В Європі пристрасно обговорюють нові підходи в освіті. А ось у США, Канаді, Австралії вчителі спеціально розповідають татам і мамам про зміни, які стосуються навчання їхніх чад. «Сьогоднішні батьки настільки зайняті, що не знають, що відбувається в школі, тож відчувають себе невразливими», — вважає професор педагогіки Університету Вірджинії Керол Томлінсон, пише «Вашингтон пост». Які ж підходи в освіті нині обговорюють на Заході та чому так складно новому пробитися в школи?

Клас Starbucks: чи не забагато комфорту?

ЗА. Класні кімнати Starbucks або класи-кав’ярні — так називають дизайн нового типу. Тут учні не лише сидять на килимі, як було прийнято в США, чи за столами, як звично нам, а ще на кількох рівнях. У кабінеті стільці різної висоти, із столами та без, а також столи, за якими працюють стоячи. А до них є ще й крісла-мішки, пуфи, подушки, фітболи, килимки для йоги і навіть дитячий намет для усамітнення. Стільці різної висоти — фішка мережі кав’ярень Starbucks, звідси й назва.

І таку обстановку пропонують не лише в початковій школі, а й старшим дітям.

«Доки учні працюють, мені все одно, де вони сидять, — каже вчителька Кейт Росколлі в середній школі Stonewall в Манассасі».

«Коли школярі приходять вранці, вони роблять вибір, але можуть протягом дня мінятися місцями, як вважають за потрібне, — каже вчитель Кайль Дельцер West Fargo Public School, пише EdSurge. — Це значно поліпшує увагу, цікавість до уроків і поведінку».

Як вказано на сайті Edutopia, за результатами опитування 1,2 млн вчителів про новації, які б вони хотіли впровадити, клас Starbucks був на першому місці.

delzer-flexseatingstucenteredclassrm-author

ПРОТИ. А от у батьків чимало побоювань: якщо перед дитиною, як у кінотеатрі, сидітиме високий однокласник, як це вплине на навчання? Від місця, типу сидіння і розташування залежить дисципліна, переконана і частина вчителів, пише Teacher Magazine. До спілкування більше стимулює півколо, а не сидіння по кутках на різній висоті. Як і де сидять учні — це частина класного менеджменту. Справжні профі враховували і психологічну сумісність, і хто кого зможе підтягнути в навчанні. Чи правильно все це скасувати заради дитячого комфорту?

«Перевернутий клас»: п’ять відео на день?

ЗА. Найбільш знайома в Україні новація: лекції школярі дивляться вдома, у відеозаписі, а практичну роботу, вправи, те, що могло би бути «домашкою», роблять разом у класі. Спочатку, 10 років тому, американський вчитель хімії Джонатан Бергман робив такі записи для відсутніх учнів, пояснює «Вашингтон пост». Згодом виявилося, що всім подобається слухати урок у власному темпі онлайн, а відвідувати його заняття почали учетверо більше учнів. За два роки в США з’явилася перша школа, у якій навчали лише за «перевернутим» методом. Нині сотні шкіл працюють саме так, а чи не в кожному навчальному закладі прагнуть хоча б одну шкільну дисципліну давати «перевернуто». Вчитель математики в школі Булліс в Потомаку Стейсі Рошан переконана, що це — ключ до підвищення успішності: відпрацювання знань іде в класі, за підтримки педагога та однокласників, а класичних домашніх завдань немає.

12869-flipped_news

ПРОТИ. Шість уроків щодня вимагають попереднього перегляду хоча б п’яти годин відео (за винятком мистецтв, спорту, технологій), обурюються батьки (у статті Insider Higher Ed). А якщо, як рекомендують, учень має ще й передивлятися лекцію, зупинятися у складних місцях, часу на відпочинок не залишиться зовсім. Щоправда, засновники методу радять робити ролики на 10-15 хвилин. Але щоб так стиснути інформацію та цікаво її візуалізувати, вчитель має бути генієм ораторського та дизайнерського мистецтв. А таких не багато… Навантаження на вчителів значно зростає, тож незадоволені і вони. Звісно, пару років можна показувати раніше створене відео, а далі воно застаріє. Може, лекції тоді слід розробити однаковими, мов підручники, та начитувати акторам? Піддає жару дослідження в американському коледжі Harvey Mudd у Клермонті, де дослідники довели: результати «перевернутого класу» не кращі за звичайні класи, а частина дітей, що вчилися по-новому, скаржилася на перенавантаження.

Персоналізоване навчання: страх комп’ютерної залежності

ЗА. Знайома нам новація, але її можуть дозволити собі лише приватні школи, адже йдеться про недешеві новітні технології. Нині комп’ютерні програми дають змогу учневі на уроці вивчати предмет у власному темпі, з акцентом на індивідуальних потребах та інтересах. Часто застосовується ще й гейміфікація, тобто школяр ніби грає на планшеті, долаючи рівень за рівнем, а вчитель слідкує за плейлистами всіх дітей і консультує. Така технологія прийшла до шкіл США лише п’ять років тому. Нині ж кількість новаторських навчальних закладів сягає сотні. Звісно, у Steve Jobs Schools не тільки займаються з гаджетами — половина часу відводиться на дискусії та семінари.

