Днями на Міжнародному форумі «Пілотне впровадження профільної освіти: академічні ліцеї» освітяни обговорювали перспективи реформи, успішний досвід препілотних ліцеїв та ті упередження, які виникають. Зібрали 9 міфів про реформу старшої профільної освіти. Розвінчують і коментують ці міфи Оксен Лісовий, Надія Кузьмичова та міжнародні освітні експерти.
Оксен Лісовий
Надія Кузьмичова
1. Реформу призупинять до завершення війни?
Міністр освіти й науки України Оксен Лісовий:
— Зараз триває публічна дискусія щодо відтермінування реформи до завершення війни. Суспільство виснажене, тож будь-які глибокі зміни важко йому даються. Але практика препілотів надихає, демонструє, що ми здатні нині успішно втілити реформу з такими чудовими шкільними колективами.
Протести, петиції — з цим треба не боротися, а розуміти, чому це відбувається. Уявіть себе на місці батьків: ми звикли до певної школи, непоганої, а тепер все змінюється, ми не до кінця розуміємо результат. Батьки, які є активними, уважно вивчають документи, роз’яснювальні матеріали, вже усвідомлюють переваги профільної школи. Наприклад, до препілотних ліцеїв нині черги навчатися. Кожній громаді треба показати такий приклад. Й тоді люди відчують різницю.
На нас із вами лежить відповідальність, чи зможемо переконати суспільство, що академічний ліцей — це подарунок долі, а не якась проблема, як це, на жаль, в свідомості деяких лідерів громад та батьківських спільнот. Цю інерцію нам з вами треба подолати. І наша перемога в війні, і наша перемога в формуванні майбутньої економіки залежить від людей, які спроможні нестандартно мислити. І академічні ліцеї та професіональні коледжі мають розвинути у підлітках цю спроможність.
Заступниця міністра освіти і науки України Надія Кузьмичова:
— Оптимізація мережі закладів освіти потрібна ще й тому, що зменшується кількість учнів, у селах неефективно використовуються ресурси, адже наповнюваність значно нижча. Якщо не говорити про Київ, ось такий розбіг: є громади, де всього 60 дітей і навчаються вони не в одному закладі освіти, а є такі, де 120 тисяч. У одних громадах на кожного школяра розраховують 19 тис. грн на рік, а в інших 216 тис. грн, але якість освіти там гірша, ніж у перших. Це відбувається тому, що капітальні видатки, операційні витрати на різні комунальні послуги та утримання величезних будівель не конвертуються у те, що в підсумку отримує дитина.
2. У одних регіонах академічні ліцеї запрацюють у 2027 році, а в інших — ні?
Міністр освіти й науки України Оксен Лісовий:
— Певна непослідовність комунікації в різні періоди реалізації реформи викликала ілюзію у частини керівників органів місцевого самоврядування, що реформа може бути призупинена. Але це недалекоглядна позиція. Є законодавчий фундамент реформи. Діти вже багато років навчалися в «НУШівській» парадигмі, вони не можуть перейти у старшу школу, яка працює на «доНУШівських засадах.
20% громад ще не сформували мережу ліцеїв. Так, є громади-двієчники, які не підготувалися до реформи, не виконали завдання Закону про повну загальну середню освіту. Але на політичному рівні сумнівів, дискусій немає. Усі усвідомлюють потребу реалізації реформи старшої профільної школи. Переконаний, що Кабмін України не припинятиме та не скасовуватиме її.
Будемо продовжувати роз’яснювальну роботу. Коли батьки побачать, як переобладнають пілотні ліцеї, як у них налагодять навчання, яка атмосфера там буде, вони самі будуть вимагати, щоб у їхній громаді створили академічні ліцеї.
3. Реформа у 2027-му розпочнеться не для всіх старшокласників?
Міністр освіти й науки України Оксен Лісовий:
— Це можливо. Зараз є пропозиція дати змогу довчитися на старих засадах тим, хто зараз у 9 класах й хто навчався не за програмою НУШ. Цей компроміс розглядається, але оскільки це теж законодавчі зміни, вони мають пройти голосування в парламенті.
4. Для реформи не вистачає законодавчої бази та методичних рекомендацій?
