«Я іду до психолога»: дієві поради з нової книги Катерини Гольцберг

Щороку 10 жовтня у світі та в Україні відзначають Всесвітній день психічного здоров’я. У медіа та соцмережах радять звертатися до психологів, якщо на душі кепсько. Але як зважитися піти на розмову, коли панує стільки міфів та упереджень? Що говорити і як правильно висловити те, що бентежить? Чим групова терапія відрізняється від індивідуальної? Що робити, якщо сам хочеш стати психологом? На сотні запитань у книзі-варточиті «Я іду до психолога» відповідає професійна хранителька секретів і психологиня з понад 20-річним стажем Катерина Гольцберг.

«Як ти?» — запитують українці одне одного під час війни. Ми частіше звертаємо увагу на ментальне здоров’я, а коли геть важко — шукаємо моральної підтримки у друзів, рідних або фахівців. У 2024 році 40% опитаних українців поділилися, що потребували психологічної допомоги. Але тільки 8% дійшли до кабінету психолога або провели зустріч із фахівцем онлайн.

Катерина Гольцберг

— Я багато років спостерігаю за тим, як люди з неабиякою осторогою заходять до кабінету психолога, — підхоплює думку авторка книги Катерина Гольцберг. — Або не знають, чим саме може зарадити психолог, або не вірять в ефективність такої співпраці чи навіть бояться, що фіхівець «побачить їх наскрізь». А як насправді? Хто такі психологи та які міфи про їхню роботу варто розвіяти раз і назавжди? До чого варто бути готовим, починаючи терапію? І як правильно підготувати вашу дитину до візиту до психолога та уникнути дискомфорту перед сеансом?

Іллюстрація з книги «Я іду до психолога» Катерини Гольцберг,
ілюстраторка Маша Грімм

Міфи про психологів, з якими час розпрощатися


Психолог «читає» людей, може вплинути
на людину чи змусити її щось робити

І на все це відповідь «ні». Психолог не здатен довідатися геть усе про людину з обличчя, рухів, мови. Можливо, цей міф народився тому, що психологи справді часто наче вгадують розвиток подій, але це стається не через те, що вони ясновидці, а тому, що мають великий життєвий досвід.

Щоб зрозуміти людину, психологу треба з нею поспілкуватися, поспостерігати за нею, а іноді протестувати якісь функції, щоб правильніше їх оцінити. Психолог у жодному разі не має вішати на людину ярлики, одразу ж без усякого сумніву формулювати й озвучувати жорстку думку про когось. Не має права ставити діагнози й говорити людям те, що може їх образити чи налякати.

— Доволі часто до мене в кабінет приходять люди, які хочуть, щоб я когось змінила, переробила, зробила зручнішим і слухнянішим, — розповідає психологиня. — Зразу попереджаю: без бажання самої людини змінити її неможливо. І всі, хто змушує людину робити те, чого вона не хоче робити, — маніпулятори.


«Психолог тобі нічим не допоможе,
це шарлатан із добре підвішеним язиком»

Я завжди уточнюю у клієнтів: «Який результат ви хочете отримати?» Найбільші результати дає спільна праця психолога та клієнта, який сам має бути зацікавлений в очікуваних змінах. Якщо людина свідомо чи несвідомо опирається змінам — нічого не станеться, навіть якщо психолог щосили спонукатиме до дій. Буває навіть таке, що клієнти відкрито саботують зміни, тобто роблять усе, щоб у фахівця «не вийшло» допомогти. Найчастіше в такому разі психолог може стати людиною, яку супротивники (наприклад, підліток і його батьки) використовують у змаганнях одне проти одного. Але досвідчені спеціалісти можуть відстежити таку самовільну маніпуляцію й припинити її, обговоривши це з учасниками протистояння.


«Якщо ти «психолог по життю» —
дипломи не мають значення»

Це дуже небезпечний міф, який приводить у професію самозакоханих маніпуляторів, а не професіоналів. Тож психологічна освіта — обов’язкова умова в професії. І просто так «роздавати поради» не можна, та навіть шкідливо! Так само не працює ідея, що можна просто почитати книги з популярної психології й допомогти собі самостійно. Зазвичай такі книги є збірками чужих історій, де не враховані нюанси вашого життя. Там, можливо, є універсальні поради, але от якраз вам вони можуть не підійти.


