Два тижні тому в одному з найпрестижніших університетів світу — Стенфордському — уперше відкрилася українська програма The Ukrainian Emerging Leaders Program. Керує нею легендарний професор Френсіс Фукуяма, а серед меценатів Святослав Вакарчук та Томаш Фіала. Розповідаємо, чому навчають українців у Стенфорді і як вдалося відкрити цю програму.
Як усе почалося
У 2015 році засновник видання Platfor.ma Олександр Акименко вчився в Стенфорді за стипендією John S. Knight Journalism Fellowships. Програма дала можливість вчитися в університеті і його дружині, тому вони разом провели там рік в статусі студентів. «На екваторі навчання ми зрозуміли, що хочемо створити в університеті щось для українців. Там було дуже мало студентів з нашої країни. І в основному нас сприймають тільки як інженерів для аутсорсу», — розповідає Олександр.
Разом із дружиною Катериною вони вирішили поговорити з колишнім послом США в Росії Майклом Макфолом, керівником Інституту міжнародних відносин в Стенфорді.
Питаннями, пов’язаними з Україною, в університеті займалася тільки одна структура — Center for Russian, East European and Eurasian Studies. «Такі центри створювалися для вивчення опонентів США. Я пояснив Майклу, що це помилка: вони продовжують вивчати Україну разом з РФ, хоча ми рухаємося в протилежних напрямках».
Так народилася ідея створити в Стенфорді українську програму. «Майкл тоді запитав: скільки людей ви бачите на цій програмі? Ми відповіли, що хоча б 20. Він усміхнувся і запропонував почати з одного». Уся справа у вартості навчання — кожному стипендіату дають близько $70 тис. Крім того, є витрати на персонал та інші потреби. У результаті цього року в рамках пілотного проекту навчання пройдуть перші три студенти.
Від ідеї до втілення
Керівником The Ukrainian Emerging Leaders Program став легендарний професор Френсіс Фукуяма. Під час однієї із зустрічей з Олександром і Катериною він сказав, що «не знає іншої країни, яка б заслужила створення окремої програми більше, ніж Україна».
Після повернення додому Олександр і Катерина відразу почали шукати донорів для програми. У результаті знайшли чотирьох партнерів. Це фонд Western NIS Enterprise Fund (WNISEF), музикант і громадський діяч Святослав Вакарчук, глава інвесткомпанії Dragon Capital Томаш Фіала і керівник організації «Астем» Рустем Умеров.
Як вибирали стипендіатів
Заявки на участь у програмі подали 340 осіб. Вони повинні були представити проект, розповісти про свій досвід, надати три рекомендації і мотиваційний лист. До шорт-листа, який відібрали в університеті, потрапили 15 кандидатів. І вже з них Майкл Макфол, Френсіс Фукуяма, а також ментори Ларрі Даймонд і Кетрін Стоунер обрали трьох.
Це Олександра Матвійчук, яка очолює правозахисну організацію «Центр громадянських свобод», а також координує роботу громадської ініціативи «Євромайдан SOS». Вона вивчатиме в Стенфорді тему захисту прав людини.
Олександр Стародубцев — один із засновників електронної системи державних закупівель Prozzoro — займатиметься питанням, як мотивувати чиновників працювати ефективно.
Дмитро Романович раніше працював у Міністерстві економіки, а тепер в Офісі реформ Кабінету міністрів, де фокусується на проблемах дерегуляції. У Стенфорді він хоче зрозуміти, як вижити реформаторам у бюрократичному світі.
Крім того, один з меценатів — Святослав Вакарчук так захопився програмою, що сам приїхав у Стенфорд, щоб зустрітися з викладачами. Університет у відповідь запросив його на курс в якості запрошеного дослідника (visiting scholar).
Чому навчають на українській програмі
Стипендіати ходять на заходи, організовані спеціально для них: зустрічі з впливовими людьми і менторські сесії, де їх консультують, допомагають зрозуміти, з ким їм треба познайомитись і де отримати необхідні знання.
Ще в них є можливість брати будь-які предмети, які викладають в університеті.
Також у планах програми — організація українських зустрічей, консолідація українського ком’юніті в Долині.
«Для Стенфордського університету Україна — це дуже вузька тема. І, тим не менш, на презентацію програми, яку ми проводили, прийшло понад сто людей», — ділиться Катерина Акименко.
Стипендіати розповідають, що дуже захоплені інтелектуальним рівнем викладачів і студентів у Стенфорді. «Головне, що я зрозумів тут, — світ значно більший і водночас ближчий, ніж нам здається в Україні», — говорить Олександр Стародубцев.
Матвійчук називає університет «середовищем інтелектуального пошуку». «Це дуже відчувається у відносинах між студентами і професорами. Сама атмосфера примушує ставити амбітні цілі і виходити за загальноприйняті рамки».
Крім того, студенти говорять про неймовірну відкритість людей і систем. «Автомобіль тут можна купити, просто підписавши необхідні папери на заправці — 5 хвилин і машина твоя. Потім 10 хвилин на реєстрацію в офісі штату, а страховку замовляєш телефоном», — ділиться Дмитро Романович.
Як відбувається навчання
Українським студентам не будуть ставити оцінки чи приймати в них іспити. Кожен приїхав в університет, щоб розвиватися у вибраній темі. І в цьому їм допомагають ментори — направляють у роботі і діляться контактами.
Навчання побудоване дуже індивідуально. У кожного свій графік. Зустрічаються на класах Фукуями «Розвиток демократії і верховенство права».
Крім того, у навчання входять візити до різних компаній — Facebook, Google та ін. «Наприклад, Саша Стародубцев може таким чином вивчати, як працюють з персоналом у таких великих корпораціях», — каже Катерина Акименко.
У кінці навчання студенти отримають сертифікати. Але головне, що вони привезуть — інновації, думки, спостереження і контакти, — говорять ініціатори програми. «Важливо, щоб вони максимально скористалися цим часом у Стенфорді — набрали контактів, знань, візиток майбутніх інвесторів і партнерів для України», — вважає Катерина.
Зараз Олександр і Катерина Акименко шукають партнерів та інвесторів, щоб програма стала постійною і продовжилася наступного року.
Фотографії надані CDDRL