Заступниця міністра освіти і науки України Надія Кузьмичова:
— МОН разом із партнерами впроваджує цілу екосистему інструментів для впровадження старшої профільної школи. Фундамент уже є: Закон про повну загальну середню освіту (2020 р), Концептуальні засади профільної освіти (2024), Держстандарт старшої профільної школи та Типова програма (2024 р), Положення про ліцей (оновлене у 2026 р). Досвід препілотних ліцеїв є основою для послідовних, ґрунтовних, поетапних методичних рекомендацій, покроковим порадником для усіх академічних ліцеїв. Зокрема, посібник, що створено на досвіді 30 препілотних ліцеїв, буде надіслано до Серпневої конференції цьогоріч усім закладам середньої освіти: частинами, у електронному вигляді, з методичними рекомендаціями. З початку нового навчального року готові посібники нададуть пілотним ліцеям. Далі протягом навчального року на школи чекають зустрічі та вебінари за цим посібником (кожна третя середа місяця), опрацювання зворотного зв’язку. Кожен захід присвячується окремому розділу або кейсу препілотного ліцею. Цей посібник перекладає нормативку в дії, містить чеклісти, шаблони, кейси.
5. Виокремлення ліцеїв від початкових та базових шкіл можливо не всюди?
Міністр освіти й науки України Оксен Лісовий:
— У оновленому Положенні про академічний ліцей є змога як виняток, що заклад освіти містить ліцей, базову, початкову школу. Це пом’якшувальні кроки для того, щоб зайти в реформу, це прийнятний компроміс, який не змінює реформу. Поки що є питання неякісних доріг чи їх відсутності, яке буде поступово розв’язане.
МОН у мережі закладає 30-кілометрову відстань доїзду учнів до ліцеїв. Теоретично це 30 хвилин, але на практиці через погану якість доріг може бути й година некомфортної їзди, від якої підлітка нудить і важко зосередитися на першому уроці. Ми маємо карту доріг до усіх ліцеїв, які повинні запрацювати з 2027 року, проаналізували вартість будівництва або ремонту доріг 30 мільярдів грн. Але для дорожнього фонду Міністерство інфраструктури це невеликі гроші. Інше питання, що в цьому році ці гроші не передбачені. Мінфін знайшло 3,5 мільярди грн на дороги (їх мають зробити вже цьогоріч) до пілотних ліцеїв, де є така потреба.
Хотілося б, щоб у кожної громади була можливість побудувати дороги до шкіл. У 2020 році, коли ухвалювали Закон про повну загальну середню освіту, звісно, ніхто не очікував повномасштабної війни та планували значно більші кошти виділити на реалізацію реформи. Але зараз ми, приміром, будуємо понад 200 підземних шкіл, на кожну з яких потрібно стільки ж грошей, як на новий ліцей. Але одночасно фінансування МОН за останні 3 роки зросло на понад 100 мільярдів гривень. Тобто такі інвестиції, які сьогодні приходять до освіти, не приходили в жодний з попередніх періодів. 10 мільйонів, які вкладаються в пілотні ліцеї, пріоритезують на закупівлю обладнання для шкільних лабораторій і технічних майстерень. Це заради того, щоб діти долучалися до дослідництва. Але, на жаль, це не дає змоги перепакувати повністю школу, зробити її реконструкцію під сучасні вимоги (до слова, такі типові проєкти реконструкції розроблені). Втім, лабораторії та майстерні вдалося зробити сучасними та привабливими для учнів. Вони не стали одноманітними, хоча ліцеї дотримувалися рекомендацій МОН. Творча рука вчителя змінила наші типові проєкти під власне бачення.
6. Академічні ліцеї нині, під час змін, не забезпечать учням достатнього рівня знань для вступу до закладів вищої освіти?
Генеральний секретар Education International, глобальної федерації профспілок працівників освіти, яка об’єднує понад 30 мільйонів освітян у всьому світі Девід Едвардс:
— Щойно вчителі будуть спокійними, вони зможуть заспокоїти батьків. Також впливає якість відносин між вчителями та учнями, що має один із найбільших впливів на результати навчання. Якщо відносини щирі, не формалізовані, учні та їхні батьки довірятимуть новаціям. Учителям важливо розбудувати «інфраструктуру довіри», а їм самим для цього потрібна свобода дій та підтримка, й, звісно, підвищення кваліфікації. Реформи не відбуваються тоді, коли видано наказ. Потрібен час на роз’яснення батькам, на професійний розвиток. І тоді батьки зможуть переконатися, що їхні діти, як і учні в усьому світі, демонструють відмінне володіння важливими для майбутнього навичками, мають більше практичного досвіду, краще підготовлені не лише до університету, а й до подальшої кар’єри. Адже роботодавці потребують саме таких людей — тих, які вміють розв’язувати реальні проблеми та адаптуватися до різних життєвих сценаріїв.