«До психологів ходять тільки
дійсно хворі люди. Чи «психи»

Коли я працювала психологом у школі, то часто чула від дітей: «Я що — псих якийсь, щоб до психолога йти?!» Та й тепер багато дітей супляться, коли батьки пропонують їм сходити до психолога. І дарма! Адже із психологом можна обговорити будь-яке нове почуття і будь-яка незвичну думку. От, наприклад, несподіване кохання, сильні ревнощі, раптову злість на себе й близьких, незвичні бажання, думки про смерть чи невдоволення зовнішністю. І з’явиться розуміння, наскільки ваші почуття відповідають ситуації, а якщо не відповідають, то можна знайти спосіб дати їм раду або пережити їх.

Як вибрати психолога: 6 обов’язкових умов

👉 Фахівець, до якого ви звертаєтесь, повинен мати вищу психологічну освіту

Ви ж не ризикнете піти до лікаря, який не закінчив медичний виш? Так само і в психології: важливі базові знання, які здобувають саме у ЗВО. Чинником, який характеризує серйозного психолога, є членство в психологічних спілках, об’єднаннях фахівців за різними напрямами психотерапії чи психоаналізу. Ви можете поцікавитися, до якої спілки належить ваш психолог.

👉 Психолог має бути приємним саме вам

І не дратувати ані поведінкою, ані манерою говорити, ані особистими поглядами. Хороший психолог ніколи не протиставлятиме ваші з ним погляди, не розповідатиме вам щось, що може здатися образливим, і не демонструватиме зверхності.

👉 Психолог не має піднімати на вас голос, кричати

Як і не має права знецінювати те, що ви говорите й робите.

👉 Неприпустимі насмішки чи агресія у ваш бік

Червоні прапорці: категоричні зауваження, зроблені психологом, накази щось робити чи не робити, примус вас до чогось.

👉 Пояснення психолога мають бути простими й зрозумілими

Усе, що говорить психолог у вашій присутності, має бути для вас зрозумілим і не потребувати спеціальних знань.

👉 Психолог не працює з дітьми родичів і знайомих

Це заважає об’єктивності в роботі й нерідко призводить до ненавмисного порушення конфіденційності.

Іллюстрація з книги «Я іду до психолога» Катерини Гольцберг,
ілюстраторка Маша Грімм

Психолог, психіатр, психотерапевт, психоаналітик, невролог, коуч… Хто є хто і до кого йти?

Психіатр

🟣 Це завжди лікар. Має право ставити діагнози та виписувати ліки.

🟣 У психіатрії використовуються два основні методи: фармакологія (лікування медикаментами) і психотерапія, яку називають лікуванням розмовами. Психіатри можуть допомогти людям покращити свій психологічний стан, і багато хто не може без них обійтися.

Невролог

🟣 Лікар, який не має стосунку до психіки — він діагностує та лікує центральну та периферичну нервову систему. Може визначити причину головного болю, болю в спині або поганої пам’яті чи нечіткого мовлення. Також може допомогти впоратися з неконтрольованими рухами, як-от кліпанням очей або посмикуванням кінцівок, зарадити з безсонням чи порушенням координації.

Психолог

🟣 Психолог не є лікарем, тож діагнози не ставить. Це людина, яка здобула гуманітарну освіту в університеті або в будь-якому педагогічному виші. Багато психологів володіють навичками первинної діагностики деяких хвороб, але якщо вони виявили хворобу, то направляють клієнта до відповідного лікаря.

🟣 Психолог дає рекомендації щодо ситуацій, які виносить на обговорення клієнт, корегуючи таким чином поведінку людини.

🟣 Веде просвітницьку діяльність про закони функціонування психіки в індивідуальному та груповому форматі.

🟣 Має право проводити тестування та психодіагностику й знайомити клієнтів з результатами таких досліджень.

🟣 Може проводити тренінги й консультувати людей щодо виниклих проблем.

Психотерапевт

🟣 Психотерапевтами можуть називати себе як лікарі-психіатри, так і психологи, які пройшли додаткове навчання за фахом «Психотерапія» у будь-якому з методів психотерапії.

🟣 Працюють із психологічно здоровими людьми, але можуть також проводити психотерапію з тими, хто має встановлений психіатричний діагноз (тільки в тому разі, якщо людина вже лікується у лікаря-психіатра й перебуває в досить стабільному стані).

🟣 Часто психотерапевт шукає неусвідомлені внутрішні конфлікти, які не дають людині почуватися щасливою.

