішла більшість, понад 80 видів зозуль. А так званий гніздовий паразитизм притаманний лише 60 видам зозуль, зокрема, і знайомій нам європейській звичайній зозулі. Малкоги з Яви, блакитні Куа з Мадагаскару, галапагоські зозулі з Галапагоських островів, коукали, яких є 30 різновидів й які мешкають в Африці, Азії та Австралії, — усі вони роблять гнізда. Тож «пролетіти над гніздом зозулі» цілком можливо. А ось такий вид зозулевих, як ані великі, малі та товстодзьобі з Південної Америки, будують величезні гнізда, бо туди відкладають яєчка 2 — 5 зозуль. Вони та зозулі-тата усі разом по черзі висиджують цю колонію. А американські лісові висиджують пташенят, але схильні до «гніздового піратства» — вони забирають готові гнізда у інших птахів.
Ще маленький нюанс: хоча зозуля звичайна асоціюється з матір’ю, що не дбає про дітей, вчені запевняють, що її поведінка обумовлена турботою про пташенят. Адже доросла зозуля харчується переважно токсичною отруйною гусінню. Якби пташеня проковтнуло навіть шматочок такої їжі, воно б померло, бо в нього ще не розвинувся імунітет до отрут. Тож зозулі довелося б не лише окремо шукати харчі для пташенят та окремо їсти самій, але й харчуватися поза межами гнізда. Шанси на виживання при цьому були б невеликі. Тому їй доводиться знаходити зозулятам нових батьків — годувальників із безпечною їжею.
2
Не всі кури мають по 4 пальці на лапах
«Скільки пальців на лапі курки: три, чотири чи п’ять?»Однозначної відповіді немає! Справді, у більшості курей 3 пальці розвинені й спрямовані вперед, а 1 маленький — назад. Але є породи, які мають лапу, що більш-менш нагадує людську долоню і має 5 пальців. Це китайські шовкові кури, фаверолі, доркінги та гудани. Китайські шовкові кури ще й не вкриті пір’ям, що вважається ознакою дорослого птаха. Натомість вони вкриті пухом.
3
Не всі риби мовчать

Книжки навчають малечу: киця говорить няв, песик гав, а риба…. тут зазвичай малюють порожню хмарку, мовляв, риби мовчать. Так, переважна більшість, але не всі. Серед них 3 % саме говорять між собою, переконайтеся самі. Наприклад, риба-мічман гуде, горбиль воркує, амбонський памацентр цвірінькає та щебече. А тих, хто спілкується за допомогою інших звуків (булькає повітрям, скрегоче зубами, потирає плавниками або зябрами, видає звуки мязами), значно більше: аж дві третини! Тож більшість риб не мовчить.
4
Не всі гієни їдять падаль

Дещиця правди є — гієни відчувають чужу здобич чи кинуті залишки їжі інших хижаків на відстані до 4 км. Але такі добавки вони собі дозволяють лише у 15 % випадків. У 85 % вони полюють самі, усією зграєю, активно, винахідливо та сміливо (хоча є також два види гієн, які більше покладаються на пошук падалі). А ось леви якраз відбирають здобич у гієн, як і у інших хижаків. Таким піратським способом леви здобувають аж половину їжі!
5
Не всі кроти погано бачать