Керівник відділу реформи освіти в Європі, Центральній Азії та Америці у Кембриджському партнерстві з питань освіти Стів Кінг:
— Потрібна комунікація про реформу освіти, і її не можуть робити міжнародні організації. Це має відбуватися на місцевому рівні. Минулого тижня я був у Киргизії, де тисячі батьків були незадоволені змінами. Тож Міністерство освіти запросило п’ять тисяч батьків просто на стадіон прийти поговорити про те, чому вони незадоволені. Тепер, коли вони зібрали та опрацьовують зауваження, критику, в довгостроковій перспективі будуть кращі шанси на успішність реформи.
Раджу використовувати для комунікації просту мову. Наша організація також потрапляла в таку пастку: використовувала для розмови з батьками термінологію, складні викладки, цифри. Але цього не треба. Кожна освітня реформа має забезпечувати якісну програму, яка справді подобається учням, яку вони зможуть застосувати у майбутньому, справедливу прозору перевірку знань. Реформа — це про вчителів, які є висококваліфікованими, вмотивованими. І тоді складеться цей великий пазл. І це все, що треба казати й що треба дати людям.
7. Реформа — це добре забуте старе, адже в деяких школах вже давно є старші математичні, природничі, гуманітарні класи?
Заступниця міністра освіти і науки України Надія Кузьмичова:
— Профільна старша школа — це не лише про введення профілів у старших класах. Принципово нове — це вибір учня, індивідуальний підхід, змінні групи. Реформа може залишитися формальністю, якщо вчитель казатиме учням: «Вас 24, поділіться порівну на дві групи». Якщо ж це буде впроваджено реально, цього досить для початку змін. Персоналізація навчання — це три етапи: учні обрали профіль, обрали предмети за профілем, обрали предмети поза межами профілю. Важливо усвідомлювати, що це вибір не лише учня. Мають бути задіяні усі суб’єкти освітнього процесу:
- Здобувач визначає інтереси й цілі, обирає профіль, вибіркові курси, веде портфоліо.
- Батьки: підтримують вибір дитини, беруть участь в консультаціях, дають згоду.
- Шкільний психолог, кар’єрний радник: допомагають визначити здібності, інтереси, професійні нахили, проводять тестування.
- Вчителі: оцінюють готовність до поглибленого вивчення, роз’яснюють зміст програм.
Адміністрація: формує план, розклад групи, забезпечує ресурси та умови.
8. Молодих учителів майже немає, а людям передпенсійного віку складно буде змінити стиль вчителювання?
Міністр освіти й науки України Оксен Лісовий:
— Від віку вчительська ефективність не залежить. Але молодих вчителів, дійсно, мало. Зарплата — найбільш очевидний фактор. Деякі ідеї МОН стосовно цього забезпечені додатковими ресурсами, маємо кошти, щоб збалансувати зарплату молодих вчителів. Мінфін, за дорученням Президента України, знайшло в цьому році 57 мільярдів грн. Кілька правок депутатів ВР, Освітнього комітету ВР дало змогу підняти на 30% з початку року зарплату педагогічним працівникам. Ще на 20% буде піднята зарплата з 1 вересня. Зараз МОН визначається: чи будуть це надбавки для молодих вчителів, чи буде впроваджуватися експериментальний підхід до оплати праці.
Але не лише через гроші не йде молодь у школу. Це також атмосфера в колективі, управлінська атмосфера, коли керівництво школи сприяє творчим діям вчителя, дає свободу, дає право на помилку. А ще обладнання та можливості для реалізації задумів молодого вчителя. Все це має бути в академічних ліцеях. І, скажімо, у чернівецькому препілотному ліцеї нині вже 60% молодих учителів, тоді як в середньому по школах їх лише 10%.
9. Якщо у 10 класі учень змінить профіль, це неякісна профорієнтація?
Заступниця міністра освіти і науки України Надія Кузьмичова:
— Не варто звітувати, що у вас жоден учень не змінив профіль навчання. Це не успіх. А зміни, хай це буде третина класу, це не недопрацювання, а норма. Це про самореалізацію та свободу. В кожного учня має бути право змінити профіль. Ліцей має відкрито інформувати про це право, а того, хто скористався ним, психологічно підтримувати. Найоптимальніше, якщо зміна профілю стається до кінця першого семестру. Краще, щоб учень перевірив свої сили й бажання та визначився у школі, а не під час вищої освіти або ж навіть зрозумів, що даремно отримав освіту, за якою він тепер не хоче працювати. Учень має усвідомити, що змінювати шлях — це не помилка, кожна спроба — це крок до розвитку та успіху.