🟣 Працюють із гострими станами, наприклад, із фобіями, панічними атаками, порушеннями харчової поведінки, конфліктами, нав’язливими думками та діями.

Психоаналітик

🟣 Це психотерапевт, який працює в методі психоаналізу. Наприклад, аналітичні психологи, або «юнгіанці», працюють у методі аналітичної психології Карла Густава Юнга, «символодраматисти» — у методі символодрами.

🟣У психоаналізі клієнти діляться переживаннями, сновидіннями, вільними асоціаціями, а психоаналітик пояснює (інтерпретує) сенс явищ, слів, дій, снів, про які розповідає клієнт.

Коуч

🟣 Це «психологічний тренер», який допомагає людині зрозуміти власні цілі та завдання — у професії або в особистому житті, і знайти індивідуальні методи досягнення цих конкретних цілей.

🟣 Не пропонує готових рішень, як може помилково здаватися, а шукає їх разом із клієнтами, отримуючи ресурс з їхнього особистого досвіду.

Шкільний психолог: чим може допомогти?

— Я працювала шкільним психологом 14 років, — розповідає Катерина Гольцберг. — Навчилася розуміти тонкощі вчительських запитів та знаю, чому вчителі плачуть. Я витирала сльози й припиняла бійки, розв’язувала сотні проблем… І розповім тут про свою роботу правду.

Що передбачає формат роботи шкільного психолога?

Найчастіше шкільний психолог отримує глибокі екзистенційні (особистісні) запити. Найчастіше йому доводиться когось терміново «заспокоювати», «утихомирювати» чи бути арбітром чиїхось суперечок. Фактично, це схоже на роботу кризового психолога, який має швидко реагувати на актуальну ситуацію.

Кому підпорядковується шкільний психолог?

Цей момент прописаний у посадовій інструкції, але часто трапляється, що психолог її не читає. Тому проговоримо ще раз: шкільний психолог підпорядковується лише директору. Саме розуміння адміністрацією школи суті роботи дає шанс психологу виконувати її правильно й не стати людиною, до якої «посилають».

За яких умов робота шкільного психолога буде ефективною?

Якщо у психолога буде окремий кабінет

Саме від адміністрації освітнього закладу залежить, чи матиме психолог окремий кабінет. Адже основою конфіденційності в його роботі є наявність окремого кабінету, який психолог ні з ким не ділить.

Якщо психолог займатиметься просвітницькою діяльністю

Я вважаю, що однією з найважливіших складових у роботі шкільного психолога є просвітницька діяльність. Наприклад, учителям, батькам і самим дітям важливо знати, як функціонує їхній мозок, як покращити його роботу, чому він так реагує, наприклад, на стрес.

Якщо психолог спілкуватиметься з учителями не лише про учнів

Шкільному психологу дуже важливо говорити з учителями про них самих. І якби можна було, то особисту терапію для вчителів я зробила б обов’язковою, щоб вони могли уникнути професійного вигорання та деформації особистості. Учителям обов’язково потрібно регулярно спілкуватися із психологами не лише про учнів.

Якщо до тестування психолог підходить з усією серйозністю

Одним із завдань, які виконують шкільні психологи, є тестування чи, точніше, психодіагностика. Особисто я вважаю, що її в школі невиправдано багато, бо в тестування має бути конкретна мета. Та й тести мають бути надійними і перевіреними, а не просто відповідями на питання. У кожного тестування має бути мета. І якщо ви хочете отримати результат, а не просто розважитись, то підлітку варто поставити конкретні питання психологу:

«Навіщо ви проводите цей тест? Що це вам і мені дасть у результаті? Що я дізнаюся про себе? Що ви зробите з результатом і як потім допомагатимете тим, кого тестували?»

Психолог не має відповідей на ці питання? Можна відмовитися, адже таке тестування позбавлене сенсу.

Не проводить сеанси психотерапії

Психотерапія у школі неможлива. Тільки консультування, психокорекція, психодіагностика та психоедукація. Психотерапія потребує суворіших терапевтичних меж і набагато жорсткіших вимог до конфіденційності.

Вам точно варто прочитати книгу
«Я іду до психолога», якщо ви…

  • мама чи тато школяра середньої чи старшої школи
  • учень середньої чи старшої школи
  • представник адміністрації чи керівник освітнього закладу

А ось ТУТ можна замовити книгу «Я іду до психолога».

Поділитися цією статтею