Дошкільні заклади України мають відповідати європейським критеріям освітніх послуг. Новий Закон про дошкільну освіту є в євроінтеграційних треках для нашої країни. Наскільки радикальні зміни заплановано? Як сприймається українське дошкілля порівняно з європейським? Які зовсім нові форми дитсадків з’являться? Розповідають координаторка освітніх програм з дошкільної освіти UNICEF Анастасія Коновалова та фінська експертка, засновниця Fan Academy Санна Лукандер.
Вихователі без освіти та дитсадки неповного дня
Як розповіла пані Анастасія, українські дошкільні заклади на тлі європейських сприймаються досить пристойно, десь на середньому рівні. Чимало моментів, які лише заплановані в інших країнах, у нашій вже досягнуто. Наприклад, якщо йдеться про безкоштовні освітні послуги, в якому обсязі вони надаються в європейських країнах щодня? У середньому це п’ять годин, тобто те, що в нас називається групою неповного дня. В Україні заклади дошкільної освіти працюють переважно 12 годин.
Скільки європейських країн, окрім України, гарантують місце в дитсадку дитині двох років? Лише вісім, причому безкоштовно це пропонує лише Угорщина. Значно краще ситуація з підготовкою дітей, яким залишається рік до школи. У чотирьох із п’яти європейських країн намагаються охопити дошкільною освітою всіх малюків такого віку. А ось решті дошкільнят гарантують місця в дитсадках лише 25% країн.
Більшість європейських країн регламентують або штатний розпис працівників дитсадків, або рівень їхньої освіти. Якими є вимоги до мінімальної кваліфікації вихователів? Якщо йдеться про дітей раннього віку, то рівень магістра вимагають лише Ісландія та Португалія. А, скажімо, в Іспанії, Румунії, Болгарії не треба навіть рівня бакалавра. Коли йдеться про дошкільнят, магістерське звання вимагають значно більше країн (зокрема, Франція, Італія, Польща). Але є й такі, як Греція, де не треба завершувати навіть бакалаврат, тобто практично будь-яка людина може доглядати за малечею.
Не скрізь є помічники вихователів. Скажімо, їх немає в Італії, Іспанії, Польщі. А в Греції вони мають бути лише в групах для дітей раннього віку.
Підготувати до Гарварду?
Типові проблеми дошкільної освіти, які батьки дітей у різних європейських країнах вказують під час опитувань, знайомі українцям:
- не всі діти мають доступ до послуг дошкільної освіти (гарантоване місце);
- недостатньо працівників у сфері освіти (незайняті вакансії, невідповідний рівень освіти персоналу, нерегулярне підвищення кваліфікації);
- недостатня якість освітніх послуг.
Стосовно останнього пункту експертка відзначила, що на якість скаржаться навіть у країнах, у яких система дошкільної освіти вважається найкращою (Норвегія, Фінляндія, Ірландія, Франція). Адже меж покращення немає, а батькам інколи ввижається, що можна було б підготувати в дитсадку одразу до Гарварду.
Отже, усе приблизно однакове. Заплановані цілі розвитку нагадують такі самі в інших країнах. Тож українське дошкілля не потребує радикальних змін, аби вписатися в європейський контекст.
Чому слід намагатися охопити дошкільною освітою якомога більше дітей? Бо, як доводять дослідження, якщо дитина хоча б рік провела в дитсадку, у неї на 28% більше шансів отримати згодом вищу освіту.
Ще один цікавий момент, який, можливо, варто перейняти. Хто з дітей отримує пільги в дошкільній освіті (безкоштовне харчування, навчання тощо)? В Україні можна довго перераховувати категорії родин: багатодітні, діти з особливими потребами, ВПО та чимало інших. У більшості європейських країн основний критерій один: матеріально незабезпечені родини. Адже освіта — це якраз шанс витягти людину з бідності в майбутньому.
А чого в нас ще не було?
За Законом про дошкільну освіту освітні послуги родини можуть отримувати в абсолютно різних суб’єктів освітньої діяльності. Адже завдання держави — дати доступ до освіти кожній дитині, хоча умови перебування та ситуації можуть бути дуже різними. Разом з командою UNICEF в Україні почали пілотувати зовсім нові типи дитсадків.