Кроти мають крихітні очі, які інколи сховані під хутром. Та все одне працюють. Усі кроти бачать хоча б обриси, відрізняють світло від темряви. Але більшість видів кротів бачить ще краще, що вчені довели 17 років тому. Очі допомагають шукати отвори у підземних мережах. Дослідження переконують: кроти не перебувають на еволюційному шляху до повної втрати зору. Очі кротів мають й незвичні функції: наприклад, навіть під землею дають змогу виявити, коли приходить весна. Адже саме тоді вони мають шукати партнерів та розмножуватися.
6
Сонце не жовте, небо не блакитне
Тепер не про виняток, а про різницю між реальним та сприйняттям. Зірка, яку ми називаємо сонцем, біла, пояснюють фізики. Такою її можна побачити у космосі. Ми ж бачимо сонце жовтим лише тому, що частина спектру розсіюється, коли проходить крізь атмосферу Землі. Малечі можна пояснити, що у білому світлі поєднані усі кольори, але частина з них втрачається по дорозі до нас. Проходять довгі хвилі: жовті, помаранчеві, червоні. А короткі, ті, які зосереджуються на межі атмосфери, дають колір небу. Адже небо прозоре, не має власного кольору. З нашої планети, якби не світло сонця, ми б бачили чорний космос через прозоре повітря. А ось якби сонце було жовто-помаранчевим, як його малюють, небо б стало бордовим та темно-рожевим, а усе на планеті здавалося майже чорним.
7
Коти не зовсім нявкають, а собаки не гавкають
Звісно, тварини видають звуки, але вони досить різноманітні. Люди спрощують, коли обирають, що саме каже кіт чи собака. До того ж носії різних мов сприймають ці звуки так, як їм звично та ближче до мовних традицій. Саме тому качки для нас крякають, для англійців видають звук «куак», для французів «куа», для турків «вак», для угорців «хап», румунців «мак» та для данців взагалі «реп». Лише у двох країнах світу звуки котів не починаються з літери «м»: у Японії вони кажуть «нян», а в Україні «няв».
Звуки деяких тварин у різних мовах взагалі не схожі. Наприклад, жабка видає «дже гуль» корейською та «оп оп» тайською. А індичка — «горо горо» мексиканською та «клоу клоу» іспанською. То невже дві пташки з різних континентів не зрозуміють одна одну? Звісно ж, зрозуміють. Це лише носії різних мов не однаково сприймають мову тварин.
Вчені з Університету Аделаїди (Австралія) проводили надмасштабне дослідження, чому звуки виражаються по-різному в різних мовах. Окрім фонетичних нюансів, обирають певний спектр емоцій, які криються за звуками. Ось приклад. На думку зоологів, свині видають понад 20 звуків, серед яких основні п’ять:
- нейтральне похропування, яким вони вітаються або обмінюються у спокійному стані;
- повискування не лише від болю, а й від страху, агресії та інших негативних емоцій;
- пирхання від здивування;
- буркотіння — від ніжного звернення свині до поросят до роздратованого звуку;
- рохкання — короткий звук під час гри, пустощів або під час здивування.
Англійська мова обирає лише останній вид звуків та позначає його «ойнк». До слова, раніше це звучало як «хойнк» й повітря втягувалося, а не видихалося. Так схожість значно помітніша. Польська мова обирає перший варіант (звучить як «хрум») та другий (звучить як «квік»). В українській мові передано другий та п’ятий вид звуків: свині кувікають та рохкають.
Також мова демонструє, наскільки тварина важлива для певної нації. Наприклад, у більшості мов, включно з українською, немає окремого звуку для верблюдів. Але це не значить, що кораблі пустелі мовчать. У арабській мові є аж 30 слів для позначення різних звуків верблюдів.
8
Їжачок не носить на голках яблука

Поговоримо про цілковиті міфи. Їжачок начепив яблучка на голки, коли поспішає додому. Таку милу картинку з дитячої книжки ви ніколи не побачите в природі, адже голки тварини фізично не зможуть утримувати на собі великі плоди. Та й навіщо вони їжаку, адже він — хижак? Він їсть комах, жабок, мишей, яйця. Але звідки така вигадка? Як і інші тварини, аби позбутися паразитів, їжаки катаються по траві та у листі. А ще не оминають нагоди встромити голки у зіпсовані фрукти, що вже почали бродити. Кислота з соку краще очищує шкіру та голки.
9
Верблюд не запасає воду в горбах
Тривалий час вважалося, що верблюди запасаються водою. Насправді ж у горбах відкладається жир. Верблюд — це такий собі кабанчик, в якого жир з усього тіла зібрано в дві гори на спині. Якщо тривалий час немає їжі, жир витрачається та дає енергію. Можна сказати, верблюд носить обід на собі. Обходитися без води він може завдяки зовсім іншим механізмам. По-перше, він майже не пітніє та майже не мочиться: він втрачає десь літр на день споживаної рідини, тоді як велика худоба його розміру 40 літрів. По-друге, верблюд має унікальну форму клітин крові, завдяки чому нормально почувається, навіть коли втрачає 30 % рідини у тілі. Інші ссавці помирають, коли втрачають удвічі менше.
10
Хамелеон не набуває кольору оточення

Хамелеон не змінює колір для маскування, свідчать зоологи. Різні види цих тварин і так уже за кольором нагадують рослинність, яка переважає там, де вони живуть. «Якщо його злякати, він стане фіолетовим у цяточку» — щось таке можна сказати й про хамелеона. Адже колір шкіри змінюється у нього залежно від настрою, температури, освітлення та заради спілкування з іншими особинами. Яскравим він стає, коли хоче сподобатися протилежній статі. Кислотно-отруйні кольори виникають на знак агресії чи суперництва. Якщо холодно, хамелеон темнішає, якщо хоче освіжитися, світлішає. Але кольори, тим паче візерунки, які є довкола, ця тварина не копіює.
Підписуйтесь на щомісячний дайджест від Освіторії
Статті, новини, можливості щомісяця та без спаму.
Натискаючи кнопку «Підписатися», ви підтверджуєте, що погоджуєтеся з нашими Умовами використання.