«Доведено підвищення шкільної успішності та різке зростання мотивації до навчання за такої форми роботи, — розповідає керівник з персоналізованого навчання в державних школах округу Арлінгтон Хізер Херлі».

ПРОТИ. Якщо дитині з проблемами в навчанні постійно допомагає вчитель, то успішні учні взагалі втрачають бажання спілкуватися наживо та не відриваються від гаджетів. Батьки побоюються, що в них розвинеться комп’ютерна залежність, продовжує тему EdSurge. Виконавчий директор Асоціації шкільних рад Пенсильванії Леоні Хеймсон, навпаки, вважає, що школярі втрачають інтерес до уроків: «Протягом кількох тижнів мій син тікав з уроків і не хотів ходити до школи. Він сказав, що йому не подобається, коли його навчає комп’ютер».

Відновні покарання: чи співчуватимуть хулігани?

ЗА. Згідно з новою системою виховання, учнів, що скоїли дисциплінарні порушення, не залишають після уроків і не відсторонюють від навчання. А після бійок та проявів агресії не викликають поліцію, а вдаються до так званого відновного покарання, що дуже ефективно за словами фахівця Дослідницького центру правосуддя і профілактики Сари Гекенбург. Ідеться про ненасильницькі дії, які мають на меті примирення правопорушників і тих, хто від них постраждав (однокласників чи вчителів). Хуліган може відшкодувати заподіяну шкоду (наприклад, відремонтувати те, що зламав), юний курець — провести тренінг щодо шкоди куріння. Практикують також «родинні кола», де, приміром, побитий учень розповідає про свої почуття кривднику, а потім діляться переживаннями батьки обох школярів. Фахівці сподіваються, що це поліпшить шкільний клімат, зменшить булінг, навчить дітей співчувати та зменшить рівень агресії.

ПРОТИ. Батьки багатьох учнів вважають, що правопорушники не отримають належного покарання і не зроблять висновків. Мовляв, розмови для них — переливання з пустого в порожнє, а розповіді про страждання жертви підсилюють не почуття провини, а садистичне задоволення.

Стандартизована класифікація: «оповідання» замість оцінок

ЗА. Оцінки — теж привід для суперечок, стверджує «Вашингтон пост». Нова стандартизована класифікація (SBG) забезпечує постійну оцінку сильних і слабких сторін учнів, дозволяє їм багаторазово демонструвати свої знання. У той час як традиційне оцінювання відлякує учнів, не дає вийти у відмінники через низькі бали, отримані протягом року, незалежно від подальших досягнень. Оцінки важко виправити, тож стрімке «підтягування хвостів» майже не має сенсу.

«А ще ж було безліч «сторонніх оцінок», — каже шкільний адміністратор школи Fairfax в Айові, фахівець із SBG Метту Таунслі. — Тобто низькі бали, наприклад, за погано зроблені домашні завдання, коли дитина просто не мала часу чи бажання. Вони аж ніяк не демонструють реальні досягнення учня».

Ідеться або про оцінювання кожного уроку за допомогою комп’ютерних програм, або про щотижневий рапорт вчителя. Замість традиційних для США літер «А-D», що аналогічні оцінкам 2-5, вводиться система накопичення балів або ж описові характеристики (вчитель детально описує компетентності учня). Інколи ставлять дату засвоєння тієї чи іншої інформації, опанування навички, що підтверджує: дитина знає та вміє певні речі. І хай вона засвоїла це на рік пізніше решти, «карати» низькими балами її не будуть.

«Не важливо, як дитина вчиться порівняно з іншими, — переконує професор педагогіки Університету Кентуккі Томас Гус. — Важливо, як вона вчиться порівняно з освітніми стандартами».

Прихильники цього методу вважають, що мотивація учнів різко підвищується. І єдине питання, яке залишилося вирішити, — узгодити нове оцінювання з процесом вступу до коледжів.

ПРОТИ. Громадські школи округу Монтгомері цього року відмовилися від SBG через бурхливі протести батьків, повідомляє «Чикаго Триб’юн». А в Окленді та Колумбії нововведення ніяк не можуть ввести. Тата й мами скаржаться на «незрозумілу писанину, яка ні про що їм не говорить», або вимагають перевести словосполучення «висока компетентність» — це А чи В по-старому? У батьків очікування від методу прямо протилежні, ніж у вчителів, досить негативні: мовляв, без старих оцінок діти перестануть вчитися та не зможуть отримати вищої освіти.

Нове ніколи не сприймалося однозначно, а тим паче якщо це стосується освіти. Як доводить закордонний досвід, батьки в таких питаннях поводяться більш консервативно, ніж вчителі та учні. Майбутнє дитини — цінність, якою страшно ризикувати. Але час доводить: якщо новації роблять школярів щасливішими, тата й мами теж їх підтримують.

Залишити відповідь