1. Корпоративні заклади дошкільної освіти. Це центри піклування на базі корпорацій, університетів, закладів передвищої фахової освіти, аби діти гралися та розвивалися, а батьки поруч працювали або навчалися. Наприклад, два роки тому вперше в Україні було створено центр піклування на базі Національного університету «Полтавська політехніка ім. Ю. Кондратюка».
Фото: Медіа-центр Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
2. Домашні мінідитсадки. В Ірландії, Німеччині розповсюджені заклади, які легко створити батькам або няням вдома. У них перебувають зранку до обіду 3–10 малюків. Організатори мають пройти курси з вікової психології, педагогіки та надання першої медичної допомоги. Санітарні вимоги до приміщень (а це переважно звичайні квартири) дуже прості: місце для ігор та занять вихованців. Для прогулянок не потрібно окремої території: вихователька гуляє з дітьми в парку чи на дитячому майданчику, так само як багатодітна мама з чадами. Тим паче немає таких вимог до житла, як ті, що застосовують в Україні: стеля висотою три метри, вікна на південь та схід тощо.
3. Мобільні дитсадки. Це хороше рішення для сільської місцевості, де проживає зовсім мало родин з малюками, для важкодоступної гірської місцевості. Там діти зазвичай залишаються без доступу до дошкільної освіти, адже не буде ефективним функціонування цілого комунального дитсадочка для 3–5 малюків, громада не стане його утримувати. Нині цей формат є актуальним для прифронтових територій.
Дитсадок на колесах на Херсонщині
Перший мобільний дитсадок із жовтня 2024 року почав курсувати Херсонщиною. Його створили за фінською моделлю та за підтримки уряду Фінляндії. Це допомога від 34 фінських компаній Україні. Український інститут розвитку освіти допоміг втілити цю ідею в життя.
Як розповіла пані Санна, якщо говорити просто, це дитсадок в автобусі. У ньому відокремлено секції для навчання, гри, харчування, занять мистецтвами, денного догляду, психологічної підтримки (до слова, її надають і батькам маленьких вихованців, і вихователям інших дошкільних закладів). У мобільному дитсадку є різноманітні матеріали та іграшки, як у стаціонарному. Також тут є обладнання для дистанційного зв’язку, працює інтернет. Мобільні дитсадки підключені до інтерактивної платформи Fan Academy: вихователі можуть проводити онлайн-заняття, а також консультуватися, якщо потрібна якась допомога відповідно до ситуації.
Ідея з’явилася, коли українські освітяни розповідали про те, що на Херсонщині через безпекову ситуацію не можна нині відкривати дитячий садок без укриття. А відповідні будівельні роботи займуть чимало часу. В автобусі, звісно, немає укриття, але він мобільно пересувається туди, де безпечно дітям. Якщо ж повітряної тривоги немає, вихователі влаштовують активності не тільки в самому садочку, а й поблизу, на вулиці.
Батьки, за бажанням, також залучені як волонтери. Вони бачать, що роблять вихователі, і починають довіряти та вірити в успіх цієї справи.
Заняття проводять у формі захопливих ігор, а програма відповідає загальнодержавній в Україні. Утім, у Fan Academy є і свої фантастичні персонажі, вигаданий казковий світ, на якому базуються заняття. Відповідні яскраві іграшки мотивують дітей чекати на зустріч з ними. Супергерой, сильний та хоробрий Тука. Мако, який вигадує нові машини та знаходить нестандартні варіанти. Емпатійний, емоційний Вааба, який навчить малечу розв’язувати конфлікти та піклуватися одне про одного. Сором’язливий та дивакуватий Сока, який не любить самотність та потребує підтримки дітей. А ще він екофрендлі, тож завжди підкаже, як подбати про природу.
Перший досвід дуже позитивний: маленькі українці залюбки грають із цими героями, навчаються читати та рахувати, розвивають soft skills. Батьки зізнаються, що на «автобусний дитсадок» малюки чекають з нетерпінням.
